12 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 200/307/23
адміністративне провадження № К/990/32505/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Білак М. В., Соколова В. М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Кириленко Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року (головуючий суддя Духневич О.С.,) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року (головуючий суддя Гаврищук Т. Г., судді: Блохін А.А., Сіваченко І.В.).
Суть спору
У січні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн. починаючи з 26.09.2022 по 31.12.2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн починаючи з 26.09.2022 по 31.12.2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (ВЧ НОМЕР_1 ). Відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року № 165 був направлений у відрядження до військової частини НОМЕР_3 де виконував бойові завдання на підставі бойових наказів (розпорядження) начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з чим набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168). Однак, відповідачем збільшена додаткова винагорода позивачу не нараховувалась у зв'язку з відсутністю, за твердженням відповідача, підстав здійснення такої виплати. Позивач вважає цю бездіяльність протиправною та такою, що порушує його право на отримання належних виплат.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
Молодший сержант ОСОБА_1 , проходить військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України. Відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 року № 165 гриф., ОСОБА_1 у складі другого відділу прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) було направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ).
На підставі бойових наказів (розпорядження), які видавались начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - військова частина НОМЕР_3 ВЧ НОМЕР_3 ) позивач, перебуваючи у відрядженні ВЧ НОМЕР_3 виконував бойові завдання на кордоні з Білорусією.
26.12.2022 року представником позивача до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_3 направлено адвокатські запити, в яких вона просила надати інформацію зокрема, підстав і причин ненарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченою Постановою №168, надати довідку про грошове забезпечення (додаткові виплати, компенсації) здійсненні ОСОБА_1 , у період з 08.04.2022 по теперішній час включно; надати довідку командира військової частини про безпосередню участь ОСОБА_1 , в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії; надати документи, які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 , у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
Листом від 06.01.2023 року №14/141-23-вих., НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби, на адвокатський запит від 26.12.2022 року (вхідний №19-23-вх від 03.01.2023 року) надав архівну відомість, із зазначенням заробітної плати позивача та зокрема повідомив, що додаткова винагорода підвищена до 100 000 гривень за період перебування позивача у відрядженні не нараховувалась та не виплачувалась відповідно до Постанови № 168, згідно наказу №392-АГ від 30 липня 2022 року, оскільки прикордонним загоном, до якого був відряджений позивач, військовій частині НОМЕР_1 не було надано підтверджуючі документи щодо безпосередньої участі його у бойових діях або заходах під час його відрядження, які є єдиною підставою для нарахування і виплати відрядженим військовослужбовцям підвищеної додаткової винагороди до 100 000 гривень.
Також, повідомив, що з метою реалізації вимог Постанови №168 та наказу №392-АГ НОМЕР_2 прикордонним загоном на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено лист від 25.11.2022 року №22/2811-22-вих з клопотанням про надання наявної інформації про безпосередню участь у бойових діях або заходах, передбачених наказом №392-АГ за встановленою формою.
Проте, на адресу НОМЕР_2 прикордонного загону надійшов лист від 04 грудня 2022 року №22/4928-22 вих «Про надання інформації» від начальника НОМЕР_4 прикордонного загону, в якому зазначено, що підтверджуюча інформація (щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій), відповідно до вимог пункту 2 підпунктів 1-8 наказу № 392-АГ відсутня.
За таких обставин на думку відповідача у нього відсутні підстави для внесення молодшого сержанта ОСОБА_1 в наказ про збільшення розміру виплати додаткової грошової винагороди до 100000 гривень за період перебування військовослужбовця у відряджені на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Листом від 02.01.2023 року за №22/11-23-вих, ІНФОРМАЦІЯ_2 на адвокатський запит від 26.12.2022 року представнику позивача зокрема повідомлено, що ОСОБА_1 , у відповідності до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 року №165/гриф, у складі 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2022 року № 276/гриф (втратило чинність 25.09.2022 року) від 25.09.2022 року №1348/гриф (втратило чинність 25.10.2022 року) та від 25.10.2022 року №1697/гриф молодший сержант ОСОБА_1 у складі 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) приступив до виконання та, по теперішній час, виконує завдання в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Бойові накази (розпорядження) видавалися стосовно 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), бойові розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 19.09.2022 року № 276/гриф, від 25.09.2022 року №1348/гриф та від 25.10.2022 року № 1697/гриф, надати немає можливості, оскільки мають обмежений гриф доступу. Списки, передбачені додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 року №392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168», на адресу НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) не направлялись, так як відповідно до листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.04.2022 року № 21-1215-2022 «Щодо однакового трактування положень» (володільцем даного листа є Адміністрація Державної прикордонної служби України) визначено, що збільшення додаткової винагороди визначається лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань військовослужбовцям ДПСУ з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об'єкти, які охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у т.ч. перебування безпосередньо цих об'єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілом. Військовослужбовці НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), у тому числі і молодший сержант ОСОБА_1 , перебувають на фінансовому забезпеченні у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ). Наказ про виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень, пропорційно із розрахунку на місяць, опрацьовується посадовими особами НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ). Отже, повідомити про причину невиплати молодшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої вимогами постанови № 168, ІНФОРМАЦІЯ_3 немає можливості. Також, вказаний прикордонний загін є володільцем інформації про грошове забезпечення (додаткові виплати та компенсації) молодшого сержанта ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 від 07.01.2023 №3662, ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області; 30.09.2022 року, з 01.10.2022 по 16.10.2022 року, з 27.10.2022 по 31.10.2022 року, з 01.11.2022 по 30.11.2022 року, з 01.12.2022 по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 по 07.01.2023 року. Підстава: бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України №165 гриф від 16.09.2022 року.
Уважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу додаткову винагороду в розмірі: 100000 гривень за період з 26 вересня 2022 року до 31 грудня 2022 року, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав до суду докази безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період з 26.09.2022 року по 31.12.2022 року, та про обставини такої участі у позовній заяві не зазначив.
До того ж, як встановив суд, листом від 06.01.2023 року №14/141-23-вих., НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби на адвокатський запит від 26.12.2022 року, повідомив представнику позивача про те, що довідка про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і обороні, відсічі і стримування збройної агресії молодшому сержанту ОСОБА_1 не видавалась, тож вказаному військовослужбовцю необхідно звернутися з відповідним рапортом встановленим порядком.
Разом з тим, як зазначив суд першої інстанції, зазначені рапорти позивачем до суду надано не було, як не було надано інших документів які б підтверджували безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і обороні, відсічі і стримування збройної агресії позивача та були б підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень відповідно до Постанови № 168.
Залишаючи без змін рішення суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції в своїй постанові погодився з доводами позивача, що накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі - Наказ № 392-АГ) та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 628-АГ) зачіпають соціально-економічні права свободи й законні інтереси військовослужбовців, тому вони підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку. Ураховуючи відсутність факту їхньої державної реєстрації суд апеляційної інстанції констатував, що такі накази Адміністрації Державної прикордонної служби України не можуть уважатися такими, що набрали чинності у порядку, встановленому законодавством, і не можуть прийматись до виконання та не викликають правових наслідків.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що наказом від 26 січня 2023 року № 36 Міністерство внутрішніх справ України затвердило Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які визначають механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168. Проте зауважили, що зазначений Порядок уведений в дію з 01 лютого 2023 року, а тому не може бути застосований до спірних правовідносин.
Також як підставу для відмови у задоволені позовних вимог суд апеляційної інстанції послався на листи відповідача в яких зазначено, що підрозділи (військовослужбовці) які знаходяться у межах Чернігівської і Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення. Збільшення додаткової винагороди визначається лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об'єкти, які охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у т.ч. перебування безпосередньо цих об'єктів під бомбардуванням, артилерійськими, ракетними обстрілами.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах. До того ж суди зазначили, що лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з республікою Білорусь під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
Також суд апеляційної інстанції не прийняв як доказ довідку військової частини НОМЕР_3 від 07 січня 2023 № 3662 про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у період з 30 вересня 2022 року до 07 січня 2023 року, тому як вона не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
26 вересня 2023 року адвокат Кириленко Андрій Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08 серпня 2025 року (у зв'язку з обранням судді Губської О. А. до Великої Палати Верховного Суду) визначено склад суду: Мацедонська В.Е. (головуючий суддя), Білак М. В., Соколов В. М.
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування:
1) пункту 1 Постанови №168, Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин у зв'язку із невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168;
2) пункту 2-1 Постанови №168, Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року №188, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв'язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови №168, а саме:
- визначення вичерпного переліку документів, обов'язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;
- необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;
- порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).
3) пункту 2-1 Постанови №168, наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168" та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв'язку із застосуванням положень зазначених Наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови №168.
Переконує, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що позивач, на підставі бойових розпоряджень (наказів), здійснював заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин Інструкцію №188, оскільки наказ МВС України від 18 березня 2016 року №188 не містить інформації про те, що її дія розповсюджується на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Зазначає, що відповідач не спростував твердження позивача про те, що той брав безпосередню участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та не надав доказів, які б спростували позовні вимоги.
Наголошує, що відповідачу направлялись адвокатські запити з проханням надати копії документів, які підтверджують доводи позивача, однак відповідач у відповідь надав формальну відповідь та копії тих документів, які не у повному обсязі відображають дійсні обставини.
Указує, що надав суду апеляційної інстанції довідку про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області ОСОБА_1 від 07 січня 2023 року №3662. Однак, суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначив, що указана довідка не відповідає певним вимогам.
Разом з тим позивач звертає увагу на те, що особою, яка видала указану довідку є відповідач. А позивач, у свою чергу, вчинив усі належні та можливі дії для отримання документів, які підтверджують його участь у бойових діях.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина перша статті 6, частина перша статті 14 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" (далі - Закон № 661-IV) визначає, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно зі статтею 16 цього Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, від 05 лютого 2024 року № 49/2024, від 06 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, від 14 січня 2025 року № 26/2025 та від 15 квітня 2025 року № 235/2025 строк дії режиму воєнного стану продовжується.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 1146, яка застосовується з 01 вересня 2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою виконання вимог Постанови № 168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (далі - Наказ № 392-АГ).
Так, згідно з пунктом 1 Наказу № 392-АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв'язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до пункту 4 Наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Пунктом 5 Наказу № 392-АГ передбачено, шо для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання і завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цим пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.
Згідно з пунктом 11 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу (пункт 12 Наказу № 392-АГ).
09 грудня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ № 628/8/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (далі - Наказ № 628-АГ), який застосовується з 01 грудня 2022 року та в подальшому врегульовував порядок і умови здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, та пунктом 8 якого передбачено, що інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Водночас, порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду визначаються Інструкцією про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженою наказом наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року № 188, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31 березня 2016 року за № 488/28618 (далі - Інструкція № 188).
Порядок виплати збільшеної винагороди за безпосередньо участь у бойових діях регламентований розділом IV Інструкції № 188.
Відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції № 188 безпосередня участь у бойових діях визначається у разі: виконання прикордонним підрозділом бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ).
Пунктом 3 розділу IV Інструкції № 188 установлено, що безпосередня участь у бойових діях визначається на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження) начальника органу Держприкордонслужби; запису в журналі службово-бойових дій (книзі прикордонної служби) прикордонного підрозділу; рапорту (донесення) начальника (командира) прикордонного підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з числа доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях. До рапорту долучаються підписані начальником органу Держприкордонслужби (командиром підрозділу) списки особового складу конкретних підрозділів, які брали безпосередню участь у бойових діях, із зазначенням посади, військового звання, прізвища та ініціалів, строку участі кожного військовослужбовця, який брав безпосередню участь у бойових діях. Кожен аркуш списків завіряється підписом начальника органу Держприкордонслужби (начальника штабу, командира підрозділу безпосереднього підпорядкування) та гербовою печаткою органу Держприкордонслужби; бойового донесення.
Згідно з пунктом 4 розділу IV Інструкції № 188 документи про безпосередню участь у бойових діях подаються начальником органу Держприкордонслужби за підпорядкованістю до органу військового управління (штабу АТО, ООШ).
Орган військового управління (штаб АТО, ООШ) розглядає документи, зазначені в пункті 3 цього розділу, та видає розпорядчий документ (наказ) щодо підтвердження безпосередньої участі у бойових діях із зазначенням кожного військовослужбовця та конкретних днів його участі у бойових діях, за які передбачено збільшення розміру винагороди (пункт 5 розділу IV Інструкції № 188).
За приписами пункту 6 розділу IV Інструкції № 188 визначено, що на підставі отриманого розпорядчого документа (наказу) органу військового управління (штабу АТО, ООШ) щодо підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях органом Держприкордонслужби за місцем проходження служби військовослужбовця (на час участі в бойових діях) видається наказ про збільшення розміру винагороди за дні участі в бойових діях.
VІІ. Висновки Верховного Суду
У силу положень частини першої статті 341 КАС України перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.
При цьому, згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування норм права.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Спір у цій справі виник у зв'язку з реалізацією положень Постанови № 168, а саме: право позивача на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100000 грн за період з 26 вересня 2022 року до 31 грудня 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Системний аналіз норм Закону № 2011-XII свідчить, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини і громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими Конституцією України та законами України, з урахуванням особливостей, установлених цим законом та іншими нормативно-правовими актами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана з захистом Батьківщини, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. При цьому, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Так, у частині другій статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Тобто, згаданими вище нормами законодавства військовослужбовцям встановлені пільги, гарантії та компенсації, у тому числі у вигляді надбавок, доплат, винагород, премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, і таке право військовослужбовця не може бути порушеним та обмеженим. Водночас, передумовою для реалізації такого права є дотримання певного порядку (процесу).
Однією з підстав відкриття касаційного провадження у цій справі є відсутність висновку Верховного Суду, а саме: застосування пункту 2-1 Постанови № 168 та пунктів 2, 3, 4, 11 Наказів № 392-АГ, № 628-АГ в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв'язку із застосуванням положень Інструкції № 188 згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168.
Як зазначалось вище, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі: 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 в абзаці першому пункту 1 Постанови № 168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі: 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць". У решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 16 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року) не змінювався.
При цьому, в рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, яка набрала законної сили, Верховний Суд дійшов висновку, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість " 30000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом "пропорційність" із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі: 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Таким чином, на підставі аналізу наведених норм чинного законодавства України суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода в розмірі: 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Водночас реалізація зазначених приписів Постанови № 168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, не врегульовувала цих питань.
Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених Постановою № 168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793.
Оскільки одночасно з прийняттям Постанови № 168 не було визначено порядку й умов виплати передбаченої нею додаткової винагороди, 17 квітня 2022 року Адміністрація Державної прикордонної служби України надіслала органам Держприкордонслужби лист № 21-1215-2022 "Щодо однакового трактування положень" за підписом Голови Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 , в якому з метою упорядкування обліку особового складу, який має право на збільшення додаткової винагороди до 100000 гривень, були визначені бойові завдання в районах ведення бойових дій, за умови виконання яких військовослужбовцям мала виплачуватися вказана додаткова винагорода.
30 липня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на пункт 2-1 Постанови № 168, видала Наказ №392-АГ, який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року, пунктом 2 якого визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100000 гривень пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зокрема, пунктом 2 Наказу №392-АГ визначено перелік таких заходів.
У пункті 4 Наказу №392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад;
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 Наказу №392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).
У довідках, передбачених цих пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).
З 01 грудня 2022 року був уведений в дію Наказ № 628-АГ, в якому був дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
Керуючись частиною третьою статті 117 Конституції України, Указом Президента України від 03 жовтня 1992 року №493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" і Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що подібні накази центрального органу виконавчої влади підлягають обов'язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України, оскільки містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб і встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації.
Виходячи з цього, суд апеляційної інстанції мотивовано наголосив про недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби зазначених вимог законодавства при прийнятті Наказів № 392-АГ і № 628-АГ, які не пройшли державну реєстрацію в Мін'юсті у встановленому порядку.
Разом з тим, при вирішенні питання про наслідки порушення зазначених вимог суди не врахували обставин фактичного виконання протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби згаданих наказів, зокрема, в частині визначення бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.
У спірний період виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації Постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану, адже наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 36 "Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 196/39252) набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовувався з 01 лютого 2023 року, тобто не підлягав ретроспективному застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у період з 26 вересня 2022 року до 31 грудня 2022 року.
Крім того, документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100 000 гривень відповідно до приписів Наказів №392-АГ і № 628-АГ унеможливлює застосування іншого механізму реалізації Постанови № 168 до правовідносин, що вже відбулися.
За відсутності цих відомчих нормативно-правових актів не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.
Таким чином, відповідаючи на поставлені перед судом касаційної інстанції питання (пункти 2, 3 аргументів касаційної скарги), Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період підлягають Накази №392-АГ і № 628-АГ. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, а також підтримана в подальшій судовій практиці Верховного Суду.
Крім того, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі слугували доводи скаржника про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 1 пункту 1 Постанови № 168, частини 1 та 2 розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв'язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, внаслідок віднесення конкретних населених пунктів, районів чи областей (де військовослужбовець бере безпосередню участь у бойових діях чи забезпечує здійснення заходів із захисту Батьківщини) саме до територій "можливих", а не "активних" бойових дій протягом спірного періоду.
З цього приводу колегія суддів уважає за доцільне зазначити таке.
Так, пункт 1 Постанови № 168 установлює додаткову надбавку у розмірі: 100000 грн військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).
Також відповідно до Наказу № 392-АГ додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Тобто, обов'язковою умовою для отримання права на виплату такої додаткової винагороди є участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. До того ж, зазначені норми законодавства передбачають два варіанти вчинення таких дій, а саме: "участь військовослужбовця у бойових діях" та "участь військовослужбовця у відсічі і стримуванні збройної агресії".
За приписами статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII "Про оборону України" (далі - Закон № 1932-XII) бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).
Водночас, відсіч і стримування збройної агресії є більш широким поняттям, яке може включати як рішучий опір та протидію збройної агресії, так і недопущення подальшої збройної агресії. При цьому, для відсічі і стримуванні збройної агресії не обов'язковим є факт проведення бойових дій.
Окрім того, стаття 1 Закону № 1932-XII визначає, що район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Перелік), Чернігівська область одночасно включає території, які відносяться до територій можливих бойових дій та територій активних бойових дій.
Поряд з цим, Верховний Суд звертає увагу, що території можливих бойових дій та території активних бойових дій відносяться до спільної категорії - територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Відповідно до пункту 4 Наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Пунктом 5 Наказу № 392-АГ передбачено, шо для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання і завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цим пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у спірний період перебував у службовому відрядженні на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_3 ), яка знаходиться в межах Чернігівської області.
Суди попередніх інстанцій мотивували рішення про відмову у задоволенні позову відсутністю доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів [протягом спірного періоду], що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100000 грн відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168.
Колегія суддів зазначає, що цей висновок судів попередніх інстанцій є передчасними і таким, що ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи, які у своїй сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача.
Так, суди попередніх інстанцій констатували, що позивач не довів, що він брав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що є обов'язковою умовою для виплати підвищеної додаткової винагороди в спірний період.
Водночас, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою звернення представника позивача із адвокатськими запитами до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_3 про надання копій документів, які підтверджують участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, виконання ним бойових (спеціальних) завдань, за кожен місяць участі позивача у таких діях та заходах із зазначенням кількості днів участі його у таких діях та заходах, а також відповіді (на адвокатські запити), отримані представником позивача.
Зокрема, у листі-відповіді від 02 січня 2023 року (а.с.19) ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив представника позивача про те, що бойові накази (розпорядження) начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 19 вересня 2022 року №276/гриф, від 25 вересня 2022 року №1348/гриф, від 25 жовтня 2022 року №1697/гриф, відповідно до яких ОСОБА_1 виконував завдання в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_4 прикордонного загону, надати немає можливості, оскільки такі мають обмежений гриф доступу.
Окрім цього, представник позивача надав суду апеляційної інстанції довідку від 07 січня 2023 року №3662, видану Військовою частиною НОМЕР_3 про те, що ОСОБА_1 брав участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області 30 вересня 2022 року; з 01 по 16 жовтня 2022 року; з 27 по 31 жовтня 2022 року; з 01 по 30 листопада; з 01 по 31 грудня 2022 року; з 01 по 07 січня 2023 року. Указана довідка видана на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України №165 гриф від 16 вересня 2022 року.
Проте, суд апеляційної інстанції не прийняв указану довідку як доказ, зазначивши, що така не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Указав, що така довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.
Разом з тим, у контексті обставин цієї справи, судами не надано оцінки підставі видачі Військовою частиною НОМЕР_3 довідки від 07 січня 2023 року №3662, якою, згідно указаного документа, є бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року №165гриф.
Отож, роблячи висновок про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, суди попередніх інстанцій дещо поквапилися з таким висновком, адже без відповіді так і залишилося питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися з цим позовом до суду. Йдеться про те, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач, якого, відповідно до бойового наказу, було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) упродовж всього спірного періоду (з вересня до грудня 2022 року) та чим це підтверджується.
Тобто, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, перебуваючи у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час.
Також суди попередніх інстанцій залишили поза увагою питання чи складався визначений пунктом 4 наказу № 392-АГ рапорт щодо позивача за час його перебування у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_5 у заявлений період, адже оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення цього спору, позаяк згідно з пунктом 4 наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу № 628-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності (пункт 78 постанови Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі № 360/334/23).
Слід звернути увагу на те, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати до суду: засвідчену належним чином копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; довідку про розмір грошового забезпечення позивача нарахованого та фактично виплаченого за період з 26.09.2022 року по 31.12.2022 року з визначенням усіх її складових; письмові пояснення та докази (копії наказів, розпоряджень, доручень, тощо) щодо нарахування (не нарахування) та виплати (невиплати) ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн. у період з 26.09.2022 року по 31.12.2022 року; довідку про те, яка саме військова частина (Військова частина НОМЕР_1 чи Військова частина НОМЕР_3 ) здійснювала нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 26.09.2022 року по 31.12.2022 року ; інформацію про виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових наказів (розпоряджень), які видавалися командиром Військової частини НОМЕР_3 (якщо така інформація надходила до Військової частини НОМЕР_1 та надати відповідні пояснення); засвідчені належним чином копії наказів (розпорядженнь) командира Військової частини НОМЕР_1 про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбачені п. 1 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, (якщо такі видавалися в період з 26.09.2022 року по 31.12.2022 року); інформацію про дні безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 26.09.2022 року по 31.12.2022 року.
Проте, відповідачем зазначена ухвала суду не виконана, в матеріалах справи відсутні витребувані документи та будь-які пояснення неможливості їх надати.
За таких обставин суди попередніх інстанцій прийшли до необґрунтованого та передчасного висновку про відсутність допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Положення статті 77 КАС України визначають обов'язок доказування в адміністративному судочинстві, відповідно до частини 1 якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина друга статті 77 КАС України чітко визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частин четвертої - шостої статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Так, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин щодо наявності крім бойового наказу Адміністрації Держприкордонслужби № 165 гриф від 16 вересня 2022 року й інших обов'язкових документів таких як журнал бойових дій або постова відомість та рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Водночас, колегія суддів наголошує, що тільки встановивши вказані вище обставини можливо визначити обсяг належних та допустимих доказів, які можливо прийняти при вирішенні даної справи, оскільки наявність згаданих вище документів у сукупності з іншими обов'язковими вимогами, установленими Наказами № 392-АГ, № 628-АГ, є підставою для нарахування та виплати позивачу збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі: 100000 грн, у зв'язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 26 вересня 2022 року до 31 грудня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.
Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.
Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Зважаючи на викладене касаційну скаргу належить задовольнити частково, судові рішення слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Також, Верховний Суд звертає увагу, що під час нового розгляду суду слід дослідити та з'ясувати обставини справи у рамках висновків, викладених у цій постанові.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 355-356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу адвоката Кириленко Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
В. М. Соколов