06 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 340/6845/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Бобринецької міської ради
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року
у справі № 340/6845/24
за позовом Виконувача обов'язків керівника Знам'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства
до Бобринецької міської ради
про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Виконувач обов'язків керівника Знам'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Бобринецької міської ради, яка полягає у невинесенні на розгляд сесії ради подання Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2023 за № 1449 з прийняттям рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України;
-зобов'язати Бобринецьку міську раду розглянути на сесії ради подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2023 за № 1449 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року позов задоволено.
Суд виходив з того, що оскільки земельні відносини передбачають, зокрема, віднесення земельних ділянок до самозалісених, а відповідач, згідно із ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності на його території, вирішення питання про віднесення земельних ділянок, указаних у поданні Центрально-західного МУЛМГ, до самозалісених земель повинно розглядатися виключно на сесії цієї ради.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Скаржник зазначає, що на виконання резолюції до листа №1449 Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства про прийняття рішення щодо віднесення земельних ділянок загальною площею 408,3819 га до самозалісених ділянок. утворена Бобринецькою міською радою постійно діюча комісія з обстеження земельних ділянок, будівель і споруд обстежила ділянки землі загальною площею 408,3819 га, про які йдеться у листі №1449, про що 27.11.2023 склала відповідний Акт обстеження земельних ділянок, будівель і споруд. Розглянувши наявні матеріали (Лист №1449, Акт, Службову записку начальника юридичного відділу міської ради від 27.11.2023), перший заступник міського голови дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для розгляду на пленарному засіданні міської ради питання «Про подання Центрально Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства» з огляду на необхідність виготовлення технічної документації із землеустрою (на комунальні землі, які не сформовані у земельні ділянки), з яким погодився міський голова. Міська рада також прийняла рішення від 31.07.2024 №1980 «Про затвердження Програми фінансування робіт щодо розробки технічних документацій із землеустрою та проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок Бобринецької міської територіальної громади на 2024-2028 роки».
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином. Відповідно до поданого клопотання відповідач просить розглянути справу за відсутності представника міської ради. Також відповідачем подані додаткові пояснення у справі по суті спірних відносин, в яких відповідач наполягає на відсутності підстав для прийняття рішення про віднесення земельних ділянок комунально власності до самозалісених, оскільки прийняття такого рішення обумовлене наявністю земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, та відомостей про неї у Державному земельному кадастрі. Станом на 30.06.2025 серед 204 земельних ділянок заявленою загальною площею 408,3819 га, які пропонується віднести до самозалісених за листом Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства №1449, відсутні сформовані (у розумінні ст.79-1 Земельного кодексу України) земельні ділянки та, як наслідок, відсутні об'єкти цивільних прав. У міської ради відсутня документація із землеустрою щодо формування земельних ділянок, відомості про які не віднесені до Державного земельного кадастру, як однієї з умов прийняття міською радою позитивного рішення.
Представники позивача - Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства проти задоволення апеляційної скарги заперечують, просять залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 13.11.2023 Центрально-західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства звернулося до Бобринецької міської об'єднаної територіальної громади з поданням № 1449 щодо ухвалення рішення про віднесення залісених земельних ділянок загальною площею 408,3819 га до самозалісених земель. До вказаного подання додано інформацію про місце розташування цих самозалісених ділянок (у форматі файлів *geojson).
Постійно діюча комісія з обстеження земельних ділянок, будівель і споруд Бобринецької міської ради обстежила ділянки землі загальною площею 408,3819 га, про які йдеться у листі №1449, за результатами чого 27.11.2023 склала відповідний акт обстеження земельних ділянок, будівель і споруд.
Як зафіксовано у цьому акті, у зв'язку з відсутністю кадастрових номерів комісії не вдалося отримати відомості Державного земельного кадастру про 204 ділянки землі, які пропонується віднести до самозалісених.
Відомості про 204 ділянки землі, які пропонується віднести до самозалісених, відсутні на Публічній кадастровій карті України.
За інформацією відділу земельних ресурсів, охорони навколишнього середовища та агропромислового розвитку міської ради будь-які рішення Бобринецької міської ради щодо 204-х ділянок землі, які пропонується віднести до самозалісених, не приймалися.
Ділянки землі, на думку комісії, є різними за своїми характеристиками та можуть бути віднесені до різних угідь, а отже потребують професійного обстеження, яке можливе при здійсненні землеустрою шляхом інвентаризації земель комунальної власності, які не сформовані у земельні ділянки.
На думку комісії, за результатами інвентаризації земель до такого виду земельних угідь як самозалісені у складі земель комунальної власності сільськогосподарського призначення може бути віднесено певну (незначну) частину земельних ділянок, сформованих як об'єкти цивільних прав.
Згідно з висновками вказаного акту ділянки землі, які за листом №1449 пропонується віднести до самозалісених, перебувають у складі:
земель комунальної власності Бобринецької міської територіальної громади сільськогосподарського призначення, не сформованих у земельні ділянки за межами населених пунктів - 151 ділянка;
земель комунальної власності Бобринецької міської територіальної громади сільськогосподарського призначення, не сформованих у земельні ділянки у межах населених пунктів - 11 ділянок;
земельних ділянок державної власності з кадастовими номерами - 16 ділянок;
земельних ділянок приватної власності з кадастровими номерами -21 ділянка.
Місця розташування 5 ділянок землі не вдалося встановити.
Перший заступник міського голови, без винесення подання на розгляд сесії ради, від імені Бобринецької міської ради листом від 29.11.2023 №03-42/1548/02 поінформував Центрально-західне МУЛМГ, що на даний час проводиться робота щодо замовлення виготовлення технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель Бобринецької територіальної громади, після виготовлення якої буде вирішуватися питання щодо передачі у постійне користування Центрально-західного МУЛМГ.
31.07.2024 Бобринецька міська рада прийняла рішення №1980 «Про затвердження Програми фінансування робіт щодо розробки технічних документацій із землеустрою та проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок Бобринецької міської територіальної громади на 2024-2028 роки».
02.09.2024 Знам'янська окружна прокуратура звернулася до Бобринецької міської ради із запитом про надання інформації та належним чином засвідчених копій документів щодо розгляду подання Центрально-західного МУЛМГ.
Бобринецька міська рада листом від 05.09.2024 на запит окружної прокуратури повідомила, що 29.11.2023 на адресу Центрально-західного МУЛМГ направлено відповідь щодо проведення роботи щодо замовлення виготовлення технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель Бобринецької територіальної громади, після виготовлення якої буде вирішуватися питання щодо передачі у постійне користування Центрально-західне МУЛМГ.
Вважаючи, що таким чином Бобринецька міська рада допускає бездіяльність щодо віднесення угідь до самозалісених, що перешкоджає реалізації політики держави у сфері охорони самосійних лісів, визначеної, зокрема, Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Частинами 2 та 3 статті 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно із ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.
За визначенням в ст. 1 Лісового кодексу України, ч.1 ст.57-1 Земельного кодексу України самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
Порядок віднесення земельних ділянок до самозалісених визначений статтею 57-1 Земельного кодексу України.
За правилами ч.2 ст.57-1 ЗК України віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.
Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.
Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Відповідно до ч.3 ст.57-1 ЗК України віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.
Віднесення земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою (ч.4 ст.57-1 ЗК України).
Віднесення земельної ділянки, несформованої як об'єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру (ч.5 ст.57-1 ЗК України).
Відповідно до ст. 184 Земельного кодексу України (з урахуванням внесених Законом України від 20.06.2022 №2321-IX змін та доповнень) визначення самозалісених ділянок віднесено до змісту землеустрою.
Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про землеустрій» №858-IV від 22.05.2003 ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження земель при здійсненні землеустрою проводяться з метою отримання інформації про якісний стан земель, а також для виявлення самозалісених ділянок, земель, що зазнають впливу водної та вітрової ерозії, підтоплення, радіоактивного та хімічного забруднення, інших негативних явищ.
Згідно ч.2 ст. 36 вказаного Закону отримана в процесі обстежень інформація використовується, зокрема, для прийняття органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування рішень про рекультивацію та консервацію земель, введення обмежень у використанні земель, відновлення, збереження та підвищення родючості ґрунтів, покращення природних ландшафтів, передачу в постійне користування державним та комунальним лісогосподарським підприємствам самозалісених ділянок тощо (п. «ґ»).
Частиною 2 ст.20 ЗК України передбачено, що віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:
земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.
Відповідно до ч.3 ст.20 ЗК України категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках, в тому числі, віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.
Відповідно до ч.4 ст.20 ЗК України при внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру.
Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону «Про Державний земельний кадастр» відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.
Абзацом 2 пункту 121 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого Постановою КМ України №1051 від 17.10.2012 внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви за формою згідно здодатком 12 власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно достатті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.
Виходячи з аналізу наведених нормативно-правових актів в їх сукупності, вирішення питання щодо зміни виду угідь земель на самозалісені ділянки відноситься до виключної компетенції органу, уповноваженого на розпорядження такими земельними ділянками, отже, до повноважень Бобринецької міської ради як органу місцевого самоврядування входить віднесення земельних ділянок комунальної власності до самозалісених.
Зміна угідь на самозалісені здійснюється за рішенням органу місцевого самоврядування. При цьому віднесення земельної ділянки до самозалісеної приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (ч. 2 ст. 57-1 ЗК України) незалежно від того, чи є сформованою чи не сформованою така земельна ділянка.
Правові норми, які містяться в ч.4, 5 ст.57-1 ЗК України, виходячи із їх змісту, не можна розглядати як умову прийняття відповідним органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою, про віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки.
Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як регулювання земельних відносин.
За приписами ч.1, 2 ст.59 цього ж Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
За такого правого регулювання суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки земельні відносини передбачають, зокрема, віднесення земельних ділянок до самозалісених, а відповідач, згідно із ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, є органом, уповноваженим розпоряджатися землями комунальної власності на його території, вирішення питання про віднесення земельних ділянок, зазначених у поданні Центрально-західного МУЛМГ до самозалісених земель, повинно було розглядатися виключно на сесії цієї ради.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що норми діючого законодавства не наділяють орган та/або посадових осіб місцевого самоврядування повноваженнями вирішувати питання щодо доцільності винесення на розгляд ради подання відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених. Також на законодавчому рівні не визначено передумов для винесення вказаного питання на розгляд ради. Будь-які обмеження чи застереження щодо вирішення вказаного питання міською радою як органом місцевого самоврядування у чинному законодавстві відсутні.
Оскільки згідно з ч. 2 ст. 57-1 Земельного кодексу України рішення органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а будь-який інший нормативно-правовий акт не визначає процедуру віднесення земель до самозалісених, у міської ради відсутні дискреційні повноваження щодо розгляду питання віднесення угідь до самозалісених за результатами розгляду подання Центрально-західного МУЛМГ.
Ураховуючи викладене, подання Центрально-західного МУЛМГ від 13.11.2023 № 1449 підлягало розгляду саме на сесії Бобринецької міської ради з прийняттям рішення відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.
В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не заперечується, подання Центрально-західного МУЛМГ від 13.11.2023 № 1449 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, на розгляд сесії ради не винесено, рішення у порядку, визначеному в статті 57-1 ЗК України, не прийнято, що свідчить про допущену відповідачем у спірних відносинах протиправну бездіяльність, отже є правильним висновок суду першої інстанції, що бездіяльність відповідача щодо невинесення на розгляд сесії ради вищезазначеного подання Центрально-західного МУЛМГ підлягає визнанню незаконною.
Стосовно висновку суду першої інстанції про зобов'язання відповідача розглянути на сесії ради подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2023 № 1449 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Як правильно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, у випадку не розгляду міською радою на сесії подання Центрально-західного МУЛМГ не йдеться про вибір ради на власний розсуд прийняти рішення про їх віднесення чи про відмову у віднесенні до замозалісених ділянок, оскільки згідно із ст. 57-1 Земельного кодексу України до самозалісених угідь орган місцевого самоврядування не може віднести лише землі державної та приватної власності, а також землі лісогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
В той же час, встановивши, що фактичний стан земель, зазначених у поданні Центрально-західного МУЛМГ, свідчить, що ці угіддя є самозалісеними, суд першої інстанції визнав, що єдиним ефективним способом захисту інтересів держави у сфері охорони самозалісених земель є зобов'язання органу місцевого самоврядування вчинити дії - прийняти рішення на сесії ради про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України, за результатами розгляду на сесії ради подання Центрально-західного МУЛМГ від 13.11.2023 № 1449.
З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що за правилами з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд (дискреційні повноваження).
Щодо дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень суд апеляційної інстанції зазначає, що лише за наявності правової можливості відповідного органу прийняти одного з двох рішень суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова є неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Як вбачається з подання Центрально-західного МУЛМГ від 13.11.2023 № 1449, в ньому зазначена загальна площа виявлених самозалісених земельних ділянок на території Бобринецької територіальної громади - 408,3819 га.
В результаті проведеного постійно діючою комісією Бобринецької міської ради обстеження земельних ділянок, які пропонуються віднести до самозалісених, згідно акту обстеження від 27.11.2023 частина земельних ділянок перебуває у складі державної та приватної власності, що виключає повноваження відповідача розпоряджатися ними.
Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку належним захистом порушеного права є саме зобов'язання відповідача належним чином розглянути подання Центрально-західного МУЛМГ від 13.11.2023 № 1449 з прийняттям відповідного рішення щодо віднесення визначених в поданні земельних ділянок до самозалісених у порядку, визначеному ст. 57-1 Земельного кодексу України.
Наведене вище відповідно до ст.317 КАС України є підставою для для зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Бобринецької міської ради задовольнити частково.
Змінити резолютивну частину рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 340/6845/24, виклавши її 2 та 3 абзаци у редакції:
«Визнати протиправною бездіяльність Бобринецької міської ради, яка полягає у невинесенні на розгляд сесії ради подання Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2023 № 1449.
Зобов'язати Бобринецьку міську раду розглянути на сесії ради подання Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2023 № 1449 та прийняти рішення щодо віднесення визначених у поданні земельних ділянок до самозалісених.».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров