12 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 602/522/24 пров. № А/857/28022/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Іщук Л.П., Судової-Хомюк Н.М.,
за участі секретаря судового засідання Єршової Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 22 травня 2025 року у справі № 602/522/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Радосюком А.В. у м. Ланівці Тернопільської області 22 травня 2025 року, дата складення повного тексту судового рішення 22 травня 2025 року), -
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління національної поліції в Тернопільській області (далі також - ГУНП, відповідач), у якому просила суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 335471 від 11.05.2024 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП) та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 22 травня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на його необґрунтованість, безпідставність, а також прийняття такого без з'ясування усіх обставин справи, що мають істотне значення, просить оскаржуване рішення скасувати.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що на номер « 102» особи звертаються лише в ситуаціях, коли необхідна невідкладна допомога працівників поліції, або ж коли щодо особи вчинено кримінальне правопорушення. У даній справі позивач звернулася за допомогою до поліції, тому, що, на її думку, посадова особа міської ради у день прийому не змогла її прийняти через проходження онлайн навчання. Дії особи при цьому спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як зокрема, швидка медична допомога та поліція. Особа викликає екстрену службу ніби то для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Вважає, що постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.
Позивач не скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи були належним чином, відповідно до положень статті 268 КАС України, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явилися.
Позивач подала до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на те, що їй не було визначено строк подання відзиву на апеляційну скаргу, а також безпідставно поновлено відповідачу строк на подання апеляційної скарги.
Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, вважає його таким, що не підлягає задоволенню.
Особливості розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ визначено § 2 Глави 11 КАС України статті 268 - 2899 КАС України).
Так, згідно статті 268 КАС України У справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Частиною першою статті 272 КАС України визначено, що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 283-1, 283-2, 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно частин четвертої, п'ятої статті 286 КАС України «Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності» апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
Враховуючи викладене, а також, наявність у справі доказів про своєчасне повідомлення учасників справи про призначене на 12.08.2025 року судове засідання, що, крім іншого, підтверджується і заявою позивача від 11.08.2025 року, підстави для відкладення судового засідання відсутні.
Доводи позивача про безпідставне поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження спростовуються ухвалою від 05 серпня 2025 року.
Щодо надання додаткового часу на подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів, з урахуванням наведених вище вимог процесуальних норм щодо строків розгляду термінових справ, не вбачає підстав для надання такого додаткового часу.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з копією постанови про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 335471 від 11.05.2024 року, 12.03.2024 року о 15 год. 47 хв. ОСОБА_1 в м. Ланівці вул. Незалежності, 34 Кременецького району Тернопільської області в приміщенні Лановецької міської ради здійснила завідомо неправдивий виклик працівників поліції, повідомила про факт якого насправді не було.
Вказаною постановою позивач притягнута до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною та необґрунтованою, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, а тому відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.
Статтею 183 КУпАП передбачена відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Аналіз викладеного у спірній постанові порушення вказує на те, що позивачу інкримінується передбачений статтею 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик поліції за допомогою телефонної лінії « 102».
Суб'єктивна сторона такого правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).
Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зі змісту норми статті 283 КУпАП також слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Надаючи оцінку представленим відповідачем звукозапису телефонного дзвінка позивача на лінію « 102» та відеозаписам з нагрудних камер працівників поліції (а.с. 51), колегія суддів враховує наступне.
У відповідності до статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Крім цього, відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України 27 квітня 2020 року № 357 (далі також - Інструкція № 357), посадові особи органів (підрозділів) поліції під час реагування на правопорушення або події повинні, зокрема, незалежно від способу та джерела отримання інформації, у тому числі від дитини, здійснювати направлення на місце події та/або до заявника нарядів поліції (у разі потреби - поліцейських інших підрозділів поліції); підтримувати в постійній готовності сили і засоби поліції до реагування на правопорушення або події; забезпечувати особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання правопорушенням чи їх припинення, виявлення та затримання осіб, які їх учинили, усунення негативних наслідків правопорушень або подій; здійснювати оперативне інформування чергових служб вищого рівня, інших органів державної влади, підприємств, установ, організацій, до компетенції яких належить надання допомоги громадянам, які звернулися з відповідною заявою або повідомленням до органу (підрозділу) поліції.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта про те, що на номер « 102» особи звертаються лише в ситуаціях, коли необхідна невідкладна допомога працівників поліції, або ж коли щодо особи вчинено кримінальне правопорушення, оскільки до повноважень Поліції входить, зокрема, реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
За допомогою дзвінка на телефонну лінію « 102» позивачем повідомлено, що секретар Лановецької міської ради ОСОБА_2 не здійснювала прийом громадян і була відсутня на робочому місці 12.03.2024.
Згідно з пунктом 2 Розділу ІV Інструкції № 357, отримавши телефоном повідомлення про правопорушення або подію (електронне повідомлення про правопорушення або подію через систему ІПНП), оперативний черговий ТВП зобов'язаний, зокрема, за погодженням з диспетчером направити на місце вчинення правопорушення або події наряд поліції, окремих працівників, а у разі вчинення кримінального правопорушення СОГ.
Пункти 5-9 Розділу І Інструкції № 357 визначають поділ заяв (повідомлень), з урахуванням отриманої від заявника (інших джерел) інформації про вид, ступінь тяжкості, стадію та наслідок правопорушення або події, їх завершеності (закінченості), часу, який минув після вчинення правопорушення або виникнення події, місця перебування правопорушника та його суспільної небезпеки, на такі, що:
мають високий ступінь загрози особам та поліцейським (повідомлення категорії «Альфа»);
потребують негайного оперативного реагування (повідомлення категорії «Бета»);
відпрацьовуються в звичайному режимі (повідомлення категорії «Гамма»);
не потребують оперативного реагування (повідомлення категорії «Дельта»).
До заяв і повідомлень з високим ступенем загрози особам та поліцейським (повідомлення категорії «Альфа») належать:
1) повідомлення осіб, у змісті яких наявна інформація про злочини, які тривають і вчиняються із застосуванням (використанням) вогнепальної зброї, вибухових пристроїв або/та речовин (інших пристроїв, що можуть завдати фізичну шкоду правопорушнику та особам, які його оточують, а також про перебування (місцезнаходження, переховування) осіб, які їх скоїли, та вчинення ними збройного опору;
2) повідомлення, за якими введено поліцейські операції «Сирена», «Грім», «Заручник».
7. До заяв і повідомлень, які потребують негайного реагування (щойно вчинені або тривають) (повідомлення категорії «Бета»), належать повідомлення осіб, у змісті яких наявна інформація про правопорушення або події за умови, якщо:
на час отримання повідомлення вони тривають, тобто відбуваються (продовжуються) в реальному часі;
з часу їх учинення до моменту отримання повідомлення минуло не більше 15 хвилин (правопорушення, яке щойно вчинене). З урахуванням географічних, демографічних, економічних, соціальних та інших особливостей населеного пункту, місцевості та/або місця вчиненого правопорушення або події, а також криміногенної ситуації в регіоні (районі, місцевості) за рішенням начальника ГУНП (особи, яка виконує його обов'язки) зазначений час може бути збільшено;
наявна інформація про місцезнаходження особи, яка причетна до вчинення правопорушення або події;
особи, які постраждали внаслідок правопорушень (подій) та/або нещасних випадків, перебувають у безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я, і потребують невідкладної допомоги поліції (далі - особи, які потребують допомоги) - незалежно від часу, який минув з моменту їх учинення до отримання поліцейськими (працівниками поліції) такого повідомлення.
8. До заяв і повідомлень, які відпрацьовуються в звичайному режимі (повідомлення категорії «Гамма»), належать повідомлення осіб, у змісті яких наявна інформація про правопорушення або події, які вчинені за відсутності умов, передбачених пунктами 6 - 8 цього розділу.
9. До заяв і повідомлень, які не потребують оперативного реагування (повідомлення категорії «Дельта»), належать:
заяви і повідомлення, у змісті яких відсутні будь-які ознаки правопорушення, а реагування на них не належить до повноважень поліції, звернення довідково-інформаційного характеру;
матеріали органу досудового розслідування поліції або інших правоохоронних органів, заяви про вчинені правопорушення або події, що надійшли до поліції поштою та не потребують невідкладного прибуття працівників поліції до заявника або на місце події з метою припинення правопорушення, збереження слідів злочину, а також надання допомоги потерпілим особам у межах повноважень поліції.
Відповідно до пунктів 10, 11 та 12 Інструкції № 357 заяви і повідомлення, які не потребують оперативного реагування (повідомлення категорії «Дельта»), визначаються оператором та диспетчером. Реагування на заяви і повідомлення про правопорушення або події, зміст яких має довідково-інформативний характер, категорій «Гамма» та «Дельта», може здійснюватися без прибуття нарядів поліції на місце події та/або до заявників з використанням технічних засобів електронних комунікацій (далі - дистанційне реагування).
Рішення про дистанційне реагування приймають диспетчери (старші змін диспетчерів) виключно за умови наявної можливості вирішення (розгляду) порушених заявником питань з використанням технічних засобів електронних комунікацій та відсутності необхідності прибуття поліцейських на місце події та/або до заявника.
Отже, отримавши повідомлення про події на лінію « 102» відповідач на власний розсуд приймає рішення про необхідність направлення наряд поліції на місце події.
Також, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта про те, що на номер « 102» особи звертаються лише в ситуаціях, коли необхідна невідкладна допомога працівників поліції, або ж коли щодо особи вчинено кримінальне правопорушення, оскільки до повноважень Поліції входить, зокрема, реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
У спірних правовідносинах поліцейськими при здійсненні виїзду на повідомлення позивача на лінію 102, перевірено її повідомлення на місці та встановлено, що посадова особа міської ради у день прийому не змогла прийняти позивача у встановлені години прийому громадян у зв'язку з проходженням онлайн навчання, запропонувавши провести прийом о 16:30 годині після завершення онлайн конференції.
Аналізуючи наведене вище, інформація, повідомлена позивачем на лінію « 102», в ході виїзду наряду поліції підтвердилась, відтак, колегія суддів вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення щодо завідомо неправдивого виклику поліції, а відповідач в межах своїх повноважень виконував покладені на нього обов'язки щодо реагування на таке повідомлення.
Більше того, для встановлення у діях правопорушника складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 183 КУпАП він повинен викликати представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. При цьому такі дії правопорушника мають бути вчинені з прямим умислом, тобто, повідомляючи певну інформацію та викликаючи дану службу, він повинен усвідомлювати, що вона є неправдивою, і бажати даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Разом з тим, у спірних правовідносинах виклик поліції позивачем не може вважатися завідомо неправдивим викликом поліції, та не може бути кваліфіковано за статтею 183 КУпАП.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, аналізуючи все вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суть адміністративного правопорушення, що передбачена статтею 183 КУпАП, яка викладена відповідачем в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, не ґрунтується на фактичних даних, що в сукупності є підставою для скасування оскарженої постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача за вчинення адміністративного правопорушення.
Відтак, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не знаходить.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.
Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 229, 241, 242, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 22 травня 2025 року у справі № 602/522/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. П. Іщук
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 12.08.25