11 серпня 2025 року
м. Київ
справа №160/27545/23
адміністративне провадження № К/990/26774/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2025 в адміністративній справі №160/27545/23 за позовом Державного підприємства «Петриківське лісове господарство» до Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
До Верховного Суду 20.06.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2025 в адміністративній справі №160/27545/23.
Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
Скаржником надіслано заяву на виконання вимог вказаної ухвали, заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, уточнено підстави касаційного оскарження.
Контролюючим органом зазначено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду, скаржник не допустив необ'єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги, відповідач усунув недоліки касаційної скарги, що були підставою її повернення, наголошено на конституційному праві на касаційне оскарження судових рішень, наведено приклади судової практики щодо поновлення пропущеного строку.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге 20.06.2025, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 28.05.2025. Податковим органом не обґрунтовано належними доводами надмірне зволікання з повторним поданням касаційної скарги.
Частинами 1 та 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
В заяві про усунення недоліків контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами не була врахована позиція Верховного Суду щодо можливих порушень під час проведення перевірки, викладена у постановах від 15.01.2019 у справі №907/459/17 та від 27.01.2015 у справі №21-570а14.
Верховний Суд зауважує, що податковим органом не конкретизовано, які саме норми матеріального права неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, не обґрунтовано, в чому висновки судів суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах по кожному епізоду, не обґрунтовано підстави касаційного оскарження.
Скаржником не взято до уваги, що судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 12.07.2022 у справі №911/3685/17, від 21.01.2021 року у справі №160/2185/20. Контролюючим органом не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
В касаційній скарзі викладено позицію контролюючого органу щодо встановлених перевіркою порушень, які не були предметом судового розгляду даної справи.
Податковим органом не наведено спростування висновкам суду апеляційної інстанції, що прийняття 4 податкових повідомлень-рішень за неподання податкових декларацій з плати за землю за один і той самий період є протиправним та суперечить приписам статті 120 Податкового Кодексу України, що скаржником не обґрунтовано штраф на загальну суму 18360,00 грн за неподання податкових декларацій з плати за землю.
Скаржником не спростовано висновки суду апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області всупереч положенням статті 289 Податкового кодексу України не вказано по яким конкретно земельним ділянкам прийнято кожне окреме податкове повідомлення-рішення (місце розташування, кадастровий номер, площа).
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування акту перевірки, цитування норм податкового та пов'язаного законодавства, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Уточнена касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків. Скаржником проігноровано роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі.
Такий проявлений Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області підхід до виконання вимог ухвал Верховного Суду щодо належного викладення підстав касаційного оскарження не можна вважати проявом добросовісного ставлення скаржника до наявних у нього прав та їх реалізації. У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2025 в адміністративній справі №160/27545/23.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2025 в адміністративній справі №160/27545/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва Л.І. Бившева В.П. Юрченко