12 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 280/12187/24
адміністративне провадження № К/990/30916/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2025 року (колегія у складі суддів: Круговий О.О., Малиш Н.І., Шлай А.В.)
у справі №280/12187/24
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ»
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та пені,-
Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої Публічному акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 4002654,00 гривень по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2023 року (від 20 червня 2023 року №9146331385);
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (код ЄДРПОУ 00191230) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за травень 2023 року у розмірі 4002654,00 гривень та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, у розмірі 132546,90 гривень та у розмірі станом на момент постановлення рішення суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої Публічному акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 4002654,00 гривень (чотири мільйона дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2023 року (від 20 червня 2023 року №9146331385).
Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (код ЄДРПОУ 00191230) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за травень 2023 року у розмірі 4 002 654,00 гривень (чотири мільйона дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, у розмірі 251 503,12 гривень (двісті п'ятдесят одна тисяча п'ятсот три гривні 12 копійок).
Рішення в повному обсязі складено та підписано 18 березня 2025 року.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано строк десять днів з дня отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до суду апеляційної інстанції документа про сплату судового збору в розмірі 36336 гривень.
12 травня 2025 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання податкового органу, в якому заявник просив додатковий час для повної сплати судового збору. При цьому податковий орган додав до зазначеного клопотання платіжне доручення, яке підтверджує сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 31975 гривень 70 копійок.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків, апеляційну скаргу повернуто заявнику.
26 травня 2025 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі №280/12187/24. До зазначеної апеляційної скарги додано платіжні інструкції, які підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі на загальну суму 36336 гривень.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху, надано строк десять днів з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням (іншим) поважних причин пропуску строку.
Відповідач на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надав до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що повторне звернення з апеляційною скаргою до суду з пропуском строку встановленого законом у зв'язку з тим, що сплата судового збору впродовж травня 2025 року не була можливою. При цьому податковий орган звернув увагу на те, що представник відповідача намагався вчасно виконати вимоги суду, але у зв'язку з тривалістю процедури узгодження фінансування судового збору не зміг цього зробити.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2025 року відповідачу відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі №280/12187/24, відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 20 червня 2025 року, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду на це судове рішення, у якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Верховний Суд ухвалою від 25 липня 2025 року відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 280/12187/24 витребував з Запорізького окружного адміністративного суду та з Третього апеляційного адміністративного суду.
01 серпня 2025 року від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якій позивач просить Суд залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
07 серпня 2025 року справа № 280/12187/24 надійшла на адресу Верховного Суду.
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Підставами для поновлення процесуального строку можуть бути поважні причини, з яких цей строк був пропущений. У свою чергу, питання щодо поважності причини пропуску процесуального строку є питанням факту, а не питанням права. Зазвичай, обставини, які стосуються фінансування суб'єкта владних повноважень, як і інші обставини, що стосуються його організаційної діяльності, не є поважними причинами, на які суб'єкт владних повноважень може посилатися як на підставу поновлення пропущеного ним процесуального строку. Разом з тим, закон не виключає можливості поновлення суб'єкту владних повноважень процесуального строку, в тому числі строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. Виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору, який згідно із законом підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, оскільки це може впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством.
Як зазначалося вище, повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скаргою в порядку, встановленому законом. При цьому право суб'єкта владних повноважень повторного звернення з апеляційною скаргою має темпоральні межі, встановлені нормою частини другої статті 299 зазначеного Кодексу: один рік з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки).
При вирішенні питання щодо поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги апеляційний суд не повинен був залишити поза увагою, що відповідач, звертаючись повторно з апеляційною скаргою в найкоротший термін, а саме через 4 дні після винесення ухвали про повернення апеляційної скарги, надав платіжні доручення №358 від 28 квітня 2025 року та №474 від 22 травня 2025 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в загальному розмірі 36336 гривень, що свідчить про вжиття відповідачем заходів щодо повторного подання належним чином оформленої апеляційної скарги і що відповідач мав виправдані очікування, що його апеляційна скарга буде прийнята до розгляду.
Втім, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, вищезазначені обставини не врахував.
У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку. Утім, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
За таких обставин, реалізація проголошеного частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України права на повторне звернення з апеляційною скаргою могла бути вчинена у найкоротший термін, з моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги.
Обставини справи свідчать про вжиття скаржником невідкладних заходів щодо повторного подання належним чином оформленої апеляційної скарги.
На думку Верховного Суду, у цьому випадку скаржник не допустив необ'єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, з огляду на те, що відповідач довів, що не зловживав своїм процесуальним правом та не допустив необ'єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, а сплатив судовий збір в установленому законом розмірі та у термін, наданий ухвалою суду для усунення недоліків, а тому використав своє право на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою.
З врахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.
Апеляційний перегляд цієї справи, враховуючи наведені обставини щодо звернення відповідача з апеляційною скаргою, відповідність апеляційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, відповідає балансу приватного і публічного інтересу.
Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі №280/12187/24 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді Р.Ф. Ханова
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк