12 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/14468/24 пров. № А/857/8249/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в електронному вигляді в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Житомирської митниці на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековіст» до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Лозовський О.А.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
12 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» (далі - ТзОВ «ЕКОВІСТ») звернулось в суд з адміністративним позовом до Житомирської митниці, в якому просило визнання протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.07.2024 №UA101090/2024/000105/1, від 02.07.2024 №UA101090/2024/000107/1, від 02.07.2024 №UA101090/2024/000109/2, від 03.07.2024 №UA101090/2024/000110/2, від 08.07.2024 №UA101090/2024/000112/2.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 140/14468/24 повернуто скаржнику.
Представником позивача подано до Волинського окружного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн..
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековіст» до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь ТзОВ «ЕКОВІСТ» витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.). У задоволенні решти вимог відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідачів розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому підлягає зменшенню до 10 000,00 грн, що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Житомирська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що позивач належним чином не обгрунтував суму витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Вказує, що розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що відсутні підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню із відповідача.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що стягненню з бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Згідно з ч. 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
З матеріалів справи слідує, що на підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено договір про надання правової допомоги від 01.12.2023 року, додаткову угоду №1 від 01.12.2023 року до Договору, акт приймання-передачі послуг від 28.01.2025.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди на умовах п. 4.1. сторони домовилися, що вартість послуг Адвоката за ведення цієї справи в суді першої інстанції складатиме 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок) за надання Адвокатом для Клієнта правової допомоги щодо підготовки та подання позову про визнання протиправними та скасування рішень Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за оскарження 1 (одного) рішення про коригування митної вартості товарів та 1 (однієї) картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Таким чином, відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, які понесе ТОВ «ЕКОВІСТ», складає 25 000,00 грн. (з розрахунку 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок) за надання Адвокатом для Клієнта правової допомоги щодо підготовки та подання позову про визнання протиправними та скасування рішень Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів за оскарження 1 (одного) рішення про коригування митної вартості товарів х 5 (п'ять) оскаржених рішень про коригування митної вартості товарів).
Колегія суддів зауважує, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції зроблено обгрунтований висновок про те, що заявлений розмір витрат у сумі 25 000,00 грн не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
В оскаржуваному додатковому рішенні суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що визначена сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду цієї справи не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем не подано доказів повної фактичної оплати правничої допомоги, проте з урахуванням правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 29.10.2020 (справа №686/5064/20), від 05.03.2021 (справа №200/10801/19-а), від 16.03.2021 (справа №520/12065/19), від 23.12.2021 (справа №280/1361/21) та ін., виходив з того, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Таким чином, оскільки предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 10 000,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що Житомирська митниця в апеляційній скарзі не довела необхідності зменшення розміру вказаної суми.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване додаткове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі № 140/14468/24 - без змін.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін