12 серпня 2025 року
Київ
справа №160/30862/24
адміністративне провадження №К/990/32851/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Білоуса О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі №160/30862/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЮА» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
04.08.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, колегія суддів виходить з такого.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.06.2025 визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, у задоволенні клопотання ГУ ДПС про відстрочення сплати судового збору відмовив, апеляційну скаргу ГУ ДПС у цій справі залишив без руху і надав строк для усунення недоліків шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску, а також належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало, зокрема те, що рішення суду першої інстанції прийнято 19.02.2025, проте, апеляційну скаргу подано лише 22.06.2025, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Під час повторного звернення ГУ ДПС заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке було вмотивоване тим, що первинну апеляційну скаргу подано в межах строку апеляційного оскарження, проте у зв'язку з відсутністю фінансування на сплату судового збору, апеляційну скаргу було повернуто, що не позбавляє його права на повторні звернення.
Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ГУ ДПС обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд зазначив, що відсутність коштів на сплату судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Водночас повторна апеляційна скарга подана з такими ж недоліками, що й попередня апеляційна скарга, зокрема судовий збір так і не було сплачено. Доказів вжиття заходів для сплати судового збору за період з 19.02.2025 (дата прийняття судового рішення) по 22.06.2025 (дата звернення до суду втретє) не надано.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник подав клопотання про продовження строк на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, оскільки податковий орган не має можливості виконати вимоги ухвали суду у визначений строк та про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване наявністю поважних причин пропуску строку.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. В той же час, таких доводів апелянтом не наведено.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки вперше апеляційну скаргу було подано в строки, визначені процесуальним законодавством, проте у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, апеляційну скаргу було повернуто. Внаслідок впровадження воєнного стану, на рахунках КЕКВ 2800 (за яким здійснюються видатки для сплати судового збору) в умовах воєнного стану не здійснюється фінансування. При вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, просить врахувати, що звернувся з повторною з апеляційною скаргою в межах присічного строку, встановленого частиною другою статті 299 КАС України, що свідчить про вжиття ним заходів щодо повторного подання належним чином оформленої апеляційної скарги і що він мав виправдані очікування, що його апеляційна скарга буде прийнята до розгляду. Зазначає, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення. Також приведено практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення доступу до суду.
Проте колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
В даному випадку підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало те, що наведені скаржником причини пропуску строку є неповажними, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
У цій справі мають місце такі обставини: перше звернення з апеляційною скаргою відбулося 17.03.2025; ухвалою від 20.03.2025 у задоволенні клопотання ГУ ДПС про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з не сплатою судового збору; ухвалою від 04.04.2025 апеляційний суд апеляційну скаргу повернув заявнику з підстав невиконання вимог ухвали суду, відмовивши у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення виявленого недоліку. 28.04.2025 апеляційну скаргу подано повторно за допомогою системи «Електронний суд»; ухвалою від 05.05.2025 у задоволенні клопотання ГУ ДПС про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з не сплатою судового збору; ухвалою від 26.05.2025 апеляційний суд апеляційну скаргу повернув заявнику з підстав невиконання вимог ухвали суду, відмовивши у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення виявленого недоліку. Втретє апеляційну скаргу подано 22.06.2025, без сплати судового збору. Загальний строк, що минув з дня ухвалення рішення суду першої інстанції і до моменту подання апеляційної скарги втретє, минуло чотири місяці, що значно виходить за межі встановленого строку на апеляційне оскарження. Причин, які позбавляли ГУ ДПС можливості звернутися з апеляційною скаргою повторно у більш стислі строки скаржник не зазначає, натомість посилається на відсутність коштів.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки зазначені скаржником причини пропуску строку визнані неповажними і на пропозицію суду ГУ ДПС не зазначило інших поважних причин пропуску строку. Відсутнє посилання на наявність таких і в касаційній скарзі.
Доводи скаржника, що апеляційна скарга подана в межах річного строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції повинен був прийняти апеляційну скаргу до розгляду, є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб'єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів. Не встановлює ця норма і наявність у суб'єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Приведені витяги з рішень Європейського суду з прав людини, з огляду на їх зміст, не доводять наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі №160/30862/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЮА» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева О.В. Білоус