06 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/27056/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., секретар судового засіданні Жмуренко В.В., за участі представника позивача Дружини Т.Г., представника відповідача Колодка Б.Л. розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 року в адміністративній справі №160/27056/24 за позовом Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
Державне підприємство «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Східного МУ ДПС по роботі з ВПП № Ю-554-46 від 05.06.2024 року протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Східного МУ ДПС по роботі з ВПП № Ю-554-46 від 05.06.2024 року на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені у розмірі 194172257,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.06.2024 року позивач отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-554-46 від 05.06.2024 року, в якій контролюючий орган вимагає сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 194 172 257,40 грн. Так, контролюючим органом в порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нараховано суму боргу без проведення документальної перевірки. Відповідачем не враховано, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ставить у залежність нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від факту виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення). Також зазначає, що у ДП «ВО «ПМЗ ім. О.М. Макарова» існувала заборгованість із виплати заробітної плати за періоди, за які помилково нараховані штрафні санкції, а грошові кошти на виплату заборгованості із заробітної плати перераховувалися банком відповідачу лише за наявності платіжного доручення про перерахування ЄСВ, а тому у останнього не виникало обов'язку щодо сплати єдиного внеску, а отже і не виникало підстав для нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску. У зв'язку з чим, позивач вважає спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки у Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» існувала заборгованість із виплати заробітної плати за періоди за які помилково нараховано штрафні санкції, тому у останнього не виникало обов'язку щодо сплати єдиного внеску, а отже і не виникало підстав для нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску та нарахування штрафних санкцій.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.
Представник відповідача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» зареєстроване як юридична особа в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21.09.2004 року, запис № 12241200000002325 та має код ЄДРПОУ14308368.
Юридична адреса Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»: 49008, Дніпропетровська обл.,м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1.
Державне підприємство «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» перебуває на обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.
Відповідач - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані Податковим кодексом України повноваження.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, 05.06.2024 року Східним МУ ДПС по роботі з ВПП винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ю-554-46 на суму 194 172 257,40 грн., яку направлено на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Підставою для винесення вимоги є наявність станом на 31.05.2024 року заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 194 172 257,40 грн., яка складається з - 134 150 496,03 грн. (недоїмка), 16 231 175,22 грн. (штрафи), 43 790 586,15 грн. (пеня).
Позивач, не погодившись з зазначеною вимогою, звернувся до ДПС України зі скаргою, за результатами розгляду якої, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2024 р. внеску №Ю-554-46 Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі- Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 1 статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
За приписами пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Пунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.
Частинами першої, третьої статті 9 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Згідно із частиною одинадцятою, дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Частиною десятою, пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449 (далі - Інструкція №449).
За приписами пунктів 1, 2 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.
Згідно із пунктом 1 розділу VII Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Положеннями підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції № 449 визначено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.
Відповідно до пункту 7 розділу VII Інструкції №449 рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа органу доходів і зборів. За результатами розгляду акта документальної перевірки рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що позивач як платник єдиного внеску, звітує своєчасно, однак порушує строки сплати задекларованих зобов'язань із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно із витягом з інтегрованої картки платника з єдиного внеску станом на 30.05.2024 року.
Суд критично оцінює доводи позивача, що події нарахування і сплати єдиного внеску не співпадають у часі, у той час, як події виплати заробітної плати і сплати єдиного внеску відповідно до положень означеної норми Закону №2464-VI є такими, що співпадають у часі, оскільки згідно із положеннями цього ж закону наявність таких обставин, як затримка з виплати заробітної плати, не звільняють позивача від обов'язку вчасної сплати нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та від відповідальності у разі несвоєчасної сплати єдиного внеску.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку на регулярній основі та згідно із положеннями статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Верховний Суд в постановах від 14.02.2018 року у справі №804/7236/14-а, від 14.08.2018 року у справі №804/3704/17, від 19.03.2019 року у справі №804/6540/15 виклав правовий висновок, що за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу). Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що порушення встановлених Законом строків сплати єдиного внеску є підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені. Роботодавці зобов'язані сплачувати нарахований єдиний внесок у встановлений законодавством строк незалежно від виплати заробітної плати та інших виплат, на які нараховується єдиний внесок.
Законодавство не ставить у залежність виконання обов'язку щодо своєчасної сплати нарахованого єдиного внеску від наявності певних умов та фінансового стану платника, у тому числі від виплати заробітної плати. Несвоєчасна виплата заробітної плати і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням чинного законодавства, за яке передбачена відповідальність, можливість звільнення від якої не передбачена.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду, що оскільки позивачем спірні суми узгоджених зобов'язань своєчасно не сплачено, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано застосовано до підприємства штрафні санкції та нараховано пеню на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI.
Як встановлено судом першої інстанції, питання правомірності рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0000030303 від 26.01.2021 року та №0002690403 вiд 26.08.2021 року вже було предметом розгляду в Дніпропетровському окружному адміністративному суді.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 року у справі №160/5920/22, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 року, позовну заяву ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування рішення №0002690403 від 26.08.2021 року та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 р. у справі №160/16178/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.08.2023 року, у задоволенні позовної заяви ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими податками, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення № 0000030303 від 26.01.2021 року - відмовлено.
Також суд першої інстанції обґрунтовано визнав необґрунтованими доводи позивача, про те, що прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки) має передувати перевірка та складення акта за її результатами на підставі пункту 4 розділу VI Інструкції №449, оскільки означена норма стосується також і формування вимоги на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив, що визначальним для вирішення цієї справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної сплати) позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.11.2018 року у справі №813/4686/16.
З огляду на вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року в адміністративній справі №160/27056/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року в адміністративній справі №160/27056/24 залишити без змін.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 06 серпня 2025 року, в повному обсязі постанова складена 12 серпня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко