Справа № 620/13337/23 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
11 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної телерадіостудії Міністерства Оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
04 вересня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник, апелянт) звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку йому грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'', за 2015-2018 роки;
- зобов'язання провести перерахунок та виплатити на його користь грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2018 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'', з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, з урахуванням січня 2008 року, як базового;
- визнання протиправним неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
- зобов'язання провести перерахунок та виплатити на його користь матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, з урахуванням січня 2008 року, як базового.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017-2018 роки. Визнано протиправними дії Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки. Зобов'язано Центральну телерадіостудію Міністерства оборони України провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення. Зобов'язано Центральну телерадіостудію Міністерства оборони України провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року апеляційну скаргу Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України залишено без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року залишено без змін.
18.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправними дій відповідача щодо невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/13337/23.
Заява мотивована тим, що відповідач, як боржник у вказаному виконавчому провадженні, ухиляється від належного виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/13337/23.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто заявнику.
Ухвала суду мотивована тим, що відповідно до наданих позивачем доказів виконавче провадження на підставі виконавчих документів, виданих у справі №620/13337/23, відкриті 01.10.2024 та 02.10.2024. Водночас, до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України позивач звернувся 18.11.2024, тобто з порушенням десятиденного строку для звернення із цією заявою.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду
Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним.
08.11.2024 року до нього звернувся в телефонному режимі державний виконавець по одному з виконавчих проваджень, зокрема ВП НОМЕР_1 від 01.10.2024 року - Микола Нагайчук , зазначивши, що на його адресу надійшла скарга боржника щодо відкриття виконавчого провадження, проте позивач повідомив йому, що жодної постанови про відкриття виконавчого провадження він не отримував, ні поштою, ні в електронному вигляді.
В подальшому державний виконавець Микола Нагайчук повідомив апелянта, що може надіслати йому відповідні постанови на його електронну адресу у мережі «Viber», що і зробив 08.11.2024 року о 13.17. Доказом позиції апелянта є скриншоти листування у мережі «Viber» з вищезазначеним державним виконавцем. Зважаючи на те, що відповідні постанови про відкриття виконавчого провадження були направлені йому 08.11.2024 року, а до суду він звернувся 18.11.2024 року, відтак вважає, що строк звернення до суду не був пропущений.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 та 23.06.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
08.07.2025 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 сформовано висновок про те, що звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, коли заявник не використав можливості виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним.
Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (статтею 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (статті 383 КАС України).
Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Згідно із статтею 382 КАС України судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення статті 383 КАС України.
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України або звернутись із відповідною заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення суду. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
За приписами частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з частиною другою статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
У постанові від 08 листопада 2024 року у справі № 340/222/20 Верховний Суд зауважив, що вказаний перелік не містить виключень та не передбачає альтернативних вимог до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку статті 383 КАС України.
Частинами четвертою та п'ятою статті 383 КАС України установлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
За усталеною судовою практикою звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі №807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №260/636/19, від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а).
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 зазначено, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.
Указана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Вказане свідчить про те, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.
Так, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень його виконати. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
У зазначеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 вказано, що зважаючи на відсутність такої інформації (про хід виконавчого провадження), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви відповідно до абзацу 2 частини п'ятої 5 статті 383 КАС України.
Водночас Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами про те, що суд першої інстанції обмежив право на доступ до правосуддя, оскільки рішення суду першої інстанції про повернення заяви зумовлене не відсутністю бажання суду з якихось причин не розглядати подану заяву, а недотриманням автором заяви обов'язкових вимог частини 2 статті 383 КАС України щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.
Згідно з частиною третьою статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадку, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 167 КАС України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: підстави заяви (клопотання, заперечення). До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Таким чином, якщо заява подана на стадії виконання, у тому числі заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду суд оцінює її відповідність встановленим вимогам, зокрема наявність підстав заяви. Відсутність зазначених елементів може бути підставою для залишення заяви без руху або її повернення.
На відміну від позовних заяв чи апеляційних скарг, для яких КАС України передбачає можливість залишення без руху у разі недотримання вимог щодо форми та змісту (статті 169, 298 КАС України), стаття 383 не містить прямої вказівки на застосування такого механізму до заяв, поданих у її порядку. Колегія суддів звертає увагу на те, що частина п'ята статті 383 КАС України є імперативною нормою, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі невідповідності заяви вимогам зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.
У постанові від 08 листопада 2024 року у справі № 340/222/20 Верховний Суд також дійшов висновку, що ураховуючи положення частини п'ятої статті 383 КАС України судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення ніж повернення заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом не долучено до заяви від 18.11.2024 інформацію про день отримання постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2024 ВП НОМЕР_1 (М. Нагайчук) та від 02.10.2024 року ВП НОМЕР_2 (Т. Левіцький).
Зокрема, позивач вказав про те, що постановами державного виконавця були відкриті виконавчі провадження від 01.10.2024 ВП НОМЕР_1 та від 02.10.2024 року ВП № НОМЕР_2, які надійшли на його електронну адресу 09.11.2024 року. Разом з тим, відповідних доказів матеріали заяви від 18.11.2024 не містять.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач вже після подання апеляційної скарги долучив до матеріалів справи документи, що містять інформацію про дату отримання ним однієї постанови державного виконавця Нагайчука М. про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2024 ВП НОМЕР_1, зокрема знімки екрану із мобільного застосунку «Vider» від 08.11.2024 року. Разом з тим, з наведених фотоматеріалів не вбачається можливим встановити конкретний вид документу, що отримано позивачем.
Поряд з наведеним, дата отримання постанови державного виконавця Т.Левіцького про відкриття виконавчого провадження від 02.10.2024 року ВП № НОМЕР_2 позивачем не зазначена.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів частини 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Однак, позивачем не повідомлено жодних поважних причин, що унеможливили подання наведених знімків екрану із мобільного застосунку «Vider» від 08.11.2024 до суду першої інстанції.
З урахуванням вищенаведеного, відповідні докази колегією суддів не приймаються до уваги.
Отже, у спірному випадку заявником під час подання заяви у порядку статті 383 КАС України подано таку без додержання обов'язкових норм та відповідно під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції не надано пояснень щодо причин неможливості подання документів, що містять інформацію про день отримання позивачем постанов державних виконавців до суду першої інстанції.
Колегія суддів констатує, що виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду покладається на особу, яка має намір її подати, а тому така повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений процесуального права повторно звернутися до суду із належним чином оформленою заявою відповідно до вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 340/5977/22.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 195, 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан