Справа № 620/1395/25 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
11 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
суддів: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
03.02.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та невиплати за період з 01.03.2018 по 03.02.2025 індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за період з 01.03.2018 по 03.02.2025 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем невірно нараховувалась йому індексація протягом спірного періоду, а саме без урахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із розрахунку 2934,31 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із розрахунку 2934,31 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Військової частини НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить залучити до справи у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Кабінет Міністрів України, з подальшим встановлення належності відповідача; скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у адміністративній справі № 620/1395/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 мотивована наступним.
Норма спеціального законодавства передбачає чітку заборону включення індексації грошового забезпечення у обсягах, більших аніж це передбачено фінансуванням, оспорюваної позивачем, до складу грошового забезпечення військовослужбовців. За вказаних обставин відповідач просить суд відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19 у частині того, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача, а тому ні суд, ні позивач не може перебирати на себе ці повноваження і обчислювати самостійно суму індексації. За вказаних обставин відповідач просить суд відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.12.2018 у справі №802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі №806/2208/17 про відсутність дискреційних повноважень відповідача при визначенні базового місяця індексації грошового забезпечення.
Сукупний розмір підвищення грошового забезпечення військовослужбовців здійснений Міністерством оборони шляхом прийняття відомчих наказів, якими систематично підвищувався розмір премій військовослужбовців з листопада 2010 року по листопад 2015 року фактично перевищував розмір приросту інфляції, здійсненого наростаючим підсумком з січня 2008 року. Таким чином, твердження позивача про необхідність застосування базового місяця січень 2008 року для розрахунку індексації його грошового забезпечення за період з 06.10.2016 по 28.02.2018 є безпідставними.
Відповідач не мав передбачених Законом №1282-XII підстав для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з березня 2018 року по листопад 2018 року включно.
Спірні правовідносини що виникли, є наслідком здійснення делегованих та дискреційних повноважень Кабінетом Міністрів України та не належать до компетенції відповідача.
Встановлення базового місяця для індексації грошового забезпечення військовослужбовців, а також можливість виплати у межах ресурсів бюджетних установ відноситься до дискреційних повноважень саме Кабінету Міністрів України (окрім того саме Уряд готує проєкт наказу про Державний Бюджет, який затверджується Верховною Радою України), то як наслідок, відповідач діяв встановлений спосіб та у визначених (чинною редакцією Порядку№ 1078) межах. Тому протиправна бездіяльність з боку відповідача відсутня апріорі.
Постановлення судами рішень (у яких правові норми застосовуються однобоко) не на користь Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України та Державної спеціальної служби транспорту України та ін., зрештою призведе та вже призводить до надмірних (незапланованих) переплат.
Також відповідач зазначає про те, що участь Кабінету Міністрів України у цій справі дозволила б суду повною мірою реалізувати закріплений у статті 9 КАС України принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі; згідно Окремої думки судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Берназюка Я.О. від 28 грудня 2019 року по справі № 160/8324/19 (предмет спору у вказаній справі - перерахунок пенсії), то у вказаній справі існує доцільність залучення Кабінету Міністрів України.
В подальшому, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, за змістом якої просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №620/1395/25 в частині частково задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.01.2020 із розрахунку 4463,15 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.01.2020 із розрахунку 4463,15 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №620/1395/25 невірно здійснено розрахунок індексації-різниці у період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року сумі 2934,31 грн. Задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.01.2020 індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4 463,15 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, є належним і справедливим захистом порушених прав позивача.
Позивач також зазначає про те, що суд першої інстанції проігнорував фактичні обставини справи, в повному обсязі не дослідив факти, що підлягали встановленню і лежать в основі позовних вимог. У зв'язку із відсутністю інформації щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за березень 2018 та лютий 2018 не витребував таку інформацію у відповідача та як результат неправильно здійснив розрахунок так званної "індексації-різниці", що слугувало прийняттю необґрунтованого рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 16 липня 2025 року.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року; призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 16 липня 2025 року.
Розглянувши клопотання відповідача про залучення до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Кабінет Міністрів України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цього клопотання з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Згідно з частиною 4 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина 5 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України).
Заявляючи клопотання про залучення третьої особи, представником відповідача не зазначено, на які саме права чи обов'язки Кабінету Міністрів України і яким чином може вплинути рішення суду у цій справі.
Оскільки представник відповідача не аргументував і не надав жодного доказу ймовірності впливу рішення у цій справі на права, свободи, інтереси або обов'язки Кабінету Міністрів України, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про залучення третьої особи.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, позивач у період з 19.06.2014 по 03.02.2025 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 .
Разом з тим, як зазначає позивач, в період з 01.03.2018 по 03.02.2025 відповідачем індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась йому без дотримання вимог абзаців 4-6 пункту 5 постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення в належному розмірі, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до норм абзацу другого частини 4 статті 9 Закону України від 20 рудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII, визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Приписами статті 1 Закону № 1282-XII, визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом норм частини 1 статті 2 Закону № 1282-XII, який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону №1282-XII).
Положеннями статті 18 Закону України від 5 жовтня 2000 року №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).
Пунктом 6 Порядку № 1078, визначено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII, визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
За статтею 6 Закону № 1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до приписів абзацу восьмого пункту 4 Порядку № 1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Згідно з нормами пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Тож, наведене дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку про те, що заробітна плата підлягає обов'язковій індексації, як державна соціальна гарантія, яка надається для підтримки населення в умовах зростання цін. Право на індексацію виникає тоді, коли індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком перевищить поріг індексації в 103%. У свою чергу обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності. Базовим вважається місяць прийняття на роботу або місяць підвищення заробітної плати. Індекс споживчих цін наростаючим підсумком починає розраховуватися у місяці, наступному за базовим (крім місяця прийняття на роботу).
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року установлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір грошового забезпечення позивача змінився у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
Слід зазначити, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у позивача з'явилося право на індексацію, яка надалі виплачувалася йому до звільнення з військової служби.
Так, абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Отже, системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Таким чином, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції по суті спору, зокрема, про те, що позовні вимоги мають бути задоволені шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення розрахунку, нарахування та виплати індексації-різниці відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
В контексті заперечень відповідача щодо застосування січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, судова колегія зауважує, що у межах даної справи відповідні вимоги позивачем не заявлялись та судом першої інстанції не досліджувались.
Надаючи оцінку клопотанню відповідача про відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19 в частині того, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, судова колегія зазначає про те, що апеляційний суд відповідними процесуальними повноваженнями відповідно до приписів статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України не наділений.
З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про відступ від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.12.2018 у справі №802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі №806/2208/17 про відсутність дискреційних повноважень відповідача при визначенні базового місяця індексації грошового забезпечення.
Так, відповідач вказує на необхідність залучення до справи у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Кабінет Міністрів України, з огляду на висновки, що викладені у Окремій думці судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Берназюка Я.О. від 28 грудня 2019 року у справі №160/8324/19.
Також зазначає, що відповідне клопотання судом першої інстанції безпідставно не задоволено.
У контексті наведеного судова колегія враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів зауважує, що виходячи із предмету спору та змісту позовних вимог, оскаржуване судове рішення безпосередньо не стосується прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків Кабінету Міністрів України, оскільки в цій справі оцінці підлягала виключно правомірність нарахування Військовою частиною НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення позивача у означені періоди.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції не встановив порушення норм процесуального права, які можуть бути обов'язковою підставою для скасування судового рішення у справі. Також не встановлено обставин, які могли привести до неправильного вирішення справи внаслідок не залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України.
Посилання відповідача на те, що розрахунок індексації грошового забезпечення є його виключною компетенцією спростовуються наступним.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19 повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 12 травня 2022 року у справах №200/7006/21 та №580/3335/21, у яких Верховним Судом роз'яснено пункти 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у згаданих справах та зазначено, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Таким чином, доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Так, позивач наголошує на тому, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 620/1395/25 невірно здійснено розрахунок індексації-різниці у період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року сумі 2934,31 грн.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21 звернув увагу на наступне.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Колегія суддів наголошує, що приписи абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 визначають суму індексації грошового забезпечення, яка мала б скластися в місяці підвищення (березень 2018 року), якби в тому місяці не відбулося підвищення окладів військовослужбовців.
З огляду на це суму індексації грошового забезпечення, яка мала скластися у березні 2018 року, слід визначати на основі застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу.
Для правильного розрахунку суми можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року потрібно визначити розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на березень 2018 року, а також величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-VIII в березні 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762,00 грн.
Для визначення величини приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року необхідно розрахувати індекс споживчих цін в березні 2018 року наростаючим підсумком (шляхом перемноження індексів інфляції (поділених на 100), починаючи з місяця, наступного за базовим, - до перевищення порогу індексації), від якого віднімається 100%.
У постанові від 23 травня 2024 року у справі №160/15411/23 Верховний Суд розрахував, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3%.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 червня 2024 року у справі №440/1497/22.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з довідкою про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 , що міститься у матеріалах справи, розмір його грошового забезпечення (грошовий дохід) становив - у лютому 2018 року у сумі 14 840,16 грн та у березні 2018 року у сумі 16 369,00 грн, тобто у березні 2018 року грошове забезпечення позивача у порівнянні з лютим 2018 року збільшилося на 1 528,84 грн (16 369,00 грн - 14 840,16 грн) (а.с. 64).
З урахуванням означеного, судова колегія відхиляє за безпідставністю твердження позивача про відсутність у матеріалах справи відомостей щодо нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення у лютому/березні 2018 року.
Таким чином, у березні 2018 року підвищення грошового доходу позивача, у зв'язку із зміною посадових окладів, не перевищило суму індексації, що склалась у березні 2018 року (4463,15 грн), розрахованої відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн х 253,30% / 100).
Тому, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, сума належної позивачу індексації у березні 2018 року має розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу та становить 2934,31 грн (4463,15 грн - 1528,84 грн).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 травня 2023 року у справі № 260/6386/21, від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22.
Таким чином, колегія суддів не вбачає помилковості висновків суду першої інстанції в частині здійснення розрахунку індексації-різниці у період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року сумі 2934,31 грн.
З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
В частині позовних вимог щодо виплати індексації-різниці за період з 01.01.2023 по 03.02.2025 апеляційна скарга ОСОБА_1 доводів незгоди з оскаржуваним судовим рішенням не містить, а тому колегія суддів не перевіряє застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у цій частині судового рішення.
Оцінивши докази, які наявні у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позов слід задовольнити частково.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: Т.Р. Вівдиченко
О.М. Кузьмишина