Справа № 760/925/25 Суддя (судді) першої інстанції: Майстренко О.М.
11 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.
судді: Беспалов О.О.
Грибан І.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м.Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови серії ЕНА №3791125 від 04.01.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП відмовити.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи подія та вина Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення Солом'янського районного суду м. Києва є незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та невірним застосуванням норм матеріального права, а отже підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги, ґрунтуються на тому, що позивач не вчиняв адміністративного правопорушення, з огляду на приписи пункту 17.2. ПДР України.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 05.08.2025 о 12:10, продовживши строк розгляду справи на підставі ч. 2 ст.309 КАС України.
Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відносно позивача працівником поліції було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, за те, що 04.01.2025 о 21 год. 31 хв. 15 сек., у м. Києві по вул. Антоновича (Горького), водій, керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушив п. 17.1. ПДР України - на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8. або 5.11. забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Постановою серії ЕНА №3791125 від 04.01.2025, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення штраф у розмірі 680 грн.
Зазначена постанова є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що під час розгляду справи подія та вина особи були доведені відповідачем належними та допустимими доказами, з огляду на доведення факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КпАП України порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно п. 17.1. ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Пунктом 5.8 розділу 33 ПДР України, позначено дорогу, на якій по спеціально відведеній смузі здійснюється рух транспортних засобів за встановленим маршрутом, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів.
Відповідно до п. 5.11 розд. 33 ПДР України дорожні знаки «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів.
Дія знаку поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху.
Відповідно до п. 17.2 ПДР України, водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Колегія суддів враховує, що приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 7 статті 258 КпАП України передбачено, що у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КпАП України протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КпАП України).
Згідно ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваній постанові зазначено, що 04.01.2025 року о 21 год 31 хв 15 с у місті Києві ,по вулиці Антоновича, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом RENAULT TALISMAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку(рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушив пункт 17.1 Правил дорожнього руху.
Матеріали справи свідчать, що факт порушення водієм транспортного засобу RENAULT TALISMAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ПДР України підтверджується електронними доказами, а саме: DVD-R диском на якому знаходиться відеофіксація правопорушення (а.с. 21).
Так, з відеозапису події правопорушення вбачається, що автомобіль позивача знаходився на крайній праві смузі для руху транспортних засобів позначеною переривчастою лінією дорожньої розмітки, припаркований біля тротуару. Інспектор поліції підійшов до позивача, належним чином представився, пояснив причину та підставу перевірки документів та попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1. ПДР. Також, позивачу було роз'яснено, що ним було порушено п. 17.1 ПДР та в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Надалі інспектором роз'яснено, що на позивача буде складено постанову за порушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, роз'яснено порядок оскарження винесеної постанови, а також вручено копію оскаржуваної постанови. Також позивач розписався на примірнику постанови щодо роз'яснення йому його прав.
Однак, як вбачається з наявних відеодоказів, транспортний засіб (водій транспортного засобу) RENAULT TALISMAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку(рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, в той час як постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була винесена за зупинку на смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8.
Крім того апелянт акцентує увагу суду на тривалості процесу висадки/посадки пасажира, що на його думку кореспондується з приписами п. 17.2 ПДР України.
З наданого відеозапису вбачається, що водій зазначає, що зупинився 30 секунд до початку процедури про притягнення до адміністративної відповідальності, що встановлено з його слів - з наданих відео доказів та не заперечується відповідачем, в подальшому (менш ніж через хвилину) після початку фіксації подій уповноваженою особою, було здійснено посадку пасажира до транспортного засобу RENAULT TALISMAN д.р.н. НОМЕР_1 .
Згідно п. 1.10.ПДР України, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо);
стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Суд враховує що, норми пункту 17.2 ПДР України не передбачають зупинку/стоянку, тобто встановлення певних часових обмежень або застережень, натомість законодавцем закріплено можливість вчинення безпосередньо дій «для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини».
Як вбачається з наданого відеозапису, позивачем здійснено дзвінок з метою з'ясування місцезнаходження пасажира, після чого майже одразу було здійснено посадку до транспортного засобу, тобто встановлена тривалість процесу посадки сягала близько 1 хвилини, що на переконання колегіє суддів є допустимим в силу пункту 17.2 ПДР України, проте помилково не враховано відповідачем та судом першої інстанції.
Відтак, ОСОБА_1 здійснив саме посадку пасажира на вказаній смузі.
Наведене узгоджується з правовою позицією висловленою у постанові Верховного суду від 12 червня 2020 року у справі №201/2179/17.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, як на підставу для притягнення до адміністративної відповідальності представник відповідача посилався на відсутність в ОСОБА_1 «ліцензії таксі».
Однак суд не може погодитись з таким твердженням, оскільки пункт 17.2 ПДР України не містить визначеного кола осіб на дії яких розповсюджується відповідна норма.
На переконання суду апеляційної інстанції, помилковими є висновки суду першої інстанції щодо порушення позивачем пункту 17.1 ПДР України, що свідчить про наявність підстав для скасування рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року та задоволення адміністративного позову.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки під час розгляду справи встановлено відсутність в діях позивача ознак правопорушення в силу приписів п. 17.2 ПДР України.
Крім того, суд враховує невідповідність даних, зафіксованих у постанові серії ЕНА №3791125 від 04.01.2025 обставинам справи - в частині зазначення дорожнього знаку.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 315 за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;
2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;
3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;
4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;
5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Суд доходить до висновку, що доводи апелянта знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки містить посилання на обставини, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Підставою скасування рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Апеляційний суд встановив, що позивачем було сплачено за подання позову 605,60 грн. (а.с.5) та за подання апеляційної скарги 908,40 грн (а.с.49). Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1514,00 грн судового збору.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу(особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 242, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Скасувати постанову ЕНА № 3791125 від 04.01.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, зареєстроване місце відповідача: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) судовий збір у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає
Суддя-доповідач А. Б. Парінов
Судді О. О. Беспалов
І. О. Грибан
(Судове рішення виготовлено 11 серпня 2025 року)