12 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 500/1516/22
касаційне провадження № К/990/28896/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (далі - Товариство) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 (суддя Мірінович У.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022 (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді - Кузьмич С.М., Шавель Р.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (далі - Товариство) до Тернопільської митниці ДМС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У березні 2022 року Товариство звернулось до суду із позовом до Митниці, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2022 року № 0000003/7.25-19 та № 0000004/7.25-19.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що донарахування грошових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями зумовлено не підтвердженням походження товару з Європейського Союзу за наслідками документальної невиїзної перевірки. Позивач уважає, що відповідач безпідставно переглянув та відмовив позивачу у застосуванні преференційного режиму оподаткування товару, що увозився з території Європейського Союзу та був випущені у вільний обіг на території України за наслідками його митного оформлення. Зазначає, що ні у іноземних митних органів, ні митних органів України на час митного оформлення товару, який увозився на територію України, не виникало сумнівів щодо документів, які подавалися позивачем для митного оформлення товару. Такі документи в повній мірі відповідали встановленим вимогам, ідентифікували товар, підтверджували його походження з Європейського Союзу та надавали позивачу право на застосування преференційного режиму оподаткування при його митному оформленні. Матеріали справи не містять доказів які б спростовували відомості про Європейське походження товарів та встановлювали, що країною походження товарів є країна, яка не входить до числа країн Європейського Союзу. Товариство наголошувало, що в акті перевірки контролюючий орган в5казав, що з листа уповноважених органів Королівства Іспанії про результати перевірки інформації про країну походження товару було встановлено, що експортер не надав документів, які підтверджують преференційне походження товару, зазначене декларантом, тобто митний орган Іспанії підтвердив факт неподання експортером додаткових даних про походження товару, а не про встановлення чи не встановлення походження товару.
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 27.04.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що отримання відповідачем інформації від уповноважених органів Королівства Іспанія щодо не підтвердження преференційного походження товару, митне оформлення яких здійснював позивач на підставі митної декларації від 29.11.2019 №UA403010/2019/017317, безумовно зобов'язує відповідача не застосовувати пільги в рамках Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» Угоди під час митного оформлення таких товарів.
Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 14.11.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Підставами для касаційного оскарження судових рішень у даній справі Товариство визначило підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що особливістю у даній категорії справ є те, що імпортованим товаром є транспортний засіб, що містить міжнародний ідентифікаційний номер (VIN - Vehicle Identification Number) та декларується у графі 31 митної декларації, який беззаперечно свідчить про країну виробника (ідентифікаційний номер (VIN) присвоюється один раз і не змінюється протягом усього терміну е5ксплуатації, реєструється виключно виробником), що і є винятковою обставиною та згідно вимог статті 34 Протоколу 1 Угоди, повинна братися до уваги для підтвердження країни походження товару, як того вимагає норма частини дев'ятої статті 43 Митного кодексу України. Товариство вказує, що при ввезенні транспортного засобу на територію України позивач безсумнівно переконався, що поставлений товар є товаром відповідного походження згідно з положеннями Угоди, оскільки супровідні документи містили проставлені VIN-код транспортного засобу, за яким можна ідентифікувати країну -виробника, та які беззаперечно, «поза розумним сумнівом» свідчать про країну походження цього транспортного засобу. Вказане також підтверджується і відомостями електронних систем Vehicle data administration, які наявні в матеріалах справи, проте суди не надали оцінки цьому доказу, при цьому, що інформація про місцезнаходження виробника та його потужностей є відкритою у мережі Інтернет.
У відзиві на касаційну скаргу Митниця просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.08.2025 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 12.08.2025.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариством згідно митної декларації від 29.11.2019 № UA403010/2019/017317 було ввезено на митну територію України та здійснено митне оформлення товару (транспортний засіб), а саме: «автобус, бувший у користуванні, марка: VOLVO: модель: B12BER / DH12E420 Е5; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; тип двигуна: дизельний: № двигуна: не встановлено; робочий об'єм: 12130 куб. см, потужність: 309 кВт; календарний рік виготовлення: 2010р.; модельний рік виготовлення: 2010р.; колісна Формула: 4x2: повна маса: 19000 кг; загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія: 57; призначений для використання по дорогах загального користування для перевезення пасажирів. Торговельна марка: VOLVO. Виробник; AB VOLVO BUS CORP - Швеція / SE» Код товару згідно з УКТ ЗЕД 8702101990. Ставка ввізного мита пільгова/повна 20%, зменшене ввізне мито (згідно з Доповненням І до Регіональної конвенції) 10% від митної вартості.
Відповідно до Класифікатора способів розрахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, спосіб платежу 01 - сплата митних платежів у безготівковій формі через рахунки, відкриті на ім'я митних органів в територіальних органах Державної казначейської служби, а спосіб у зв'язку із звільненням від оподаткування, передбаченим Митним кодексом України, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України при поміщенні товарів у митні режими Імпорту (випуск у вільний обіг), експорту.
Позивачем до бюджету сплачено/нараховано митних платежів на суму 984358,75 грн, а саме: мито - 202285,88 грн (спосіб платежу - 01) та 202285,89 грн (спосіб платежу - 06), акцизний податок - 112298,36 грн (спосіб платежу - 01) та податок на додану вартість - 467488,62 грн (спосіб платежу - 01).
Фактурна вартість товару (графи 22, 42 Митної декларації) згідно товаросупровідних документів (договору купівлі-продажу № 16/09 від 16.09.2019, фактури №4070067890 від 30.10.2019) 75000,00 Євро (згідно із встановленим Національним банком України курсом на дату митного оформлення 1 EUR = 26,45115000 грн. - 1983836, 25 грн).
Митна вартість декларантом самостійно заявлена за основним методом визначення митної вартості товарів (графи 43, 45 Митної декларації) в сумі 2022858,84 грн.
Отримувач товару (графа 8 Митної декларації) та особа відповідальна за фінансове врегулювання (графа 9 Митної декларації) - Товариство.
Відправник товару (графа 2 Митної декларації) MAN Truck & Bus Iberia S.A. unipersonal (Av. De la Canada, 52 28823 Coslada, Madrid).
У графі 34 «Код країни походження» Митної декларації декларант зазначив EU (Європейський Союз). Країна походження вказаного товару у графі 34 митної декларації заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у сертифікаті форми EUR.1, наданому експортером Іспанії.
Також, судами було встановлено, що на підтвердження країни походження товару декларантом під час митного оформлення, надано сертифікат з переміщення Форми EUR.1 від 14.11.2019 №А0989956Т та застосовано преференцію по сплаті ввізного мита « 410» - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої статті 29 додатка 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 Розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода)), яка відображена в графі 36 митної декларації.
З метою забезпечення належного контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками ввізного мита, керуючись положеннями статті 32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, - ДМС України направлено на перевірку до уповноваженого органу Королівства Іспанія сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 14.11.2019 №А0989956Т, що наданий позивачем до митного оформлення товару за митною декларацією від 29.11.2019 № UА403010/2019/017317.
ДМС України листом від 29.11.2021 № 15/15-03/7.25/5703 направлено на адресу Митниці інформацію від уповноваженого органу Королівства Іспанія (лист № 147/21) з результатами перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 14.11.2019 №А0989956Т.
Зокрема, уповноважений орган Королівства Іспанії листом за № 147/21 повідомив, що сертифікат № А-0989956-Т та зазначені в ньому підпис та печатка справжні. Однак, після проведення відповідних перевірок, не вдалося отримати докази преференційного походження товарів, на які поширюється зазначений сертифікат. Відповідно, недоцільно застосовувати тарифні преференції до товару що надається, як це передбачено Угодою між ЄС та Україною.
На підставі пункту 1 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України, згідно із наказом Митниці від 24.01.2022 № 8 та Повідомлення про проведення перевірки №1 від 24.01.2022 Митницею було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання Товариством вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 29.11.2019 № UA403010/2019/017317, результати якої оформлені актом від 10.02.2022 № 3/22/7.25-19/30915832.
У акті перевірки було вказано, що в ході митного оформлення позивачем товару за митною декларацією від 29.11.2019 №UA403010/2019/017317, внаслідок безпідставного застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції « 410» - Товариством порушено пункт 1 статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, вимог частини другої статті 48 та частини першої статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 202285,89 грн, а також порушено підпункт «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 40457,17 грн.
На підставі висновків вказаного акта перевірки Митницею були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.02.2022 форми «Р», а саме:
№ 0000003/7.25-19, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» на загальну суму 222514,48грн, в тому числі: 202285,89 грн за податковим зобов'язанням та 20228,59 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
№ 0000004/7.25-19, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання (крім ставки 7%)» на загальну суму 44502,89грн, в тому числі: 40457,17 грн за податковим зобов'язанням та 4045,72 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із наступного.
Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, від 27.06.2014 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту другого статті 26 розділу IV вказаної Угоди термін «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва».
Згідно з пункту першого статті 16 цього Протоколу товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію Угоди за умови подання одного з таких документів:
- сертифікату перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у додатку III до Протоколу, або
- у випадках, вказаних у статті 22 (1) Протоколу, - декларації інвойс, наданої експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Відповідно до статті 22 вказаного Протоколу декларація інвойс може бути складена експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Згідно з частиною третьою статті 2 зазначеного Протоколу експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього протоколу.
Відповідно до статті 33 цього Протоколу митні органи країни імпорту мають право здійснювати подальші перевірки підтвердження походження товару у довільному порядку або тоді, коли мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статус і походження відповідних товарів або виконання інших вимог даного Протоколу.
Положеннями статті 34 вказаного протоколу передбачено, що у всіх випадках вирішення спорів між імпортером і митними органами країни імпорту має бути здійснено відповідно до законодавства цієї країни.
Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 43 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Частиною восьмою статті 43 МК України передбачено, що у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
При цьому, частиною дев'ятою статті 43 МК України встановлено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Пунктом 1 частини третьої статті 44 МК України передбачено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Відповідно до частини другою статті 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Частиною п'ятою статті 280 МК України визначено, що ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з, держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 281 МК України передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Окрім цього, частиною першою статті 45 МК України визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Так, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару.
Водночас, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що згідно надісланої відповіді уповноважені органи Королівства Іспанії не підтвердили преференційного походження товару до задекларованого позивачем спірного товару, тому не може бути застосовано умови преференційного режиму оподаткування товарів в рамках Угоди та відповідно відсутні підстави для оподаткування ввезеного товару при здійсненні його митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією « 410».
Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки змісту відповіді уповноваженого іноземного митного органу щодо підтвердження преференційного походження товарів.
Так, суди у своїх рішеннях процитували висновки акту перевірки про те, що уповноважений орган Королівства Іспанії листом за № 147/21 повідомив, що сертифікат № А-0989956-Т та зазначені в ньому підпис та печатка справжні. Однак, після проведення відповідних перевірок, не вдалося отримати докази преференційного походження товарів, на які поширюється зазначений сертифікат. Відповідно, недоцільно застосовувати тарифні преференції до товару що надається, як це передбачено Угодою між ЄС та Україною.
Таким чином, зміст відповіді уповноваженого органу Королівства Іспанії свідчить про те, що компетентний іноземний орган підтвердив факт неподання експортером додаткових даних про походження товару, а не про встановлення чи не встановлення походження товару.
Також, суди попередніх інстанцій взагалі не надали будь-якої оцінки доводам Товариства про наявність додаткових відомостей про країну походження товару.
З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій не перевірено докази відповідності вимогам достовірності та правильності інформації про європейське походження товару, а також підтвердження тих обставини, що позивач не підтвердив відповідність товару, вимогам правил про преференційне походження товару.
Вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.
За приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є передчасними та такими, що не відповідають правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням наведеного касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, п.1 ч.2 статті 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» задовольнити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк