11 серпня 2025 року
м. Київ
справа №440/3712/24
адміністративне провадження № К/990/25798/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Гімона М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 по справі №440/3712/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново-Санжарський елеватор» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново-Санжарський елеватор» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000123632302 від 28.12.2023, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 11754683,75 грн у зв'язку з невідповідністю умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки». Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 18.06.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 по справі №440/3712/24.
Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано заяву про усунення недоліків, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, уточнено підстави касаційного оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження скаржником зазначено про введення воєнного стану в Україні та пов'язані з цим складнощі в роботі, велику кількість справ на супроводженні контролюючого органу. Контролюючим органом зауважено про конституційне право на касаційне оскарження судових рішень, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до суду касаційної інстанції.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге 13.06.2026, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 24.04.2025. Податковим органом не обґрунтовано належними доводами надмірне зволікання з повторним поданням касаційної скарги.
Частинами 1 та 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
В заяві про усунення недоліків контролюючим органом вказано підставами касаційного оскарження пункти 1 та 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права (п. 4 розд. II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», п.п. 14.1.231, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (щодо проведення документальних планових перевірок з урахуванням дозволу на їх проведення, наданого Кабінетом Міністрів України, та що підставою для скасування донарахувань може бути не наявність процедурних порушень, допущених при призначенні і проведенні перевірки, а лише ті, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки), викладеного у постановах Верховного Суду (від 23.03.2023 у справі №640/24141/21, від 08.09.2021 у справі №816/228/17, від 29.11.2021 у справі №280/1367/20, від 01.12.2021 у справі №400/1646/20, від 06.07.2022 у справі №815/5551/1, від 20.07.2023 у справі №280/5316/21).
Верховний Суд зауважує, що податковим органом не доведено подібність правовідносин у справах, не обґрунтовано, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушщення норм процесуального права, не враховано роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Уточнена касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Скаржником проігноровано правову позицію Верховного Суду, враховану судом апеляційної інстанції, що проведення перевірки на підставі Постанови №89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм податкового законодавства, посилань на практику Верховного Суду, переоцінку доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Уточнена касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо скаргу подає суб'єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання скарги у більш стислий строк.
Скаржником не обґрунтовано належними доводами, яким саме чином запровадження воєнного стану вплинуло на його спроможність своєчасно звернутися до суду касаційної інстанції з належним чином оформленою касаційною скаргою у найкоротший строк після повернення первинної касаційної скарги.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 по справі №440/3712/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 по справі №440/3712/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва Л.І. Бившева М.М. Гімон