Справа № 640/2015/20
11 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Мєзєнцева Є. І., суддів Мельничука В. П., Файдюка В. В., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року адміністративний позов - задоволено.
На вказане рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Підставою для залишення апеляційної скарги без руху послугувало те, що апелянтом не було надано документу про сплату судового зборувідповідно до Закону України «Про судовий збір».
Вказана ухвала суду була скерована до електронного кабінету апелянта в системі Електронний Суд та доставлена 23 липня 2025 року, що підтверджується матеріалами справи.
04 серпня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про продовження строку для усунення недоліків. Вказане клопотання апелянт обґрунтовує тим, що Головним управлінням ДПС у місті Києві здійснюються усі можливі заходи для сплати судового збору, а саме до управління фінансового та бухгалтерського обліку направлено службову записку щодо необхідності сплати судового збору, однак на даний час документ про сплату судового збору до управління правового забезпечення не переданий.
Розглянувши клопотання про продовження строку для усунення недоліків, колегія суддів вважає його необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.
Стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою виконання процесуального обов'язку сплати судового збору особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Отже, органи державної влади, в тому числі апелянт маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, має діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Верховний Суд в ухвалі від 05.07.2021 у справі № 320/10912/20 зазначив, що продовження процесуального строку є правом, а не обов'язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав. Умовою продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Водночас, суд зазначає, що апелянту було надано достатній строк для усунення недоліків, як це передбачено ст. 169 КАС України, а тому клопотання про продовження строку для усунення недоліків не підлягає задоволенню.
У відповідності до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, що оформлена не відповідно до вимог, встановлених ст. 296 зазначеного Кодексу, застосовуються правила ст. 169 КАС України, згідно яких така апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Враховуючи, що станом на 11 серпня 2025 року, апелянтом на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року, вказані недоліки апеляційної скарги не було усунуто, суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 169, 296, 298, 325, 328 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання апелянта про продовження строку для усунення недоліків - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
Суддя доповідач Є. І. Мєзєнцев
Суддя В. П. Мельничук
Суддя В. В. Файдюк