Справа № 320/47632/23 Суддя першої інстанції: Кочанова П.В.
08 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Файдюка В.В.,
суддів: Аліменка В.О., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-1; ГУ ПФ України у Київській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач-2; ГУ ПФ України у Миколаївській області), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії №104550006654 від 18 жовтня 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на п'ять років, відповідно до статті 55 Закону України «Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 05 вересня 2023 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 18 жовтня 2023 року №104550006654 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на п'ять років, відповідно до статті 55 Закону України «Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 06 вересня 2023 року, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року, 27 лютого 2025 року ГУ ПФ України у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач-2 зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 18 жовтня 2023 року №104550006654 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796 у зв'язку із непідтвердженням факту її проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю на 01 січня 1993 року не менше 4 років. Апелянт також наголосив, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями органу Пенсійного фонду, втручання до яких з боку суду є неприпустимим
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянином України.
10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення їй пенсії відповідно до Закону № 1058-IV із урахуванням положень статті 55 Закону №796-ХІІ.
Після реєстрації заяви позивачки та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву та за результатами розгляду якої прийнято рішення від 18 жовтня 2023 року № 104550006654 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії.
Відмова органу Пенсійного фонду вмотивована наступним: «…Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначено коло осіб, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які мають право на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсійний вік знижується на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Вік заявниці становить 55 років 1 місяць. Страховий стаж позивача становить 36 років 05 місяців 14 днів. До проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю позивачу не зараховано період роботи з 26 квітня 1986 року по 09 серпня 1988 року, оскільки свідоцтво про народження дитини видано в Сумській області, яка не відноситься до забрудненої зони. Документи про період знаходження у відпустці по догляду за дитиною відсутні. Також відсутні документи, підтверджуючі проживання в зоні посиленого радіологічного контролю в 1986-1988 роках. Період проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю на 01 січня 1993 року становить 02 роки 10 місяців 26 днів (з 06 лютого 1990 року по 31 грудня 1992 року), що є недостатнім для призначення пенсії».
Вважаючи рішення ГУ ПФ України в Миколаївській області від 18 жовтня 2023 року № 104550006654 про відмову у призначені пенсії протиправним, ОСОБА_1 звернулася в Київський окружний адміністративний суд з цим позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , Київський окружний адміністративний суд 31 січня 2025 року дійшов висновку про те, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 18 жовтня 2023 року №104550006654 ГУ ПФ України в Миколаївській області про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії та зобов'язання ГУ ПФ України в Миколаївській області призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на п'ять років, відповідно до статті 55 Закону України «Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 06 вересня 2023 року, з урахуванням висновків суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.
Положеннями частини третьої статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Статтею 11 вказаного Закону на час видачі позивачу посвідчення 25 червня 1993 року було закріплено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років (п. 4).
Згідно частин першої, другої статті 55 Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому, згідно примітки до вказаної частини статті 55 Закону щодо 2 років - початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії - 10 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 досягнула 55 років та мала страховий стаж 36 років 05 місяців 14 днів, що не заперечувалося і органом Пенсійного фонду у рішенні про відмову в призначенні їй пенсії.
Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII слугував факт відсутності необхідного періоду проживання (роботи) у зоні радіологічного контролю 4 роки станом на 01 січня 1993 року.
Приписи частин першої, третьої, четвертої статті 65 Закону визначають, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам.
Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 (далі - Порядок №501), який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення у 1993 році, регулював правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 2 цього Порядку було передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пункту 6 Порядку №501 громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Із змісту пункту 10 Порядку №501 випливає, що видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання. Посвідчення видаються громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7).
За змістом підпункту 7 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком потерпілим від Чорнобильської катастрофи додаються, зокрема, такі документи:
- для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Судовою колегією враховується, що на підставі аналізу ст. 65 Закону та приписів Порядку №501 Верховний Суд у постановах від 02 листопада 2018 року у справі №398/3389/16-а (2-а/398/186/16), від 11 грудня 2018 року у справі №750/4895/17, від 18 березня 2020 року у справі №381/5143/16-а, від 23 березня 2020 року у справі №287/79/17-а, від 30 вересня 2020 року у справі №572/1921/17, від 15 січня 2021 року у справі №520/7846/17, зробив висновок, що єдиним документом, що підтверджує статус особи, потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом про ЧАЕС, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Отже, у розумінні наведених приписів Порядку №22-1 посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування, є достатніми документи для призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-XII.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 віднесена до 4 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_1 , яке видається, як було зазначено вище, зокрема, громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.
Це означає, що під час видачі позивачу вказаного посвідчення уповноваженим органом перевірялись обставини проживання ОСОБА_1 станом на 01 січня 1993 року на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років. У протилежному випадку у разі не підтвердження таких обставин позивач не отримав би цього посвідчення.
Колегія суддів зауважує, що посвідчення ОСОБА_1 недійсним не визнавалось, його статус потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється. Отже, відсутні підстави ставити під сумнів законність отримання позивачем посвідчення потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС серії В, а відтак й обставину його постійного проживання або роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року менше чотирьох років.
Крім того, відповідно до пункту 7 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема: довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
З наявної в матеріалах справи довідки від 22 вересня 2023 року №37, виданої АТ «Укрпошта», вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працювала в Миронівському районному вузлі зв'язку листоношею по доставці кореспонденції по м. Миронівка Київської області з 04 липня 1985 року (наказ №44-ок від 03 липня 1985 року) по 09 серпня 1988 року (наказ №82 від 09 серпня 1988 року). Вказана інформація кореспондується з відомостями трудової книжки позивача НОМЕР_2 та підтверджується факт роботи у зоні посиленого радіологічного контролю.
Викладене вище дає підстави для висновку, що станом на 01 січня 1993 року позивач проживав на території посиленого радіологічного контролю понад 5 років.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що незарахування відповідачем-1 періоду роботи з 26 квітня 1986 року по 09 серпня 1988 року, у зв'язку з тим, що свідоцтво про народження дитини видано в Сумській області, яка не відноситься до забрудненої зони, оскільки дані щодо місця реєстрації дитини позивача не можуть спростувати факту постійного проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю, що підтверджено довідкою з місця роботи (за спірний період) та посвідченням позивача як громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 4).
Враховуючи викладені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент звернення до органу Пенсійного фонду, ОСОБА_1 мала відповідний вік, необхідний страховий стаж та більш ніж 5 років проживання (роботи) на території посиленого радіологічного контролю, що надавало їй право на призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV, із урахуванням положень статті 55 Закону №796-ХІІ.
Разом з тим, визначаючи дату з якої позивач має право на таку пенсію, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Як встановлено вище, позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак пенсійного віку (55 років) вона досягла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За призначенням пенсії за віком позивач звернулася 10 жовтня 2023 року, тобто в межах тримісячного строку.
З огляду на те, що ОСОБА_1 досягла пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , а пенсія за віком, відповідно до статті 45 Закону №1058-IV, призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що право на пенсію у позивача виникло з 06 вересня 2023 року.
Крім того, відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Отже, враховуючи, що рішення за результатами поданої ОСОБА_1 заяви приймалось ГУ ПФ України в Миколаївській області, яким їй відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, то дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу такої пенсії має здійснюватися територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеного за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФ України в Миколаївській області.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 травня 2025 року по справі №240/505/24.
При цьому, задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФ України в Миколаївській області від 18 жовтня 2023 року №104550006654 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії та зобов'язання відповідача-2 призначити їй пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на п'ять років, відповідно до статті 55 Закону України «Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 06 вересня 2023 року не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки орган Пенсійного фонду неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально та у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункті 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне рішення виготовлено 08 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді В.О. Аліменко
Є.І. Мєзєнцев