Справа № 640/26358/21 Головуючий у 1 інстанції: Стойко В.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
05 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), в якому просив:
- визнати протиправним факт заварювання та заборону користування сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , як неподільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, за відсутності норм, які змусили відповідача позбавити мешканців, в т.ч. і позивача, складової частини комунальної послуги та самої неподільної власності співвласників будинку(сміттєпроводу);
- зобов'язати відповідача надати письмову відповідь позивачу, де зазначити рішення Київради та посилання на норми, які змусили відповідача змінити складову тарифу та позбавити мешканців, в т.ч. і позивача, комунальної послуги та неподільної власності співвласників (мешканців) в будинку АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконним факт заварювання та заборону користування сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , як неподільним майном будинку, без згоди співвласників спільного неподільного майна;
- зобов'язати відповідача вжити заходи для відновлення працездатності спільного неподільного майна, шляхом відновлення права мешканців користуватися своїм сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , та розварювання (відкриття та відновлення роботи) сміттєпроводу в будинку;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відновлення системи пожежогасіння та димовидалення в будинку АДРЕСА_1 , за обслуговування якої виставляється плата мешканцям щомісяця, яка не працює, а виконання припису ДСНС від 17.12.2019 р. № 565 щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки відповідач не контролює та не виконує, як власник майна та підприємства - балансоутримувача в місті;
- зобов'язати відповідача розглянути на сесії Київради та прийняти рішення про законність та безпідставне позбавлення мешканців користуватися сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , відновити працездатність спільного майна мешканців будинку, шляхом відновлення права мешканців користуватися сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , та розварювання (відкриття та відновлення роботи) сміттєпроводу в будинку, зробити перерахунок надавачем послуг за ненадані послуги, повернути вкрадені кошти через систему пільг і субсидій до бюджету міста та країни;
- зобов'язати відповідача надати проектну будівну та землевпорядну документацію (копію) на будинок АДРЕСА_1 , як необхідну складову при формуванні тарифу, та для відновлення обладнання пожежогасіння та димовидалення, а також як обов'язок ознайомлення мешканців (в т.ч. позивача), з всією документацією на будинок для подальшої підготовки документів по будинку на розгляд загальних зборів співвласників для можливого прийняття рішення по переходу мешканцями будинку на самоуправління (ОСББ , інше);
- визнати протиправним дії відповідача, який припинив право користування сміттєпроводом в багатоповерховому будинку АДРЕСА_1 , яка є власністю мешканців будинку, без проведення роз'яснювальної роботи мешканцям будинку №16/1 щодо необхідності та доцільності проведення заходів по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводу нашого будинку шляхом зварювання;
- зупинити дію рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13 на період розгляду справи та прийняття рішення по суті;
- стягнути з відповідача Київська міська рада на користь позивача ОСОБА_1 500 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у відкритті провадження у справі відмовлено. Роз'яснено позивачеві, що вказані в позові вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Не погодившись із рішенням суду, повивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, відкриття провадження іншим складом суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, продовжено строк розгляду справи на строк достатній для всебічного та повного розгляду справи.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Так, відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів вважає передчасним вищевказаний висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно пунктів 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За приписами частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З наведеного слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №824/1115/18-а зазначила наступне: «…Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин».
Так, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції вказав, що згідно змісту позовних вимог, зазначені спірні правовідносини виникли через непогодження позивача з фактом заварювання та забороною користування сміттєпроводом в будинку №16/1 по вул. Азербайджанська в м. Києві, як неподільним майном будинку.
При цьому, суд першої інстанції зауважив, що до компетенції адміністративного суду не відносяться вирішення спорів між споживачем-фізичною особою та надавачем послуг-юридичною особою, оскільки вказані взаємовідносини не відносяться до публічно-правових, а мають приватно-правовий характер.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги стосуються приватно-правових відносин, порядок їх вирішення врегульований нормами ЦПК України, а тому вказаний спір не є публічно-правовим, що виключає можливість його вирішення адміністративним судом.
Колегія суддів вважає вищевказані висновки суду першої інстанції передчасними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку.
Зокрема, підпунктом 6 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: організація управління побутовими відходами, відходами будівництва та знесення, знешкодження та захоронення трупів тварин.
Крім того, відповідно до пункту «в» частини 1 статті 21 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів.
Пунктом 3 частини 1 статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV визначено, що елементами (частинами) об'єктів благоустрою є: будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини поширюється Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Пунктами 2 та 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII визначено, що виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні' послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно підпункту 23 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: визначення у встановленому порядку суб'єктів господарювання, які здійснюють збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів.
Отже, органи місцевого самоврядування, до яких, зокрема, відноситься відповідач -Київська міська рада (Київська міська державна адміністрація), наділені певними повноваженнями у сфері поводження з побутовими відходами.
Разом з тим, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі не встановив, чи мали місце рішення, дії чи бездіяльність Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по відношенню до предмета спору.
До того ж, позовні вимоги містять вимогу зобов'язати відповідача розглянути на сесії Київради спірне питання та прийняти відповідне рішення.
Також, слід звернути увагу на те, що позовні вимоги стосуються не тільки непогодження ОСОБА_1 з фактом заварювання та забороною користування сміттєпроводом в будинку.
Так, позивач стверджує, що відповідач допустив бездіяльність, яка полягає у невідновленні системи пожежогасіння та димовидалення в будинку АДРЕСА_1 . При цьому, позивач зазначає, що відповідач не виконує та не контролює виконання припису ДСНС від 17.12.2019 р. № 565 щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Однак, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не було надано оцінку вищевказаним позовним вимогам.
Крім того, матеріали справи свідчать, що 23 листопада 2021 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» було подано до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив скасувати п. 7 рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13, в частині дії на загально будинкове неподільне майно співвласників будинку АДРЕСА_1 , який застосовано до власності співвласників та споживачів комунальних послуг без повідомлення мешканцям про п. 7 протоколу №13 та без згоди мешканців будинку про їх позбавлення складової комунальної послуги та їх неподільної власності співвласників, шляхом заварювання та заборону користування загально будинковим сміттєпроводом.
Разом з тим, судом першої інстанції не було вирішено питання про прийняття до розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.
Беручи до уваги вищевказане в сукупності, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»).
Щодо вимоги апеляційної скарги про необхідність відкриття провадження іншим складом Донецького окружного адміністративного суду, то така вимога задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Згідно частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Отже, при скасуванні ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви, суд апеляційної інстанції передає справу на розгляд суду першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями визначати склад суду першої інстанції, що буде вирішувати питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.
Повне судове рішення складено 11.08.2025 р.