12 серпня 2025 року
м. Київ
справа №320/15824/23
адміністративне провадження №К/990/30666/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О.В. від участі у розгляді справи №320/15824/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Офісу Генерального прокурора, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про скасування Методики визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року №294/5, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , в якому позивач просив:
- скасувати окремі положення документа під назвою «Методика визначення ступеня виправлення засудженого» авторства Директора Департаменту публічного права Л. Кравченка «Міністерства юстиції України», що затверджена наказом №294/5 від 19 січня 2023 року;
- негайно реалізувати Генеральною прокуратурою України функцію накладених на нього статтями №2, частина 1, пункт 4 «Функції прокуратури» №26, частина 1, пункт 2 «Нагляд за дотриманням законів під час виконання судових рішень по кримінальним справам, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян» Закону України «Про прокуратуру» №1697-7 від 14 жовтня 2014 року ;
- притягнути до кримінальної відповідальності автора методики за статтями 367 частини 2 «Службова недбалість» та 161 частини 1 «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, релігійної належності, інвалідності та за іншими ознаками Кримінального кодексу України у редакції 2001 року - шляхом подання Генеральною прокуратурою України відповідної заяви «Про кримінальне правопорушення» до органів Державного бюро розслідувань України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року, заяву представника Офісу Генерального прокурора про закриття провадження у справі в частині позовних вимог задоволено.
Закрито провадження в адміністративній справі №320/15824/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Офісу Генерального прокурора, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 в частині позовних вимог про зобов'язання Офісу Генерального прокурора негайно реалізувати функції, передбачені статтею 26 Закону України «Про прокуратуру» щодо надання оцінки законності положень Методики визначення ступеня виправлення засудженого та вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності автора цієї Методики шляхом подання відповідної заяви «Про кримінальне правопорушення» до органів Державного бюро розслідувань.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі №320/15824/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Офісу Генерального прокурора, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про скасування Методики визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року №294/5, зобов'язання вчинити дії - повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі №320/15824/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Офісу Генерального прокурора, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про скасування Методики визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року №294/5, зобов'язання вчинити дії - повернуто особі, яка її подала.
21 липня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі №320/15824/23. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21 липня 2025 року визначено колегію суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), суддів: Жука А.В., Радишевської О.Р.
29 липня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О.В. від участі у розгляді справи №320/15824/23.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Радишевської О.Р. з 28 липня 2025 року по 01 серпня 2025 року у відрядженні та з 04 серпня 2025 року по 08 серпня 2025 року у відпустці ухвала постановляється по виходу судді з відпустки.
Для дотримання строків розгляду справи, у зв'язку із перебуванням судді Жука А.В. у відпустці, на підставі розпорядження Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року №878/0/78-25, здійснено повторний автоматизований розподіл справи №320/15824/23 між суддями за допомогою автоматизованої системи документообігу суду та визначено склад колегії суддів: Кашпур О.В. головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Радишевська О.Р., Соколов В.М.
У вищезазначеній заяві скаржник зазначає, що 11 липня 2025 року він подав касаційну скаргу в цій справі помилково оформлену згідно з порядком у редакції давно не чинної статті КАСУ, що легко було встановити просто глянувши на спрямовану ним скаргу після чого повернути її для подання легітимного варіанту такої. Замість чого «суддя» приховувала її від розгляду тринадцять днів і тільки потім ухвалила рішення про повернення, що є (на його думку) відкритою та відвертою спробою відмовити у правосудді шляхом затягування розгляду справи - аж до закінчення процесуальних строків на подання такої скарги до суду.
З урахуванням зазначеного, скаржник заявляє відвід судді Кашпур О.В. на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід, Верховний Суд виходить з такого.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв'язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білух проти України», заява №33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Проаналізувавши аргументи, якими скаржник обґрунтовує заявлений відвід судді Кашпур О.В від участі у розгляді справи №320/15824/23, Суд вважає, що вони фактично зводяться до незгоди з постановленою у цій справі ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року про повернення касаційної скарги.
Проте, згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відтак, наведені скаржником доводи, в обґрунтування поданої заяви про відвід не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ'єктивність визначеного судді Верховного Суду.
З огляду на наведене, Верховний Суд вважає необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді Кашпур О.В. від участі у розгляду справи №320/15824/23.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Враховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу судді Кашпур О.В. питання про відвід судді відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Керуючись статтями 31, 36, 37, 40, 248 КАС України, Суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О.В. від участі у розгляді справи №320/15824/23 - визнати необґрунтованою.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О.В. від участі у розгляді справи №320/15824/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Офісу Генерального прокурора, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про скасування Методики визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року №294/5, зобов'язання вчинити дії до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
В.М. Соколов