Справа № 620/16099/24 Суддя першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
08 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Файдюка В.В.,
суддів: Аліменка В.О., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач; ГУ ПФ України у Київській області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 27 травня 2024 року №254150026454 про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу період навчання в Середньому професійно-технічному училищі № 106 Совєтського району м. Макїївки Донецької області відповідно до диплому від 29 листопада 1989 року серії НОМЕР_1 за період з 01 вересня 1986 року по 22 листопада 1989 року (3 роки 2 місяці 21 день).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, 26 лютого 2025 року ГУ ПФ України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив, що у нього відсутні правові підстави для призначення пенсії, оскільки позивачем не надано належно оформлених документів, які б підтверджували наявність у останнього необхідного пільгового страхового стажу. Апелянт наголосив на тому, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенцій такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому законодавцем повноважень.
Колегія суддів звертає увагу, що зміст та обґрунтування апеляційної скарги відповідача є майже ідентичними до його відзиву на позовну заяву у цій справі, поданого 23 грудня 2024 року (а.с. 38-47).
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог зобов'язального характеру, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі №620/16937/23 зобов'язано ГУ ПФ України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу періоди проходження строкової військової служби та роботи, відповідно до військового квитка НОМЕР_2 , довідок від 09 вересня 2021 року №10/476 та від 29 липня 2021 року №21/66, трудової книжки від 17 лютого 1992 року серії НОМЕР_3 за періоди:
- з 24 листопада 1989 року по 27 листопада 1991 року (2 роки 0 місяців 4 дні);
- з 16 грудня 1991 року по 14 лютого 1992 року (0 років 1 місяць 30 днів);
- з 20 лютого 1992 року по 17 жовтня 1993 року (1 рік 7 місяців 28 днів).
На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі №620/16937/23 відповідач повторно розглянув заяву від 04 серпня 2023 року й відмовив у призначенні пенсії.
Так, у рішенні ГУ ПФ України у Київській області від 27 травня 2024 року №254150026454 зазначено: до страхового стажу зараховано періоди проходження строкової військової служби з 24 листопада 1989 року по 27 листопада 1991 року, до пільгового стажу зараховано періоди роботи з 16 грудня 1991 року по 14 лютого 1992 року, з 20 лютого 1992 року по 17 жовтня 1993 року. Страховий стаж, з урахуванням пільгового стажу роботи становить 27 років 5 місяців 17 днів, в тому числі пільговий стаж: роботи підземні, професії за постановою №202-5 років 15 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 5 років.
Крім того, до страхового стажу не зараховано період навчання в середньому ПТУ № 106 Совєтського району, м. Макіївки, Донецької області згідно диплома від 29 листопада 1989 року серії НОМЕР_1 , оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку.
Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФ України в Київській області від 27 травня 2024 року №254150026454, ОСОБА_1 звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , Чернігівський окружний адміністративний суд 10 лютого 2025 року дійшов висновку про те, що період навчання ОСОБА_1 з 01 вересня 1986 року по 22 листопада 1989 року, слід зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки цей період повною мірою підтверджується наявними доказами. Крім того, з урахуванням вказаного періоду навчання, пенсія має бути призначена ОСОБА_1 з 04 серпня 2023 року.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно частин першої, другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Крім того, 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148, що доповнив Закон №1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону №1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом №213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №213, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статтею 13 Закону №1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.
Пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б"-«г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до статті 5 Закону №1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058.
Велика Палата Верховного Суду також у зазначеній постанові не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до якого положення Закону №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом №2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону №1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону №1788 всі інші положення, чого зроблено не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 , на момент звернення до органу Пенсійного фонду із заявою від 04 серпня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, досягнув необхідних 50 років.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Тобто, виключно у випадку непідтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків чи звернення до даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
Відтак, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала зі шкідливими і важкими умовами праці. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Крім того, пунктом 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Відтак, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до Порядку замовлення, виготовлення, видачі та обліку документів про професійну (професійно-технічну) освіту державного зразка затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 02 квітня 2015 року № 387 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 15 грудня 2021 року № 1380), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2015 року за № 426/26871, дублікати документа про професійну (професійно-технічну) освіту та додаток до нього виготовляються та видаються за письмовою заявою особи, на ім'я якої було видано документ про професійну (професійно-технічну) освіту, що подається нею особисто або через уповноваженого представника до закладу освіти, що видав документ. Якщо заклад вищої освіти, що видав документ, реорганізовано шляхом приєднання, злиття чи ліквідації, заява подається його правонаступнику.
Відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку замовлення, виготовлення, видачі та обліку документів про професійну (професійно-технічну) освіту державного зразка затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 02 квітня 2015 року №387 у разі відсутності правонаступника закладу освіти, що припинився, а також якщо заклад освіти не проводить освітню діяльність (анульовано ліцензію на здійснення освітньої діяльності, заклад освіти не переміщено з населеного пункту, визначеного Переліком населених пунктів, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, де неможливо забезпечити виконання стандартів освіти України та/або стабільний освітній процес, наведеним у додатку 1 до Порядку прийому для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно- технічної) освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, тимчасово окупованій території окремих районів Донецької та Луганської областей, території населених пунктів на лінії зіткнення», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01 березня 2021 року № 271, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року № 505/36127, заява подається Органу управління освітою, який визначає заклад освіти, що створює в ЄДЕБО замовлення, виготовляє та видає особі Документ (дублікат Документа) відповідно до цього Порядку.
Отримати інформацію стосовно документа про освіту, що міститься в Реєстрі документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти, у разі здобуття освіти після 2000 року, можна в Державному підприємстві «Інфоресурс».
Порядок замовлення, виготовлення, видачі та обліку документів про професійну (професійно-технічну) освіту державного зразка визначає механізм виготовлення та видачі документів про освіту державного зразка та додатків до них випускникам навчальних закладів у 2014 році, розташованих на тимчасово окупованій території України, незалежно від їх підпорядкування та форми власності або дублікатів документів про вищу освіту державного зразка та додатків до них випускникам вищих навчальних закладів до 2014 року, розташованих на тимчасово окупованій території України, незалежно від їх підпорядкування та форми власності.
Відповідно до законодавства України документи про освіту та додатки до них видаються закладами освіти. Інформація про видані з 2000 року документи про професійну (професійно- технічну) освіту вноситься закладами освіти до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» законодавство України про професійну (професійно-технічну) освіту базується на Конституції України і складається з Закону України «Про освіту», цього Закону та інших нормативно- правових актів.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про освіту», інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Отже, підтвердити факт навчання та видачі документа про професійну (професійно-технічну) освіту, здобуту до 2000 року, може лише заклад освіти, який його видав.
Як встановлено вище, спірним у даному випадку є наявність/відсутність правових підстав для зарахування до стажу ОСОБА_1 періоду його навчання в Середньому професійно-технічному училищі №106 Совєтського району м. Макїївки Донецької області з 01 вересня 1986 року по 22 листопада 1989 року.
Матеріали справи свідчать, що звертаючись до органу Пенсійного фонду за призначенням пенсії ОСОБА_1 було надано диплом від 29 листопада 1989 року серії НОМЕР_1 про закінчення навчання в середньому професійно-технічному училищі № 106 Совєтського району м. Макїївки Донецької області, згідно відомостей якого у період з 01 вересня 1986 року по 22 листопада 1989 року позивач навчався у зазначеному вище навчальному закладі та отримав професію електрослюсаря підземного з умінням виконувати роботи машиніста ГВМ третього розряду.
Відомості про згадані період та місце навчання містить також запис №1 в трудовій книжці позивача та записом №2 якої підтверджується, що у період з 24 листопада 1989 року по 27 листопада 1991 року останній був призваний до лав Радянської армії. 16 грудня 1991 року, тобто менше ніж через місяць після, ОСОБА_1 був прийнятий на посаду електрослюсаря підземного до «Шахтоуправління ім. С.М. Кірова» виробничого об'єднання «Макіївуголь».
Правонаступником Середнього професійно-технічного училища №106 Совєтського району м. Макіївки Донецької області є Макіївське вище професійне училище, за адресою м. Макіївка, вулиця Кірова, будинок 1А.
Відповідно до Указу Президента України від 07 лютого 2019 року №32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» місто Макіївка розташоване на тимчасово окупованій території непідконтрольній українській владі.
09 липня 2024 року до Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації направлено запит щодо видачі архівної довідки з відомостями про навчання заявника в період з 01 вересня 1986 року по 22 листопада 1989 року в Середньому професійно-технічному училищі №106 Совєтського району м. Макіївки Донецької області.
За результатом розгляду вказаного запиту, Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації надав відповідь від 19 липня 2024 року за №1441/0/161-24/01-27, в якій зазначив, що
«Розпорядником інформації про навчання є заклад професійної (професійно-технічної) освіти або Єдина державна електронна база з питань освіти.
Враховуючи те, що закінчення навчання відбулось у 1989 році, інформація про навчання в ЄДЕБО відсутня. Розпорядником інформації про навчання є заклад професійної (професійно-технічної) освіти.
Повідомляємо, у період з 1986 по 2024 рік мережа закладів професійної (професійно-технічної) освіти підлягала значній реорганізації (припинення, приєднання, ліквідація тощо). Вищезазначений заклад професійної (професійно-технічної) освіти реорганізовано і відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 18.08.2003 № 557 «Про реорганізацію професійно-технічних навчальних закладів Донецької області» має назву Макіївське вище професійне училище.
Вищезазначений заклад професійної (професійно-технічної) освіти знаходиться на тимчасово окупованій території (Указ Президента України від 07.02.2019 №32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях»), не перемістився на територію, підконтрольну державі Україна, архіви не евакуйовані, правонаступники відсутні.».
З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, для підтвердження періоду казаного у попередньому абзаці періоду навчання, вчиняв всі залежні від нього дії та надав до органу Пенсійного фонду достатній для встановлення підтвердження навчання останнього перелік документів.
Враховуючи викладені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає обґрунтованим та правильним висновок суду першої інстанції про те, що враховуючи працевлаштування ОСОБА_1 16 грудня 1991 року на посаду електрослюсаря підземного до «Шахтоуправління ім. С.М. Кірова» виробничого об'єднання «Макіївуголь», що свідчить про початок його роботи за отриманою спеціальністю в тримісячний строк після закінчення навчання та проходження військової служби, то наявні підстави для зарахування періоду його навчання до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги.
Вирішуючи питання щодо дати, з якої позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Приписами частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
З огляду на те, що позивач звернувся до органу Пенсійного фонду 04 серпня 2023 року, то і пенсія за віком на пільгових умовах йому має бути призначена з цієї дати - дня звернення за пенсією.
Разом з тим, висновок суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання ГУ ПФ України у Київській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах є передчасним, оскільки пенсійному органу слід перевірити сукупну достатність у ОСОБА_1 стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункті 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині задоволення позовних вимог зобов'язального характеру неправильно застосовано норми матеріального права, то відповідно до статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання ГУ ПФ України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу період навчання в Середньому професійно-технічному училищі № 106 Совєтського району м. Макїївки Донецької області відповідно до диплому від 29 листопада 1989 року серії НОМЕР_1 за період з 01 вересня 1986 року по 22 листопада 1989 року (3 роки 2 місяці 21 день).
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу період навчання в Середньому професійно-технічному училищі № 106 Совєтського району м. Макїївки Донецької області відповідно до диплому від 29 листопада 1989 року серії НОМЕР_1 за період з 01 вересня 1986 року по 22 листопада 1989 року (3 роки 2 місяці 21 день).
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 08500, Київська область, Фастівський район, місто Фастів, вулиця Андрія Саєнка, 10: ЄДРПОУ: 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу період навчання в Середньому професійно-технічному училищі № 106 Совєтського району м. Макїївки Донецької області відповідно до диплому від 29 листопада 1989 року серії НОМЕР_1 за період з 01 вересня 1986 року по 22 листопада 1989 року (3 роки 2 місяці 21 день).
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне рішення виготовлено 08 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді В.О. Аліменко
Є.І. Мєзєнцев