12 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/6863/24 пров. № А/857/4884/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року (головуючий суддя Ващилін Р.О., м. Ужгород) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправним та зобовґязання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач 1), Військова частина НОМЕР_1 (відповідач 2), в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» ОСОБА_1 ;
2) визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
3) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №137 від 23.05.2024 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано п. 1.195 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №55 від 24.05.2024 в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати в частині, що стосується військової частини НОМЕР_1 та ухвалити нове рішення, в якому відмовити у задоволенні заявлених до військової частини НОМЕР_1 позовних вимог повністю.
В апеляційній скарзі, з приводу задоволення позовних вимог, які стосуються військової частини НОМЕР_1 , зазначає, що відповідно до п.33 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15 вересня 2022 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 14 жовтня 2024 року №687), виключення із списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки:
1) військовослужбовців, звільнених з військової служби, призначених для проходження військової служби до інших військових частин (у тому числі ті, які в установленому порядку направлені для подальшого проходження військової служби навчання за кордон на строк понад один рік), зарахованих на навчання до військових навчальних закладів, обраних народними депутатами України, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, а також направлених для проходження військової служби до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування), - з дня вибуття;
2) військовослужбовців (крім осіб, які проходять базову військову службу), яким при звільненні з військової служби надано відпустку,- з дня, наступного за днем закінчення відпустки;
3) випускників військових навчальних закладів, яким після закінчення надано відпустку, - з дня, наступного за днем закінчення відпустки;
4) військовослужбовців, направлених до військових навчальних закладів для проходження випробувань і складання вступних іспитів,- з дня зарахування їх на денну (очну) форму навчання. У цьому разі виключення здійснюється тільки після отримання витягу з наказу про зарахування їх на таке навчання. Витяги з наказу про зарахування на навчання військовим навчальним закладом розсилаються не пізніше семи днів з дня видання наказу;
5) працівників, звільнених з роботи відповідно до законодавства про працю, - у день звільнення;
6) військовослужбовців, засуджених до позбавлення волі або до тримання в дисциплінарному батальйоні,- з дня вибуття до місця відбування покарання;
7) осіб, визнаних у встановленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошених померлими, - з дня набрання законної сили рішенням суду;
8) осіб, які померли (загинули) - з наступного дня після дня смерті (загибелі);
9) військовослужбовців, військову службу яким призупинено та яких звільнено з посади, у разі, якщо військовослужбовець на момент отримання військовою частиною повідомлення про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, перебував на посаді, - після надходження витягу з наказу по особовому складу;
10) військовослужбовців, позбавлених військового звання за вироком суду,- після набрання вироком суду законної сили з дня, зазначеного у вироку суду про початок строку відбування покарання. Під час дії воєнного стану військовослужбовцям, які були позбавлені військового звання, командирами військових частин присвоюється військове звання солдата (матроса), оголошується службове становище особи рядового, сержантського та старшинського складу, за призовом, після чого вони призначаються на посади осіб рядового складу,
З вищевикладеного вбачається, що у даному конкретному випадку виключенню позивача зі списків особового складу військової частини повинно передувати його звільнення з військової служби.
Відповідно до преамбули Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Зокрема, військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, зазначених у статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Перелік таких підстав для звільнення є вичерпним.
Статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не передбачена така підстава для звільнення військовослужбовця з військової служби, пов'язана з встановленням факту, що військовослужбовця було незаконно призвано (прийнято) на військову службу.
Разом з тим, суд першої інстанції ухвалив рішення, яке у відносинах, які врегульовані Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (звільнення з військової служби), зобов'язує посадових осіб військової частини НОМЕР_1 діяти не з підстав, передбачених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
З цієї причини вважає таке рішення суду першої інстанції незаконним, ухваленим судом не у відповідності до норм матеріального права.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив державну службу на посаді провідного спеціаліста Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області.
19 травня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) скерував на адресу Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області розпорядження №7494 від 19.05.2024, відповідно до якого з метою уточнення облікових даних та проходження медичної комісії зобов'язано здійснити оповіщення, в тому числі ОСОБА_1 , про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 23 травня 2024 року.
Позивач заявляє, що прибув 23 травня 2024 року на виклик ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення облікових даних, однак, незважаючи на недосягнення мінімально встановленого віку, був призваним на військову службу під час мобілізації.
Так, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №137 від 23.05.2024, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022, ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для проходження такої до Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №55 від 24.05.2024 солдата ОСОБА_1 з 24 травня 2024 року зараховано на військову службу за призовом у воєнний час, на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого водія 1 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 піхотного батальйону.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та наразі триває.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Спірні правовідносини виникли в період дії в Україні воєнного стану.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону №2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 ст. 1 Закону №2232 передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232).
Частина 6 ст. 2 Закону №2232 передбачає перелік видів військової служби, серед яких, зокрема: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно ч. 9 ст. 1 Закону №2232 щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
- військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
- резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Статтею 37 Закону №2232 визначений порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Зокрема, ч. 1 ст. 37 Закону №2232 передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:
1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років: які за рішенням комісії з питань взяття на військовий облік пройшли медичний огляд; які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку; які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» підлягають взяттю на військовий облік призовників; які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку;
2) на військовий облік військовозобов'язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону №2232, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань..
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Положеннями ст. 22 вказаного законодавчого акту визначені обов'язки військовозобов'язаних щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, які передбачають, серед іншого, з'явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Частиною 5 ст. 22 Закону №3543 передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
При цьому суд правильно врахував, що нормами ч. 5 ст. 23 Закону №3543 визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов'язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» чи базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
Вказане кореспондується також з нормами п.66 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.
У даній спірній ситуації, судом встановлено, що на момент призову на військову службу ОСОБА_1 виповнилося 22 роки.
З огляду на вказане вище суд вірно вважав, що всупереч нормам ч. 5 ст. 23 Закону №3543 ІНФОРМАЦІЯ_5 призвав позивача на військову службу за мобілізацією.
Згідно матеріалів справи судом витребувались від відповідача 1 документи, що стосуються призову ОСОБА_1 на військову службу, однака процесуальному обов'язку ІНФОРМАЦІЯ_5 витребуваних судом доказів стосовно призову позивача на військову службу не надав. Тому, суд правильно вважав за можливе застосувати процесуальні наслідки, передбачені нормами ч. 9 ст. 80 та ч. 4 ст. 159 КАС України.
Оскільки, враховуючи вік ОСОБА_1 (22 роки) та ту обставину, що він добровільної згоди на проходження військової служби в період дії воєнного стану не давав, то суд першої інстанції правильно виснував, що останній не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, бо наразі особи, які не досягли 25 річного віку можуть бути взяті на військовий облік виключно у якості призовників (однак в умовах дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться) або ж за їх добровільної згоди можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.
Враховуючи вище викладене суд дійшов обґрунтованого висновку про протиправність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №137 від 23.05.2024 в частині призову ОСОБА_1 .
З огляду на очевидну протиправність оскаржуваного позивачем акта індивідуальної дії, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, суд вірно зауважив, що його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принципу правової визначеності, а навпаки ефективно поновить порушенні суб'єктом владних повноважень права особи.
Враховуючи те, що наказ Військової частини НОМЕР_1 №55 від 24.05.2024 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини є похідним від наказу про мобілізацію, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що набуття особою статусу військовослужбовця не може бути єдиною причиною неможливості скасування також і наказу Військової частини НОМЕР_1 , оскільки такий набутий з порушенням законодавства.
Надаючи оцінку позовній вимозі про зобов'язання відповідача 2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу суд першої інстснії вірно зауважив, що порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України регламентується нормами Положення, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з вимогами п.п. 4 - 7 Положення №1153 громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
За змістом ч. 3 ст. 24 Закону №2232 закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно п. 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
За змістом абз. 2 п. 225 Положення №1153 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених ч. 3, п. 2 ч. 4, п. 3 ч. 5 та п. 3 ч.6 ст. 26 Закону №2232 у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення №1153 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Разом з тим, з моменту набуття особою статусу військовослужбовця, під час воєнного стану звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, можливе на підставі відповідного рапорту за наявності відповідних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно зазначив, що предметом судового розгляду даної справи є правомірність рішення територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо проведення призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 . При цьому звільнення з військової служби позивача, як військовослужбовця, відповідно до вимог чинного законодавства повинне проводитися відповідним командиром чи посадовою особою, яка відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняна до нього.
У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.
Враховуючи протиправність проведеного призову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з метою ефективного відновлення порушеного права, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача 2 звільнити позивача з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
При цьому, колегія суддів вважає, що покликання апелянта на відсутність в законі таких підстав для звільнення зі служби, не заслуговують на увагу, бо звільнення буде проводитись на підставі рішення суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі №260/6863/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула