Іменем України
12 серпня 2025 року
Київ
справа №160/32109/23
адміністративне провадження №К/990/43950/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №160/32109/23 за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Одеської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Одеської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року (суддя Ніколайчук С. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року (головуючий суддя - Круговий О. О., судді: Божко Л. А., Шлай А. В.),
У грудні 2023 року Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі - позивач, АТ «НЗФ», Товариство) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2022/000069 від 15 листопада 2022 року, № UA500370/2022/000074 від 25 листопада 2022 року.
Позов вмотивовано тим, що Товариством були дотримані умови поміщення товару - феросилікомарганцю - в режим реімпорту. Долучені до митних декларацій документи, а саме зовнішньоекономічний контракт, додаткова угода та специфікація до нього, сертифікати якості, транспортні накладні, приймальні акти, складська відомість, лист FERAL S.R.L., у своїй сукупності давали можливість Митниці ідентифікувати товар як той самий, що раніше було експортовано позивачем. При цьому повернення означеного товару відбулося у строк, що не перевищує шести місяців з дати його вивезення за межі території України у митному режимі експорту. Та обставина, що 25 листопада 2022 року позивач після відмови в митному оформленні спірного товару повторно його задекларував, на дотримання означеного вище строку не впливає.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 14 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року, позов задовольнив. Здійснив розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
На підставі специфікації № 4 від 05 травня 2022 року (далі - Специфікація) до контракту № S2201136 від 13 квітня 2022 року (далі - Контракт) АТ «НЗФ» (продавець) поставило на користь FERAL S.R.L., Румунія, (покупець) феросилікомарганець MnS17 із вмістом Mn-72,9%, Si-17,2%, розмір фракції 10-50 мм, що підтверджується оформленою в режимі експорту митною декларацією № UA500370/2022/001567 від 24 травня 2022 року та сертифікатом якості № 1136-204 від 19 травня 2022 року.
03 листопада 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 7 до Контракту (далі - Додаткова угода), відповідно до якої вирішили, що покупець зобов'язується повернути АТ «НЗФ» товар, який раніше був поставлений за Специфікацією у кількості 2487,41 мт у такому самому стані, як він був отриманий від продавця.
15 листопада 2022 року АТ «НЗФ» подало до Митниці митну декларацію № 22UА500370006445U2, в якій задекларувало в режимі реімпорту (ІМ 41) феросилікомарганець MnS17 із вмістом Mn-72,9%, Si-17,2%, розмір фракції 10-50 мм, який повертався Товариством від FERAL S.R.L., Румунія, на підставі Специфікації та Додаткової угоди. В графі 40 митної декларації були зазначені реквізити митної декларації, за якою цей товар раніше переміщувався в митному режимі експорту.
До митної декларації були додані сертифікат якості від 19 травня 2022 року № 1136-204, інвойси від 08 листопада 2022 року № 2NFP, № 3NFP, № 5NFP, транспортні накладні від 08 листопада 2022 року № 2, № 3, № 5, Специфікація, Додаткова угода, Контракт, а також додаткові документи (транспортна накладна від 08 листопада 2022 року № 4, супровідні повідомлення до вантажу від 08 листопада 2022 року № 5944, № 5945, № 5946, № 5947, № 5948, інвойси від 08 листопада 2022 року № 3955, № 1NFP, № 4NFP, приймальні акти від 12 травня 2022 року № 53, № 55, № 56, складська відомість FERAL S.R.L. за період з 01 січня 2022 року по 14 листопада 2022 року, лист FERAL S.R.L. від 14 листопада 2022 року та експортні декларації FERAL S.R.L. з відмітками румунської митниці).
Карткою № UA500370/2022/000069 від 15 листопада 2022 року Митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № 22UА500370006445U2 від 15 листопада 2022 року з таких причин: «Відмовлено у митному оформленні відповідно до статті 256 Митного кодексу України (далі - МК України) у зв'язку з порушенням вимог статей 257, 264 МК України та додатку до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30 травня 2012 року (далі - Порядок № 651), а саме, згідно із статтею 79 МК України застосування митного режиму "реімпорт" можливе за умови ідентифікації митним органом товарів, заявлених у цей митний режим як таких, що були раніше випущені за межі митної території України; декларантом не виконані умови поміщення товарів у митний режим "реімпорт", передбачені статтею 78 МК України, тобто не надані митному органу документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що реімпортуються». Також в картці відмови були роз'яснені вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме виправлення помилок та подання нової митної декларації у відповідний митний режим.
Для здійснення митного оформлення та випуску товару у вільний обіг АТ «НЗФ» повторно звернулося до Митниці з митною декларацією № 22UА500370006703U8 від 25 листопада 2022 року, в якій повторно задекларувало той самий товар в режимі реімпорту (ІМ 41).
До повторно поданої митної декларації, крім документів, які додавались до попередньої митної декларації, були додані сертифікат якості AHRO 14218-А-2 від 14 листопада 2022 року, митна декларація № 22UА500370006445U2 від 15 листопада 2022 року, картка відмови № UA500370/2022/000069 від 15 листопада 2022 року.
Карткою № UA500370/2022/000074 від 25 листопада 2022 року Митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № 22UА500370006703U8 від 25 листопада 2022 року з наступних причин: «Не дотримано умови поміщення товарів у митний режим реімпорту, визначені статтею 78 МК України, а саме: товари повертаються на митну територію України в строк, що перевищує шість місяців з дати їх вивезення за межі митної території України в режимі експорту, а також декларантом не подано документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що реімпортуються (товари експортувались навалом без застосування засобів ідентифікації)». Митниця також повторно роз'яснила декларанту вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
З метою уникнення подальшого простою товару АТ «НЗФ» подало до Митниці митну декларацію № 22UА500370006820U7 від 30 листопада 2022 року, в якій задекларувало товар в режимі імпорту (ІМ 40), у зв'язку з чим, окрім суми податку на додану вартість, сплатило мито за ставкою 3% в розмірі 2 585 527,90 грн. Митниця здійснила митне оформлення товару за вказаною митною декларацією.
Незгода позивача з картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнятими Митницею 15 і 25 листопада 2022 року, слугувала підставою для звернення до суду із цим позовом.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що МК України передбачає можливість оформлення в режимі реімпорту частини раніше імпортованого товару, що і було зроблено позивачем. За наслідками дослідження та аналізу доданих до митних декларацій документів суд виснував, що саме товар, ввезення якого було задекларовано за спірними митними деклараціями, є саме тим товаром, який раніше було експортовано згідно із митною декларацією від 24 травня 2022 року № UA500370/2022/001567. Суд встановив, що повернення товару на митну територію України відбулося 15 листопада 2022 року, тобто, у строк, що не перевищує шести місяців з дати його вивезення за межі цієї території в режимі експорту. Враховуючи викладене, суд відхилив посилання митного органу на пропуск означеного строку з огляду на дату подання митної декларації № UA500370/2022/000074 від 25 листопада 2022 року, оскільки фактично товар вже станом на 15 листопада 2022 року був ввезений та перебував на митній території України.
Апеляційний суд в повній мірі погодився з такими висновками суду першої інстанції та залишив без змін рішення суду першої інстанції.
Не погодившись з судовими рішеннями, Митниця подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове про відмову в позові.
Скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини другої, частини третьої статті 78, частин першої-третьої, восьмої статті 79, статті 264, частин другої, третьої статті 326 МК України. Митниця наполягає, що у статті 326 МК України чітко визначено способи, якими забезпечується ідентифікація товару, який декларант має намір ввести на митну територію України в режимі реімпорту. Проте, позивач у спірному випадку встановленої митним законодавством ідентифікації товарів не здійснив. Крім того, скаржник звертає увагу на те, що правила статті 78 МК України передбачають можливість її застосування за умови невиконання (неналежного виконання) умов зовнішньоекономічного договору, згідно з яким товари поміщувалися у митний режим експорту. Однак, суди вказаним обставинам взагалі не надавали правової оцінки.
Верховний Суд ухвалою від 11 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Копія ухвали суду про відкриття касаційного провадження у справі була доставлена в Електронний кабінет АТ «НЗФ» 12 грудня 2024 року о 01:44, про що складено довідку про доставку електронного листа. Таким чином, останнім днем строку на подання відзиву на касаційну скаргу було 23 грудня 2024 року (з урахуванням вихідних днів). У цей день через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Добровольського А. Т. надійшла заява про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу на п'ятнадцять днів. Заява вмотивована тим, що Нікопольська міська територіальна громада з 31 травня 2023 року віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. Зазначено, що місто Нікополь Дніпропетровської області, на території якого розташоване підприємство позивача, потерпає від систематичних артилерійських обстрілів з боку російської федерації. З огляду на вказані обставини мешканці міста значні проміжки часу протягом доби знаходяться в укриттях, а з листопада 2023 року на підприємстві повністю зупинено виробництво готової продукції (феросплавів) і працівникам оголошено вимушений простій.
06 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Добровольського А. Т. надійшов відзив на касаційну скаргу. Враховуючи викладені в заяві від 23 грудня 2024 року обставини, колегія суддів вважає за необхідне поновити позивачу строк на подання відзиву на касаційну скаргу як такий, що пропущений з поважних причин.
У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. За своїм змістом викладені у відзиві доводи є аналогічні висновкам, викладеним судами у спірних рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Позивач у цій справі наполягав, що пакету документів, долученого ним до митних декларацій від 15 і 25 листопада 2022 року, було достатньо для ідентифікації товару, задекларованого для ввезення на митну територію України в режимі реімпорту. При цьому відсутні підстави вважати, що станом на дату подачі АТ «НЗФ» митної декларації повторно (25 листопада 2022 року) було пропущено строк, встановлений пунктом «б» частини третьої статті 78 МК України, оскільки фактично ввезення вказаного товару відбулося 15 листопада 2022 року, тобто, у межах цього строку. Позицію позивача в повній мірі підтримали суди попередніх інстанцій.
За позицією ж Митниці, для цілей застосування частини третьої статті 78 МК України ідентифікація товару має бути підтверджена саме доказами, визначеними у статті 326 МК України. При цьому однією з умов застосування означеної норми митного законодавства є обставини невиконання (неналежного виконання) умов зовнішньоекономічного договору, згідно з яким товари поміщувалися у митний режим експорту.
Виходячи з доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ключовим питанням, на яке повинен надати відповідь суд касаційної інстанції, є застосування норм частини восьмої статті пункту 3 частини другої, частини третьої статті 78, частин першої-третьої, восьмої статті 79, статті 264, частин другої, третьої статті 326 МК України в частині визначення умов, яких повинен дотриматися декларант для поміщення товару, який вивозився за межі митної території України в режимі експорту, у митний режим реімпорту.
Вирішуючи ключове у цій справі питання, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пункт 2 частини першої статті 70 МК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що до митних режимів належить, зокрема, режим реімпорту.
Відповідно до частини першої статті 71 МК України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.
Глава 14 МК України врегульовує особливості застосування режиму реімпорту.
За визначенням, наведеним у статті 77 МК України, реімпорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються у вільний обіг на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 78 МК України визначає умови поміщення товарів у митний режим реімпорту. Відповідно до частини другої означеної статті у митний режим реімпорту можуть бути поміщені товари, які:
1) були вивезені за межі митної території України у митному режимі тимчасового вивезення та ввозяться на цю територію до завершення строку дії цього митного режиму у тому самому стані, в якому вони були вивезені, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, а також змін, що допускаються у разі використання таких товарів у митному режимі тимчасового вивезення;
2) були вивезені за межі митної території України у митному режимі переробки за межами митної території та ввозяться на цю територію до завершення строку дії цього митного режиму у тому самому стані, в якому вони були вивезені, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання;
3) були поміщені у митний режим експорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, яка їх експортувала, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у митний режим експорту, або з інших обставин, що перешкоджають виконанню цього договору, якщо ці товари:
а) повертаються на митну територію України у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі цієї території у митному режимі експорту;
б) перебувають у такому самому стані, в якому вони оформлені у митний режим експорту, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів.
Частина третя статті 78 МК України передбачає, що товари, зазначені в частині другій цієї статті, можуть бути також поміщені у митний режим реімпорту у разі, якщо:
1) під час перебування таких товарів за межами митної території України вони піддавалися операціям, необхідним для їх збереження, а також технічному обслуговуванню чи ремонту, необхідність у яких виникла під час перебування за межами митної території України;
2) стан таких товарів змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
3) у митний режим реімпорту поміщується лише частина товарів, раніше випущених для вивезення за межі митної території України.
За правилами частини четвертої статті 78 МК України для поміщення товарів у митний режим реімпорту особа, на яку покладається обов'язок щодо дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) ввезти товари на митну територію України не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк після їх вивезення за межі митної території України; 2) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у митному режимі реімпорту, документи на такі товари; 3) надати митному органу документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що реімпортуються.
Реімпорт товарів, поміщених у митний режим експорту, згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 цього Кодексу може бути здійснений експортером цих товарів або його правонаступником. В інших випадках дозволяється застосування митного режиму реімпорту при ввезенні на митну територію України товарів іншою особою, ніж та, що їх вивезла, якщо це виправдано обставинами (частини п'ята та шоста статті 79 МК України).
Отже, приписи частини другої статті 78 МК України вказують, що в митний режим реімпорту можуть бути поміщені три категорії товарів, а саме товари, що попередньо були вивезені з митної території України у митному режимі: (1) тимчасового вивезення; (2) переробки; (3) експорту (остаточного вивезення). Для застосування митного режиму реімпорту до товарів, що були вивезені у перших двох режимах (тимчасового вивезення та переробки), необхідним також є дотримання строку дії відповідного митного режиму та повернення товару в стані, визначеному пунктами 1, 2 частини другої статті 78 МК України.
Водночас, для застосування митного режиму реімпорту до третьої категорії товарів (попередньо вивезених в режимі експорту на підставі зовнішньоекономічного договору) необхідним є дотримання наступної сукупності умов: 1) дотримання шестимісячного строку повернення товару в Україну з дня його вивезення; 2) повернення товару в тому ж стані, в якому його було вивезено, крім природніх змін його якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів. При цьому поміщення в митний режим реімпорту товару, вивезеного з України в митному режимі експорту, може бути здійснено тільки експортером чи його правонаступником.
В свою чергу, частина третя статті 78 МК України врегульовує окремі випадки, коли незважаючи на зміни, яких зазнали кількісні та/або якісні характеристики товару, такий товар все одно може бути поміщений в митний режим реімпорту.
У справі, що розглядається, не є спірним між сторонами, що товар - феросилікомарганець - 24 травня 2022 року на підставі митної декларації № UA500370/2022/001567 був вивезений за межі митної території України в режимі експорту.
Отже, для поміщення товару, який було вивезено з України в режимі експорту, в митний режим реімпорту необхідно дотриматися визначених статтями 78, 79 МК України умов щодо суб'єкта декларування, часу ввезення товару, його стану, а також належним чином підтвердити, що ввозиться той самий товар, який попередньо було вивезено.
Відповідно до Додаткової угоди, укладеної між позивачем та покупцем FERAL S.R.L., Румунія, покупець повернув АТ «НЗФ» поставлений товар, у зв'язку з чим позивач вирішив ввезти означений товар в Україну, помістивши його в митний режим реімпорту. Щодо первинно поданої позивачем митної декларації Митниця у картці відмови від 15 листопада 2022 року зазначила про неможливість ідентифікації товарів, заявлених у митний режим як таких, що були раніше випущені з митної території України. Щодо повторно поданої митної декларації у картці відмови від 25 листопада 2022 року митний орган, окрім претензій в частині ідентифікації товару, зазначив про недотримання АТ «НЗФ» вимог в частині строку ввезення товару в Україну.
Частина перша статті 79 МК України застерігає, що застосування митного режиму реімпорту можливе за умови можливості ідентифікації митним органом товарів, заявлених у цей митний режим, як таких, що були раніше випущені за межі митної території України.
До товарів, що вивозяться за межі митної території України з наміром подальшого реімпорту, засоби забезпечення ідентифікації можуть бути застосовані в момент їх випуску (частина друга статті 79 МК України).
Відповідно до частини третьої статті 79 МК України для забезпечення ідентифікації товарів, що реімпортуються, можуть застосовуватися засоби, передбачені частинами другою і третьою статті 326 цього Кодексу.
Замість митної декларації для декларування у митний режим реімпорту упаковок, контейнерів, піддонів та транспортних засобів комерційного призначення використовуються документи, що підтверджують попереднє вивезення зазначених товарів за межі митної території України (частина восьма статті 79 МК України).
Згідно із частиною першою статті 326 МК України до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, приміщень, де знаходяться товари, що підлягають митному контролю, а також до приладів обліку енергоносіїв, електричної, теплової та інших видів енергії митними органами застосовуються засоби забезпечення ідентифікації.
Забезпечення ідентифікації здійснюється шляхом накладання митних забезпечень: одноразових номерних запірно-пломбових пристроїв, пломб, печаток, голографічних міток, нанесення цифрового, літерного чи іншого маркування, ідентифікаційних знаків, проставляння штампів, взяття проб і зразків, складання опису товарів, транспортних засобів комерційного призначення, креслень, масштабних зображень, виготовлення фотографій, ілюстрацій, використання товаросупровідної документації тощо. При цьому накладання одноразових номерних запірно-пломбових пристроїв, пломб, печаток на транспортні засоби комерційного призначення може здійснюватися без проведення митного огляду товарів, що переміщуються зазначеними транспортними засобами через митний кордон України, про що робиться відповідна відмітка в товаросупровідних документах. Забезпечення ідентифікації може здійснюватися підприємством, що отримало авторизацію на застосування спрощення "самостійне накладення пломб спеціального типу", шляхом самостійного накладення таких пломб (частина друга статті 326 МК України).
Частина третя статті 326 МК України встановлює, що крім засобів, визначених у частині другій цієї статті, для забезпечення ідентифікації товарів, що поміщуються у митний режим, можуть використовуватися маркування, у тому числі у вигляді мікро- або інших електронних пристроїв, або серійні номери, проставлені на товарах або їх частинах виробником, інші комерційні способи ідентифікації; експортні (імпортні) сертифікати; копії документів, на підставі яких митним органом було здійснено випуск товарів у попередній митний режим і які дають можливість однозначно ідентифікувати товари; інші подібні документи.
З аналізу наведених норм митного законодавства слідує, що важливою умовою застосування митного режиму реімпорту є можливість митним органом ідентифікувати товари, заявлені у цей митний режим, тобто, встановити відповідність між таким товаром, наданими до нього документами та метою застосування режиму реімпорту, тобто ввезення саме попередньо випущеного за межі митної території України товару з метою звільнення від сплати митних платежів. Для цілей здійснення такої ідентифікації можуть бути використані засоби, визначені частинами другою та третьою статті 326 МК України. Слід зазначити, що передбачені частиною другою статті 326 МК України засоби забезпечення ідентифікації можуть бути застосовані або митним органом, або підприємством, авторизованим для цілей самостійного накладення спеціального типу. Натомість, надання визначених частиною третьою статті 326 МК України засобів не потребує участі митного органу чи спеціальної авторизації.
За визначеннями, наведеними у статті 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Щодо початку відліку та закінчення шестимісячного строку, закріпленого підпунктом «а» пункту 3 частини другої статті 78 МК України, врахуванню підлягає визначення, наведене у пункті 4 частини першої статті 4 МК України, відповідно до якого ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку. Отже, законодавець пов'язує моменти ввезення та вивезення товару на/з митної території України саме із фізичним переміщенням такого товару через митний кордон України.
Підсумовуючи викладене, та реалізуючи мету, з якою касаційне провадження було відкрите у цій справі, колегія суддів формулює такий правовий висновок. Для цілей поміщення у митний режим реімпорту товару, попередньо вивезеного на підставі зовнішньоекономічного договору за межі митної території України в митному режимі експорту, експортер або його правонаступник повинен дотриматися сукупності наступних умов: (1) шестимісячного строку на повернення товару, початок та закінчення відліку якого пов'язується із фізичним переміщенням товару через митний кордон України; (2) стану товару - має бути в такому самому стані, в якому товар був оформлений у митний режим експорту, крім природних змін його якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів, та за виключенням випадків, визначених частиною третьою статті 78 МК України; (3) надати митному органу документи на такий товар, а також документи та відомості, що дозволять митному органу ідентифікувати такий товар. Ідентифікація товару може бути здійснена із використанням засобів забезпечення ідентифікації, визначених у частинах другій, третій статті 326 МК України. Поряд з цим до товарів, які не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак, не вимагається застосування засобів забезпечення ідентифікації. В такому випадку ідентифікація товарів за кількісним та якісним критеріями повинна здійснюватися на підставі документів, які підтверджують відповідні родові ознаки товару, що ввозиться в митному режимі реімпорту.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, позивач до обох митних декларацій (від 15 та від 25 листопада 2022 року) долучив наступні документи: сертифікат якості від 19 травня 2022 року № 1136-204, інвойси від 08 листопада 2022 року № 2NFP, № 3NFP, № 5NFP, транспортні накладні від 08 листопада 2022 року № 2, № 3, № 5, Специфікацію, Додаткову угода, Контракт, а також додаткові документи (транспортна накладна від 08 листопада 2022 року № 4, супровідні повідомлення до вантажу від 08 листопада 2022 року № 5944, № 5945, № 5946, № 5947, № 5948, інвойси від 08 листопада 2022 року № 3955, № 1NFP, № 4NFP, приймальні акти від 12 травня 2022 року № 53, № 55, № 56, складська відомість FERAL S.R.L. за період з 01 січня 2022 року по 14 листопада 2022 року, лист FERAL S.R.L. від 14 листопада 2022 року та експортні декларації FERAL S.R.L. з відмітками румунської митниці).
Дослідивши вказані документи, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували, що декларант надав Митниці належні та достатні докази на підтвердження того, що товар ввезення якого було задекларовано за митними деклараціями № 22UА500370006445U2 від 15 листопада 2022 року, № 22UА500370006703U8 від 25 листопада 2022 року, є саме тим товаром, який раніше було експортовано згідно із митною декларацією № UA500370/2022/001567 від 24 травня 2022 року.
Колегія суддів зазначає, що за змістом оскаржуваних карток відмови Митниця лише в загальному вказує на ненадання АТ «НЗФ» документів та відомостей, необхідних для ідентифікації товарів, що реімпортуються. Аргументів в частині того, чому із змісту наданих декларантом документів не видається за можливе ідентифікувати товар, а саме феросилікомарганець MnS17 із вмістом Mn-72,9%, Si-17,2%, розмір фракції 10-50 мм, у кількості 1599950 кг, як такий, що попередньо був вивезений за межі митної території України на підставі митної декларації № UA500370/2022/001567 від 24 травня 2022 року, оскаржувані рішення не містять. Аргументів про невідповідність товару за хімічними або фізичними параметрами заявленим у документах відповідач не наводив. Відсутні в оскаржуваних рішеннях і посилання на те, які саме документи і відомості слід надати АТ «НЗФ» для виконання умов поміщення означеного товару в митний режим реімпорту.
Лише на стадії апеляційного перегляду цієї справи (том 3 а.с.123) Митниця висловила зауваження в частині ненадання позивачем засобів забезпечення ідентифікації товарів, передбачених частиною другою статті 326 МК України. Водночас, з обставин цієї конкретної справи слідує, що АТ «НЗФ» надало на підтвердження обставин дотримання умов поміщення товару в митний режим реімпорту документи, передбачені частиною третьою статті 326 МК України. Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що означених документів у розглядуваному випадку було достатньо для підтвердження кількісних та якісних характеристик товару, що реімпортувався. При цьому слід зазначити, що спірний товар належить до речей, визначених родовими ознаками, тому надання засобів забезпечення ідентифікації, передбачених частиною другою статті 326 МК України, у такому випадку не вимагалося. Достатнім для декларанта було доведення саме відповідності товару, що ввозиться в митному режимі реімпорту, кількісним та якісним характеристикам того товару, що був попередньо вивезений у митному режимі експорту.
Суди попередніх інстанцій також правильно вказали на безпідставність посилань Митниці у картці відмови від 25 листопада 2022 року на пропуск декларантом строку ввезення товару в митному режимі реімпорту. Митний орган ні в оскаржуваних рішеннях, ні в ході судового розгляду справи не заперечував, що станом на 15 листопада 2022 року (тобто, у межах визначеного підпунктом «а» пункту 3 частини другої статті 78 МК України строку) товар був вже ввезений та перебував на митній території України. Та обставина, що станом на 25 листопада 2022 року (дату повторного подання митної декларації із застосуванням режиму реімпорту) митне оформлення товару здійснено не було, не спростовує обставин його фізичного переміщення через митний кордон України.
Отже, враховуючи встановлені у цій справі обставини та доводи сторін, відсутні підстави вважати, що надані АТ «НЗФ» до митного оформлення документи та відомості не дозволяли Митниці ідентифікувати товар, що було поміщено у митний режим реімпорту. Крім того, спірний товар було повернуто на митну територію України із дотриманням шестимісячного строку з дня його вивезення за його межі. Відтак, прийняті Митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2022/000069 від 15 листопада 2022 року, № UA500370/2022/000074 від 25 листопада 2022 року були прийняті неправомірно та підлягали скасуванню, про що правильно та обґрунтовано вказали суди попередніх інстанцій.
З приводу доводу скаржника, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що правила статті 78 МК України передбачають можливість її застосування за умови невиконання (неналежного виконання) умов зовнішньоекономічного договору, згідно з яким товари поміщувалися у митний режим експорту, колегія суддів зазначає, що такий аргумент не наводився відповідачем ні в оскаржуваних картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ні за змістом відзиву на позов та апеляційної скарги. Такі аргументи не оцінювалися і судами попередніх інстанцій. Враховуючи викладене та приписи статті 341 КАС України, у суду касаційної інстанції відсутні визначені процесуальним законом підстави для їх оцінки на стадії касаційного перегляду.
В іншій частині обґрунтування касаційної скарги Митниці аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позов та в апеляційній скарзі і зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про їх невідповідність нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і не оскаржується.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко