30 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 466/2518/25 пров. № А/857/22995/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Доморадової Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні місті Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 травня 2025 року, прийняте суддею Свірідовою В.В. у м. Львів, повний текст складено 08 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у Львівській області ДПП, відповідач 1), Департаменту патрульної поліції (далі - ДПП, відповідач 2) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4272609.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08 травня 2025 позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб, обладнаний червоними покажчиками повороту, пройшов процедуру державної реєстрації транспортного засобу, яка свідчить про відповідність даного транспортного засобу діючим нормам та стандартам.
Дане порушення вчинене позивачем, як керування транспортним засобом з червоними показниками поворотів, що не відповідають вимогам ДСТУ, не може бути кваліфіковане за ч.1 ст. 121 КУпАП.
Крім того, з матеріалів справи, а саме копії постанови серії ЕНА № 4272609 від 14.03.2025, вбачається, що будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не надано.
Позивач просить стягнути судові витрати, пов'язані з отриманням професійної правничої допомоги в розмірі 2000 грн., що підтверджується належними документами, відтак, вказана сума підлягає солідарному стягненню з обох відповідачів.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що суд першої інстанції, очевидно, не досліджував належним чином матеріали даної справи, адже, до відзиву на позовну заяву було долучено оптичний диск. На даному диску містяться відеозаписи із нагрудного відеореєстратора поліцейського, на яких чітко вбачається факт керування позивачем транспортним засобом із задніми покажчиками повороту червоного кольору, що суперечить нормам чинного законодавства, про що чітко описувалось у відзиві, що вимушені описувати й у цій апеляційній скарзі.
Звертає увагу на те, що транспортні засоби, які експлуатуються в Україні, повинні відповідати діючим нормам і стандартам, про що детально описувалось вище. Тобто, факт реєстрації автомобіля та поставлення на відповідний облік не може слугувати доказом правомірності експлуатації відповідного транспортного засобу.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то УПП є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції без статусу юридичної особи та відповідно до бюджетного законодавства не отримує та не являється розпорядником бюджетних коштів. У зв'язку з вищевикладеним, судові витрати підлягають стягненню саме з бюджетних асигнувань ДПП.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229, ст. 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Судом встановлено, що постановою серії ЕНА №4272609 від 14.03.2025 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1ст.122 КпАП України. Відповідно до вказаної постанови, 14.03.2025 о 23:17:10 год у м.Львові по вул. Золота, 7, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «AudiA5» д.н.з. НОМЕР_1 з задніми покажчиками поворотів червоного кольору, які не відповідають вимогам п.6.1.5. ДТСУ 3649:2010, чим порушив вимоги п.31.4.3 ПДР (а.с. 5-6).
Частина 1 ст. 121 КпАП України передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Пунктом 31.4.3 Правил дорожнього руху України визначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам щодо зовнішніх світлових приладів: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; порушення регулювання фар; не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі й лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Відповідно до п.п.9.1 «а» ПДР покажчики поворотів є попереджувальними сигналами. При цьому, згідно з частиною 2 ст. 122 КУпАП за використання попереджувальних сигналів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів передбачено штраф.
У п.6.5.1 ДСТУ 3649:2010 встановлено, що показчики поворотників в автомобілі повинні бути жовтого кольору.
Відповідно до п.31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , позивач є власником транспортного засобу марки ««Audi A5» д.н.з. НОМЕР_1 з 02.07.2024, а отже, як вірно зазначив суд першої інстанції такий автомобіль зареєстрований у встановленому чинним законодавством порядку та при реєстрації пройшов усі необхідні процедури, в тому числі на технічну відповідність державним нормам та стандартам України.
Згідно свідоцтва про реєстрацію автомобіля вказана дата реєстрації 26.08.2023 як перша дата реєстрації, а отже такий автомобіль однозначно проходив процедуру сертифікації такого, а сертифікат відповідності є невід'ємним документом для такої реєстрації та для експлуатації автомобіля на території України.
Крім того, Україна ратифікувала Женевську конвенцію, в додатку до якої чітко написано (ЄЕК ООН №48-02), що автомобіль на дорогах України може мати покажчики поворотів червоного кольору.
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що транспортний засіб, обладнаний червоними покажчиками повороту, пройшов процедуру державної реєстрації транспортного засобу, яка свідчить про відповідність даного транспортного засобу діючим нормам та стандартам.
Крім того, колегія суддів зазначає, що об'єктом даного адміністративного проступку є встановлений порядок реєстрації та експлуатації транспортних засобів.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у експлуатації транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені або підроблені (формальний склад).
Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний - водій транспортного засобу.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
У даному випадку відустня вина позивача у формі умислу.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Апеляційний суд наголошує, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Щодо долучених матеріалів відео фіксації, на які посилається апелянт, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №607/7987/17 зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відтак приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, який зробив Конституційний Суд України у своєму Рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 № 14 «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз'яснено судам, що зміст постанови про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до наявного у матеріалах справи відеозапису, долученого до відзиву з огляду на те, що про це не вказано в додатку до постанови (п. 7 постанови не містить такого зазначення), отже у спірній не зазначено, які докази підтверджують безпосередньо факт вчинення правопорушення, та які ставились в основу її прийняття.
Відповідно до позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17: «Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.»
Однак, у оскаржуваній постанові відсутні посилання на докази на підставі яких, встановлено те, що позивачем порушено Правила дорожнього руху.
Будь-які інші докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у матеріалах справи відсутні.
Вищенаведене обставина є самостійною та достатньою підставою ставити під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП, не доведена, а тому виключає можливість притягнути його до адміністративної відповідальності, оскільки із наданих до суду відеозаписів не можливо встановити факт порушення ПДР.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 справа №537/4012/16-а, від 08 листопада 2018 справа № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 справа № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 справа № 524/7184/16-а.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з УПП у Львівській області судового збору в розмірі 302,80 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн. з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.39 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Колегія суддів бере до уваги покликання апелянта на те, що УПП у Львівській області ДПП є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції без статусу юридичної особи та відповідно до бюджетного законодавства не отримує та не являється розпорядником бюджетних коштів. У зв'язку з вищевикладеним, судові витрати підлягають стягненню саме з бюджетних асигнувань ДПП.
Таким чином, понесені позивачем у цій справі судові витрати підлягали стягненню судом за рахунок бюджетних асигнувань саме ДПП, який є юридичною особою та суб'єктом владних повноважень.
З огляду на це, рішення суду в частині визначення суб'єкта владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань якого здійснюється відшкодування понесених позивачем судових витрат, необхідно змінити.
Щодо розміру витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення 2000 гривень, з огляду на наступне.
Витрати, пов'язані з отриманням професійної правничої допомоги в розмірі 2000,00 грн. підтверджується договором про надання правничої допомоги №15/03-25 від 15.03.2025, актом приймання-передачі від 17.03.2025 та розрахунковою квитанцією.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 07.07.2021 в справі №910/12876/19 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 «не передбачено обов'язку сторони доводити обґрунтованість ринкової вартості послуг з правової допомоги».
Таким чином із Департаменту патрульної поліції України на користь позивача слід стягнути 2000 гривень витрат на правничу допомогу.
Суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 травня 2025 року у справі № 466/2518/25 змінити а саме: викласти абзаци третій та четвертий резолютивної частини в такій редакції:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок».
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді М. А. Пліш
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 11.08.2025.