12 серпня 2025 рокуСправа № 380/20311/24 пров. № А/857/5435/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року (суддя Гулик А.Г., м.Львів), -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 (далі в/ч НОМЕР_4 , в/ч НОМЕР_5 , в/ч НОМЕР_6 відповідно), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_5 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 18.03.2022 по 15.09.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_3 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 16.09.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, додаткові види грошового забезпечення у тому числі додаткову грошову допомогу на оздоровлення) за період з 18.03.2022 по 19.05.2023 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового i начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі Порядок №44).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо нарахування та в/ч НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.03.2022 по 18.07.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.03.2022 по 18.07.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 (у період з 18.03.2022 по 18.07.2022), з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум та зобов'язати в/ч НОМЕР_2 виплатити, нараховану в/ч НОМЕР_1 , суму грошового забезпечення ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його у відповідних частинах оскаржили сторони, які із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просять: позивач - рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову; відповідач - рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не обґрунтовано відмову у нарахуванні та виплаті належного грошового забезпечення позивачу.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що нарахування та виплата грошового забезпечення, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), позивачу здійснювалась відповідно до вимог пункту 4 Постанови №704, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (в редакції від 26.02.2022).
Позивач відзиву на апеляційну скаргу відповідача не подав.
Відповідачі у відзивах на апеляційну скаргу позивача заперечують вимоги такої, вважає судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга в/ч НОМЕР_5 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій в/ч НОМЕР_2 щодо нарахування та в/ч НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.03.2022 по 18.07.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704.
Такі висновки суду першої інстанції, по суті спору відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане судове рішення не може бути залишено без змін, з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 з 18.03.2022 по 15.09.2022 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 та з 16.09.2022 по 23.10.2023 та з 24.10.2023 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
В/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_3 не мають свого фінансового органу та перебувають на фінансовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до Міністерства оборони України щодо зобов'язання в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_3 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з моменту зарахування по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до Постанови №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Листом від 25.07.2024 в/ч НОМЕР_1 надала відповідь, оскільки в/ч НОМЕР_2 та НОМЕР_3 перебуває на їх забезпеченні, та повідомила, що відсутні здійснення підстав для перерахунку грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною третьою цієї норми передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно із абзацом першим частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.
Пункт 4 Постанови №704 визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітка додатку 1 до Постанови №704 у цьому зв'язку повторювала нормативні положення пункту 4, а саме: 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова №103) внесено зміни до Постанови №704.
Зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, який установлював розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Водночас, текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови №704 у зв'язку із прийняттям Постанови №103 не змінився, а тому, відповідно, виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28.10.2020 № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. №704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови №704 у новій редакції: 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.
В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови №704.
29.01.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою у справі №826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови №103, який вносив зміни в пункт 4 Постанови № 704.
Таким чином, з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 (29.01.2020) діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до внесення вказаних змін (розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14).
При цьому, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон №1774-VІІІ) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Слід зазначити, що пунктом 8 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України» на 2019 рік було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закони України Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022, 2023 роки таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2020-2023 роки не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року до 01.01.2020 не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Враховуючи те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Аналогічні правові висновки були зроблені Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 року у справі №120/8603/21-а, від 16.11.2022 року у справі №120/648/22-а, від 04.01.2023 року у справі №640/17686/21, від 10.01.2023 року у справі №440/1185/21, від 15.03.2023 року у справі №420/6572/22.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спір у цій справі виник щодо зобов'язання здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі грошове забезпечення з 18.03.2022 по 19.05.2023.
Суд першої інстанції обґрунтовано роз'яснив позивачу пропущення ним тримісячного строку звернення до суду, щодо вимог по нарахуванню та виплаті належного грошового забезпечення після 19.07.2022, та надав можливість обґрунтувати причини пропуску таких строків, залишивши позовну заяву без руху.
Так, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2024 року суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 та встановив строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку та роз'яснив позивачу, що заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Звернувшись з цим позовом 24.09.2024, позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 20.05.2023.
Оскільки позивач вимоги ухвали про залишення позовної заяви не виконав, недоліки позовної заяви не усунув, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року повернуто разом з усіма доданими матеріалами позовну заяву ОСОБА_1 у частині:
- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_2 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 18.03.2022 по 19.07.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_3 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 16.09.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, додаткові види грошового забезпечення у тому числі додаткову грошову допомогу на оздоровлення) за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до Постанови № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Роз'яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Ухвала набрала законної сили негайно після її підписання суддею.
Втім, позивач не скористався своїм правом на апеляційне оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року про повернення позовної заяви, у зв'язку з чим провадження у справі було відкрито, а судовий розгляд здійснювався лише щодо позовних вимог за період до 19.07.2022.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 не є предметом апеляційного перегляду в даному провадженні, відтак апеляційний суд не надає їм правової оцінки.
Крім того, зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин, норм матеріального та процесуального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Разом з тим, в резолютивній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції помилково зобов'язав в/ч НОМЕР_2 виплатити нараховану в/ч НОМЕР_1 суму грошового забезпечення ОСОБА_1 , оскільки, як вказано вище, нарахування грошового забезпечення навпаки здійснювалося в/ч НОМЕР_2 , водночас виплати здійснювалися в/ч НОМЕР_1 . У зв'язку з наведеним, рішення суду підлягає зміні в резолютивній частині.
Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
В решті рішення суду необхідно залишити без змін, так як доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права до встановлених ним на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Керуючись статтями 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення, у такій редакції:
«Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.03.2022 по 18.07.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 (у період з 18.03.2022 по 18.07.2022), з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити, нараховану Військовою частиною НОМЕР_2 , суму грошового забезпечення ОСОБА_1 .».
В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич