11 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/6763/24 пров. № А/857/592/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
суддя у І інстанції Калинич Я.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення 16 грудня 2024 року,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) у призначенні пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ зарахувати до стажу незарахований період роботи з 25.09.1985 по 30.09.1991 та з 17.08.1992 по 18.03.2003 згідно з трудовою книжкою від 25.12.1984 серії НОМЕР_1 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі №260/6763/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ від 04.07.2024 №072350011167 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано ГУ ПФУ зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.09.1985 по 30.09.1992 та з 17.08.1992 по 18.03.2003 згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 .
Зобов'язано ГУ ПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану 27.06.2024, з урахуванням висновків суду, наведених в цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Разом із тим, оскільки саме Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, то у задоволенні вимоги про призначення пенсії позивачці суд відмовив, зобов'язавши ГУ ПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення їй пенсії з урахуванням висновків суду у цій справі.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
У обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При розгляді наданих позивачкою документів встановлено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 27 років 05 місяців 15 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 25.12.1984: 25.09.1985 по 30.09.1991, оскільки відсутня назва підприємства/організації при працевлаштуванні; 17.08.1992 по 18.03.2003, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства на печатці, яка стверджує запис про звільнення, що порушує Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджену спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58, окрім того, відсутня довідка про перейменування підприємства; 18.08.2003 по 12.07.2004, оскільки за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу (Довідка ОК-5) відсутня сплата внесків. Для зарахування зазначених періодів, необхідно надати уточнюючі довідки.
З огляду на зазначене ГУ ПФУ прийняло рішення від 04.07.2024 №072350011167 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.06.2024 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами розгляду поданої заяви визначено ГУ ПФУ, яке прийняло рішення від 04.07.2024 за №072350011167 про відмову в призначенні пенсії. При цьому зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 25.09.1985 по 30.09.1991 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.12.1984, оскільки відсутня назва підприємства/організації при працевлаштуванні. Також вказано, що не зараховано період підприємницької діяльності з 17.08.1992 по 18.03.2003, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства на печатці, яка стверджує запис про звільнення. Також не зараховано період роботи з 18.08.2003 по 12.07.2004, оскільки за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків.
Вважаючи таку відмову пенсійного органу протиправною, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2023 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як передбачено пунктом 2.14 вказаної Інструкції, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".
За змістом пункту 2.15 Інструкції №58, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, пенсійним органом не враховано до страхового стажу періоди роботи позивача, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 25.12.1984:
- 25.09.1985 - 30.09.1991, оскільки відсутня назва підприємства/організації при працевлаштуванні;
- 17.08.1992 - 18.03.2003, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства на печатці, яка стверджує запис про звільнення, що порушує Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджену спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року №58, крім того, відсутня довідка про перейменування підприємства;
- 18.08.2003 - 12.07.2004, оскільки за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу (Довідка ОК-5), відсутня сплата внесків.
Як слідує з розрахунку стажу форми РС-право, до страхового стажу позивачки не було зараховано період роботи з 25.09.1985 по 30.09.1991, з 17.08.1992 по 18.03.2003 та з 18.08.2003 по 12.07.2004.
Позивачка просить суд зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 25.09.1985 по 30.09.1991 та з 17.08.1992 по 18.03.2003.
При цьому, апеляційний суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, що певні недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачка не може нести відповідальність за правильність та належний порядок ведення та заповнення трудової документації, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій пенсійного органу щодо незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача з підстав недоліків трудової книжки.
Додатково апеляційний суд звертає увагу на те, що якщо поданих позивачкою разом із заявою про призначення пенсії документів було не достатньо, пенсійний орган був зобов'язаний повідомити її про те, які документи необхідно подати додатково (наприклад, уточнюючі довідки, копії наказів, архівні документи, тощо). У спірному випадку ГУ ПФУ не надало суду доказів вчинення таких дій.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для скасування судового рішення немає, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №260/6736/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
Н. М. Судова-Хомюк