Справа № 640/13575/22 Суддя (судді) першої інстанції: І.О. Свергун
11 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Кузьменка В.В.,
Штульман І.В.,
При секретарі: Долинській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, Львівської міської територіальної виборчої комісії Львівського району Львівської області, Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії, Львівської міської територіальної виборчої комісії Львівського району Львівської області, Львівської міської ради, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 08.08.2020 № 160 «Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад, територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року» щодо призначення на неділю, 25 жовтня 2020 року, перших виборів депутатів Львівської міської ради Львівського району Львівської області і Львівського міського голови Львівського району Львівської області у Львівській міській територіальній громаді в частині Дублянської територіальної громади (Жовківський район) Львівської області;
- визнати протиправною та скасувати постанову Львівської міської територіальної виборчої комісії Львівського району Львівської області від 19.11.2020 № 147 (із змінами внесеними постановою Львівської міської територіальної виборчої комісії Львівського району Львівської області від 22.11.2020 року № 157) в частині, що стосується Дублянської сільської ради Жовківського району Львівської області;
- визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 29.12.2020 № 6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» в частині Дублянської територіальної громади (Жовківський район).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, Львівської міської територіальної виборчої комісії Львівського району Львівської області, Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень залишено без розгляду.
Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з 11.04.2025 позивачем не отримував жодної поштової кореспонденції від Луганського окружного адміністративного суду, при цьому 30.08.2022 Окружним адміністративним судом міста Києва винесено ухвалу, якою визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення з адміністративним позовом до суду, що не було враховано Луганським окружним адміністративним судом.
На думку апелянта, лише після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2021 у справі №640/25576/20 позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів у зв'язку з прийняттям відповідачами оскаржуваних рішень.
У відзиві на апеляційну скаргу Центральною виборчою комісією зазначено про те, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції дотримано норми процесуального права та вжито всіх визначених КАС України заходів, щоби гарантувати апелянту право доступу до суду.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2022 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення з адміністративним позовом до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Надалі, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 позов ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, Львівської міської територіальної виборчої комісії Львівського району Львівської області, Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень - залишено без руху. Запропоновано позивачу надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.
11 квітня 2025 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 про залишення позовної заяви без руху було направлено на адресу позивача: АДРЕСА_1 .
Втім, 14.05.2025 до суду повернувся конверт з зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Як наслідок, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2025, позов залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у встановлений судом строк позивачем недоліки позовної заяви не усунуто, тому з огляду на положення пункту сьомого частини першої статті 240 КАС України наявні підстави для залишення без розгляду.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).
При цьому, згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У відповідності до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною четвертою статті 123 КАС України визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, до відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення строку.
Подібним чином законодавець урегулював і механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.
Верховний Суд у справі № 640/5645/19 (постанова від 23.09.2020) щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.
У свою чергу, колегія судів звертає увагу на те, що дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Згідно правової позиції Верховного Суду у постановах від 26.06.2018 у справі №473/653/17, від 18.01.2019 року в справі № 576/1434/17, при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий - десять днів, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар'єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв'язку з проходженням публічної служби.
Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об'єктивні причини.
Відтак, на думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Як свідчать матеріали справи, предметом даного позову є оскарження постанови Центральної виборчої комісії від 08.08.2020 № 160 «Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад, територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року» щодо призначення на неділю, 25 жовтня 2020 року, перших виборів депутатів Львівської міської ради Львівського району Львівської області і Львівського міського голови Львівського району Львівської області у Львівській міській територіальній громаді в частині Дублянської територіальної громади (Жовківський район) Львівської області; постанови Львівської міської територіальної виборчої комісії Львівського району Львівської області від 19.11.2020 № 147 (із змінами внесеними постановою Львівської міської територіальної виборчої комісії Львівського району Львівської області від 22.11.2020 року № 157) в частині, що стосується Дублянської сільської ради Жовківського району Львівської області; ухвалу Львівської міської ради від 29.12.2020 № 6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» в частині Дублянської територіальної громади (Жовківський район).
Позиція ОСОБА_1 грунтується на тому, що позивач є жителем Дублянської територіальної громади, а також до припинення повноважень Дублянської міської ради був її керівником (міським головою).
09 листопада 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва було ухвалено судове рішення у справі № 640/25576/20, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022, яким, зокрема, визнано протиправним та нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» в частині включення Дублянської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові. Рішення набрало законної сили 14.02.2022.
У свою чергу, 22.07.2022 позивач звернувся до приватного нотаріуса з метою отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, за результатом якого приватним нотаріусом, 22.07.2022 було сформовано та надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області.
У відповідності до даного витягу 15.12.2020 державним реєстратором відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Мельник М.Б. проведено державну реєстрацію змін до відомостей про Дублянську міську раду, а саме змінено відомості про керівника із Поповича Василя Юрійовича на Садового Андрія Івановича; 05.01.2021 державним реєстратором відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Фенчин В.В. внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення Дублянської міської ради в результаті її реорганізації та 31.05.2022 і 17.06.2022 державним реєстратором відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Врублевська С.І. проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області в результаті її реорганізації.
На думку позивача, дані рішення суб'єктів владних повноважень порушують права, свободи та законні інтереси позивача, оскільки прийняті на виконання та є похідними від розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», яке визнано протиправним та нечинним рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2021 у справі № 640/25576/20, що набрало законної сили 14.02.2022, в частині Дублянської територіальної громади.
Отже, оскільки лише після набрання 14.02.2022 законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2021 у справі № 640/25576/20 виникли необхідні та суттєві підстави для звернення до суду щодо оскарження вказаних рішень суб'єктів владних повноважень з метою належного відновлення та захисту моїх порушених прав, тому позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду із даною позовною заявою та поновити пропущений строк.
Вирішуючи питання про залишення без розгляду позовної заяви, слід враховувати наявність належного повідомлення позивача про залишення його позовної заяви без руху.
Так, пунктом 4 частини шостої вказаної статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У відповідності до пункту 5 частини шостої вказаної статті днем вручення судового рішення у тому числі є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
За правилами частини одинадцятої статті 251 КАС України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Таким чином, аналіз викладених вище приписів КАС України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, свідчить про обов'язок суду направлення копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем отримання якого та початком відліку наданого строку на оскарження, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, 11 квітня 2025 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 про залишення позовної заяви без руху було направлено на адресу позивача: Львівська область, м. Дубляни, вул. Підкови, 17.
Втім, 14.05.2025 до суду повернувся конверт з зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
При цьому, слід зауважити, що не зважаючи на те, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2022 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення з адміністративним позовом до суду, Луганським окружним адміністративнийм судом було прийнято ухвалу про залишення позовної заяви без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
У той же час, питання належності вручення процесуальних документів учасникам справи було предметом неодноразового аналізу Верховним Судом. Так, зокрема у постановах від 31 жовтня 2019 року у справі № 760/22516/18, від 28 січня 2021 року у справі № 260/1888/20, від 31 березня 2021 року у справі № 240/13092/20, від 9 квітня 2021 року у справі №500/90/19, від 17 червня 2021 року у справі № 420/2097/20, від 1 липня 2021 року у справі №802/118/17-а, від 22 липня 2021 року у справі №340/141/21 та від 26 січня 2022 року у справі № 240/12515/20 Верховний Суд зазначив про необхідність застосування саме положень підпункту 15.15 пункту 15 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України та вручення судових рішень судами в паперовій формі.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вказує на те, що при вирішенні питання про дотримання позивачем строку на усунення недоліків апеляційної скарги необхідно виходити із дати отримання ним судового рішення, надісланого у порядку та у спосіб, встановлений законом.
Частиною п'ятою статті 126 КАС України визначено, що у разі тимчасової відсутності адресата особа, яка повинна вручити повістку, відмічає у повістці відомості про те, куди вибув адресат та коли передбачається його повернення за наявності таких даних.
Згідно з частиною одинадцятою вказаної статті передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За таких обставин, враховуючи положення частини одинадцятої статті 126 КАС України суд першої інстанції вважав, що ухвала суду від 11.04.2025 про залишення позовної заяви без руху вважається врученою позивачу.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала про залишення позовної заяви без руху - окрім направлення засобами поштового зв'язку на адресу: Львівська область, м. Дубляни, вул. Підкови, 17, та не отримання останнім з підстав відсутності за вказаною адресою, іншим чином позивачу не повідомлялась (телефон, e-mail, тощо).
Внаслідок цього позивач був позбавлений права вчасно відреагувати на ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, що призвело до постановлення передчасної ухвали від 19 травня 2025 року.
Слід зазначити про позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, яка полягає у тому, що неналежне виконання судом обов'язку щодо вручення стороні справи судового рішення не може бути підставою для застосування до особи, яка самостійно не отримала таке рішення, негативних процесуальних наслідків.
Таким чином, враховуючи наведене, неможливо вважати повідомлення позивача про ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 таким, що здійснено у належний спосіб, передбачений КАС України.
Слід зауважити, що дана справа носить важливий характер для позивача, оскільки розглядається у судовому порядку ще з 2022 року, тому формальний підхід суду першої інстанції до встановлення факту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху свідчить про недотримання основних засад адміністративного судочинства.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції передчасно постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
У той же час, слід звернути увагу, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду є помилковим, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду з направленням справи до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року - скасувати, а справу № 640/13575/22 направити до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді В.В. Кузьменко
І.В. Штульман