30 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 607/6366/25 пров. № А/857/22075/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Доморадової Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2025 року, прийняте о 13 годині 05 хвилин суддею Дудою О.О. у м. Тернополі, у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (надалі - УПП в Тернопільській області, відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4352424 від 25 березня 2025, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2025 позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що на відеозаписі з автомобільного відеореєстратора працівників поліції, який надано представником відповідача, зафіксовано жовтий сигнал світлофора у момент початку перетину автомобілем під керуванням позивача регульованого пішохідного переходу, при цьому на відеозаписі не міститься відомостей щодо моменту зміни сигналу з зеленого на жовтий, тобто наданий відповідачем відеозапис починається із моменту перетину автомобілем позивача регульованого пішохідного переходу, коли був ввімкнений жовтий сигнал світлофору.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, УПП в Тернопільській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що судом першої інстанції визнано той факт, що позивач здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на жовтий сигнал світлофора, що є забороненим, згідно п. 8.7.3. ґ ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП. Проте, суд прийшов до помилкового висновку про скасування постанови.
У відповідності до п.8.7.3 ґ ПДР України жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Позивач здійснив проїзд на жовтий сигнал світлофора, не зупинив свій транспортний засіб у місці, визначеному пунктом 8.10 ПДР України, чим порушив вимоги пункту 8.7.3 ґ ПДР України і правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності. До такого ж висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 751/5437/17.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229, ст. 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4352424 від 25.03.2025, ОСОБА_1 , 25.03.2025 16:55 год м. Тернопіль вулиця Князя Острозького водій керуючи транспортним засобом проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 (ґ) ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Згідно ч. 2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Апеляційний суд наголошує, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Щодо долучених матеріалів відео фіксації, на які посилається апелянт, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №607/7987/17 зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відтак приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, який зробив Конституційний Суд України у своєму Рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 № 14 «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз'яснено судам, що зміст постанови про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до наявного у матеріалах справи відеозапису, долученого до відзиву з огляду на те, що про це не вказано в додатку до постанови (п. 7 постанови не містить такого зазначення), отже у спірній постанові не зазначено, які докази підтверджують безпосередньо факт вчинення правопорушення, та які ставились в основу її прийняття.
Крім того, за згаданому відео зафіксовано жовтий сигнал світлофора у момент початку перетину автомобілем під керуванням позивача регульованого пішохідного переходу, при цьому на відеозаписі не міститься відомостей щодо моменту зміни сигналу з зеленого на жовтий, тобто наданий відповідачем відеозапис починається із моменту перетину автомобілем позивача регульованого пішохідного переходу, коли був ввімкнений жовтий сигнал світлофору.
Відповідно до п.8.11 ПДР України, водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
На переконання суду, візуальне спостереження за неправомірними діями осіб, може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Однак, будь-які інші докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у матеріалах справи відсутні.
Вищенаведене обставина є самостійною та достатньою підставою ставити під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП, не доведена, а тому виключає можливість притягнути його до адміністративної відповідальності, оскільки із наданих до суду відеозаписів не можливо встановити факт порушення ПДР.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 справа №537/4012/16-а, від 08 листопада 2018 справа № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 справа № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 справа № 524/7184/16-а.
Покликання апелянта на постанову Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №751/5437/17 колегія суддів відхиляє, оскільки у згаданому судовому рішенні зазначено, що у постанові зафіксовано технічний засіб, яким здійснено фіксацію правопорушення.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, позицій Верховного та Європейського судів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2025 року в справі №607/6366/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді М. А. Пліш
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 11.08.2025.