12 серпня 2025 рокуСправа № 260/6695/24 пров. № А/857/19445/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року (суддя Микуляк П.П., м.Ужгород), -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 23.09.2024 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159);
зобов'язати в/ч нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 23.09.2024 відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі вказує, що при прийнятті рішення про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати має значення дата нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати такої є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. При цьому зазначає, що враховуючи специфіку бюджетних асигнувань, виплата на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року (далі - Рішення суду) та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2024 року у справі №260/10604/23 (далі - Постанова суду) була проведена у вересні 2024 року, тобто рішення було виконано у розумний термін з моменту набрання ним законної сили.
Позивач відзиву не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума грошового забезпечення у встановлені строки позивачу виплачена не була, відтак, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати по дату фактичної виплати заборгованості.
Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.
Далі, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.09.2023 №695-ОС позивача було знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу загону. Згідно із цим наказом, остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 12.09.2023.
Рішенням суду, що набрало законної сили 05.08.2024, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність в/ч щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01.12.2015 по 25.09.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов'язано в/ч вчинити дії щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 25.09.2017 - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44). Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - в/ч НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у належному розмірі за період з 26.09.2017 по 15.01.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов'язано в/ч НОМЕР_2 вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 26.09.2017 по 15.01.2018 - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) (далі - в/ч НОМЕР_4 ) щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у належному розмірі за період з 17.01.2018 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов'язано в/ч НОМЕР_4 вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 17.01.2018 по 28.02.2018 - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44. Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_4 щодо нарахування позивачу у меншому розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.10.2022 без урахування вимог пункту 5 абзаців 4, 5, 6 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078). Зобов'язано в/ч НОМЕР_4 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.10.2022 відповідно до вимог пункту 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку №1078, з урахуванням фактично виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою суду Рішення суду залишено без змін.
23.09.2024 відповідачем на виконання Рішення суду позивачу виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 25.09.2017.
23.09.2024 позивач через свого представника звернувся до відповідача із адвокатським запитом, просив виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати.
30.09.2024 відповідачем надано відповідь №09/1177-24-Вих, згідно з якою, відсутні правові підстави для проведення такої виплати.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ.
Відповідно до статті 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Статтею 3 Закону №2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Відповідно до статті 6 Закону №2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок:
власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;
коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок №159, положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата (грошове забезпечення) та сума індексації грошових доходів громадян.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17.
Приймаючи постанову від 6 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Апеляційний суд зазначає, що сума перерахованого грошового забезпечення на виконання судового рішення не підпадає під визначення доходів передбачених Законом №2050-ІІІ суперечить цьому Закону, оскільки Рішення суду стосується виплати індексації, яка у свою чергу відповідно до частини другої статті 2 Закону №2050-ІІІ вважається доходом, який одержують на території України і який не має разового характеру.
Отже, індексація грошового забезпечення має щомісячний та постійний характер, тому на таку може бути нарахована компенсація втрати частини доходів у розумінні Закону №2050-ІІІ.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 465/322/17.
Крім того, у постанові від 5 березня 2020 року у справі № 140/1547/19, Верховний Суд зазначив:
«Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу».
У справі, що розглядається, судами встановлено, що індексація в належному розмірі не була виплачена позивачу у встановлені законодавством строки. Відповідач виплатив позивачу заборгованість грошового забезпечення лише 27.04.2024. А тому відповідач, одночасно із виплатою суми вказаної заборгованості мав обов'язок нарахувати і виплати позивачу суми компенсації втрати частини доходів.
Отже, несвоєчасне отримання позивачем індексації грошового забезпечення відбулось у зв'язку з протиправним ненарахуванням відповідачем такої, що встановлено судовим рішенням, тобто, з вини органу, що нараховує і виплачує такі виплати, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків його виплати.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, шо компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (нарахованого грошового забезпечення), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти виплачені в результаті нарахування грошового забезпечення та відновлення прав позивача, порушених при виплаті грошового забезпечення у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №159/1615/17, від 29 квітня 2020 року у справі №420/2093/16-а, від 16 грудня 2020 року у справі №521/21718/16-а, від 23 грудня 2020 року у справі № 640/7975/15-а, від 21 вересня 2022 року у справі № 816/1627/18.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич