Справа № 640/2779/22 Суддя (судді) першої інстанції: Крилова М.М.
11 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Грибан І.О., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
20.01.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо відмови стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на його користь заборгованість у сумі 31972,56 грн, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат з 01.01.2018 по 28.02.2021 (здійсненого ГУ ПФУ в м. Києві на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 у справі № 640/6052/20), шляхом списання коштів з рахунків боржника, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на його користь заборгованість у сумі 31972,56 грн, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат з 01.01.2018 по 28.02.2021 (здійсненого ГУ ПФУ в м. Києві на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 у справі №640/6052/20), шляхом списання коштів з рахунків боржника, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі №640/6052/20 18 березня 2021 року був виданий №640/6052/20 із зазначенням як частини судового рішення, що підлягає виконанню: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 01 січня 2018 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум». Позивач вказує, що звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві із заявою, в якій просив на підставі виданого Окружним адміністративним судом міста Києва виконавчого листа № 640/6052/20 від 18 березня 2021 року, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на його користь заборгованість у сумі 31972,56 грн, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат з 01.01.2018 по 28.02.2021. Проте, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві листом № 04.1-01-10/557 від 13.01.2022 повідомило про відмову у задоволенні його прохання, через те, що органи, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не є органами примусового стягнення.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі №280/1446/19 просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби у м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі № 640/2779/22 скасувати; постановити у справі №640/2779/22 нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Донецьким окружним адміністративним судом не враховано, що зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 по справі №233/2021/19, правовідносини у справі №280/1446/19 та у справі №640/2779/22 є подібними. З огляду на це, висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 09.12.2021 року у справі №280/1446/19, підлягали врахуванню Донецьким окружним адміністративним судом при розгляді справи №640/2779/22.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 від 14.12.1998 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі №640/6052/20 (яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 01 січня 2018 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ., виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
18 березня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києві виданий виконавчий лист про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 01 січня 2018 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У лютому 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві на виконання вказаного вище рішення Окружного адміністративного суду міста Києва було здійснено перерахунок пенсії та нараховано кошти у сумі 31972,56 грн за період з 01.01.2018 до 28.02.2021, що підтверджується листом Головного управління ПФУ в м. Києві від 28.04.2021 року №11392-10095/Ш-02/8-2600/21 та розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою.
22.12.2021 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою в якій просив прийняти на виконання виконавчий лист виданий Окружним адміністративним судом міста Києва № 640/6052/20 від 18.03.2021 року та, зокрема, стягнути з боржника на користь позивача заборгованість в сумі 31 972,56 грн, що утворилась внаслідок перерахунку пенсії з 01.01.2018 по 28.02.2021.
Відповідач листом від 13.01.2022 року № 04.1-01-10/557 посилаючись на підпункт 1 пункт 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 зі змінами повернув виконавчий лист, як такий, що не підлягає виконанню органом Казначейства.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.
За приписами частини 1, 2 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Згідно з пунктом 3 розділом ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Заборгованість погашається в такій черговості:
у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
З метою реалізації пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Кабінет Міністрів України Постановою від 3 вересня 2014 р. № 440 затвердив Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок № 440).
За п. 1 Порядку, цей Порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", інвентаризації та погашення заборгованості за ними.
Відповідно до п. 8, 9 Порядку № 440, рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості:
перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
друга черга - рішення, пов'язані з трудовими правовідносинами;
третя черга - інші рішення.
Рішення вносяться до кожної з черг за датою їх надходження до органу державної виконавчої служби.
Відповідальна особа не пізніше десяти робочих днів з дня внесення рішення до Реєстру зобов'язана надіслати заявнику та боржнику за їх місцезнаходженням або на електронну пошту повідомлення про прийняття такого рішення для обліку із зазначенням черги, до якої воно включено.
Згідно п. 13 Порядку № 440, передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.
Передача органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, рішень зобов'язального характеру здійснюється після отримання від боржника, його правонаступника або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, документів про здійснення нарахування виплат за таким рішенням.
За п. 20 -21 Порядку № 440, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 61, ст. 2431; 2013 р., № 9, ст. 334).
Про погашення заборгованості за рішенням орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, повідомляє органу державної виконавчої служби (із зазначенням номера рішення, дати його прийняття та суду, яким ухвалено рішення /видано виконавчий документ) протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня перерахування коштів заявнику.
Відомості про погашення заборгованості за рішенням вносяться відповідальною особою до Реєстру не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня надходження повідомлення про перерахування коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (надалі - Порядок №845 у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Порядком № 845 врегульовано механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
За змістом абзацу 3 пункту 2 Порядку № 845, боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Згідно пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до пункту 33 Порядку № 845, у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.
Норми цього пункту не застосовуються до безспірного списання з боржника за видатками, які фінансуються з місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України, та у разі, коли стягувачами є особи, визначені у частині 2 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Пунктом 47 Порядку № 845 визначено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:
1) органом Казначейства:
документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;
інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;
2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
У разі коли у виконавчих документах, які надійшли до Казначейства, визначено боржником Кабінет Міністрів України, у якого відсутні рахунки в Казначействі, безспірне списання коштів здійснюється Казначейством за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до пункту 48 Порядку № 845, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.
У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Строки перерахування коштів перериваються на період усунення обставин, визначених у пунктах 11, 13 та 49 цього Порядку.
Пунктом 49 Порядку № 845 встановлено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.
З аналізу наведених положень слідує висновок, що положеннями законодавства визначені повноваження Державної казначейської служби України, і його територіальних органів стосовно виконання рішення суду. Положеннями Порядку № 845 визначено, що порядок безспірного списання коштів державного бюджету відноситься до повноважень Державної казначейської служби України. Враховуючи положення пункту 47 та 49 Порядку № 845, наявні підстави вважати, що територіальні органи казначейської служби наділені повноваженнями лише щодо скерування до Державної казначейської служби України документів та відомостей, необхідних для здійснення безспірного списання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Положення №215), відповідно до пункту 1 якого Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення №215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Пунктом 9 Положення №215 встановлено, що Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Отже, виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником за якими є Пенсійний фонд України або його територіальні органи, здійснюється Казначейством в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що судові рішення про стягнення коштів і про зобов'язання боржника вчинити дії (нарахувати, перерахувати пенсію) є різними видами рішень, які виконуються у різному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, у виконавчому листі Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2021 по справі №640/6052/20 визначено: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 січня 2018 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.» (а.с.16).
Відтак, вказане судове рішення не передбачає стягнення коштів з боржника, а носить зобов'язальний характер, тобто зобов'язує боржника - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві вчинити на користь ОСОБА_1 певні дії, а саме здійснити перерахунок пенсії та виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд зазначає, що Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема, стороною виконавчого провадження, і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом № 1404-VIIІ, а є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI та Порядком № 845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 р. у справі № 905/2087/17.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, виконавчі листи, що зобов'язують боржника вчинити певні дії виконуються державним виконавцем в порядку ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», а тому не виконується органами Казначейства.
В контексті покликань апелянта на висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі №280/1446/19, судова колегія зауважує, що такі не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки в межах наведеної справи за виконавчим листом №810/4343/18 від 20.12.2018 визначено саме стягнення з боржника коштів у сумі 54 823,98 грн, а не зобов'язання вчинити певні дії (здійснення перерахунку та виплати).
Інші доводи за змістом апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: І.О. Грибан
О.М. Кузьмишина