11 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/29867/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 в адміністративній справі №160/29867/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, в якій позивач просив суд:
- стягнути борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету у сумі 412 253,04 грн.
05.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивачем за зустрічним позовом заявлені наступні вимоги:
1.визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (форма «Ф»):
- від 15.11.2023 року № 0893612-2412-0462-UA12020010000033698 у розмірі 35 954,75 грн. за 2022 рік;
- від 15.11.2023 року № 0893611-2412-0462-UA12020010000033698 у розмірі 10 388 грн. за 2021 рік;
- від 15.11.2023 року № 0893608-2412-0462-UA12020010000033698 у розмірі 34 170,50 грн. за 2021 рік;
- від 15.11.2023 року № 0893617-2412-0462-UA12020010000033698 у розмірі 16 880,50 грн. за 2022 рік;
- від 15.11.2023 року № 0893616-2412-0462-UA12020010000033698 у розмірі 77 124,90 грн. за 2022 рік;
- від 15.11.2023 року № 0893615-2412-0462-UA12020010000033698 у розмірі 63 459,50 грн. за 2022 рік;
- від 15.11.2023 року № 0893601-2412-0462-UA12020010000033698 у розмірі 21 534,52 грн. за 2020 рік;
- від 15.11.2023 року № 0893609-2412-0462-UA12020010000033698 у розмірі 10 466 грн. за 2021 рік;
- від 15.11.2023 року № 0893605-2412-0462-UA12020010000033698 у розмірі 36 692,95 грн. за 2020 рік;
- від 15.11.2023 року № 0893610-2412-0462-UA12020010000033698 у розмірі 50 851,58 грн. за 2021 рік;
- від 15.11.2023 року № 0893607-2412-0462- НОМЕР_1 у розмірі 22 126 грн. за 2021 рік;
- від 15.11.2023 року № 0893603-2412-0462-UA12020010000033698 у розмірі 22 655,84 грн. за 2020 рік;
- від 15.11.2023 року № 0893606-2412-0462-UA12020010000033698 у розмірі 9 948 грн. за 2021 рік;
2. визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0016072-1305-0436 від 27.05.2024 р., складену відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 12.12.2024 року було прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги до спільного розгляду з первісною позовною заявою у справі №160/29867/24, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 в адміністративній справі №160/29867/24 первісний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, - відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відмовити, зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, - задовольнити у повному обсязі.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням приписів ст. 266 ПК України, а саме податкові повідомлення-рішення, прийняття з порушенням строку визначеного ст. 266 ПК України, а отже підлягають скасуванню.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами наявними в матеріалах справи, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна фізичній особі ОСОБА_1 на праві власності належать зокрема об'єкти нерухомого майна:
- нежитлової будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1952,6 кв.м., дата державної реєстрації права власності 08.06.2021 р., частка власності 1/2;
- нежитлової будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1106,3 кв.м., дата державної реєстрації права власності 07.05.2021 р., частка власності 1/2;
- нежитлової будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 519,4 кв.м., дата державної реєстрації права власності 07.05.2021 р., частка власності 1/2;
- комплексу, за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 4645,7 кв.м.;
- нежитлової будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 523,3 кв.м., дата державної реєстрації права власності 14.11.2005 р., право власності припинено 07.05.2021 р.;
- нежитлової будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 497,4 кв.м., дата державної реєстрації права власності 08.11.2007 р., право власності припинено 07.05.2021 р.
Зазначені обставини учасниками справи визнаються та не заперечуються.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, в автоматичному режимі було сформовано податкові повідомлення рішення щодо вищевказаних нежитлових об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності ОСОБА_1 , за податкові періоди 2020-2022 роки, а саме :
1) №0893603-2412-0462-UA12020010000033698 від 15.11.2023 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 22 655,84 грн., адреса місцезнаходження об'єкту нерухомості: АДРЕСА_3 , податковий період 2020 рік;
2) №0893605-2412-0462-UA12060010000090992 від 15.11.2023 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 36 692,95 грн., адреса місцезнаходження об'єкту нерухомості: АДРЕСА_2 , податковий період 2020 рік;
3) №0893601-2412-0462-UA12020010000033698 від 15.11.2023 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 21 534,52 грн., адреса місцезнаходження об'єкту нерухомості: АДРЕСА_1 , податковий період 2020 рік;
4) №0893607-2412-0462-UA12020010000033698 від 15.11.2023 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 22 126 грн., адреса місцезнаходження об'єкту нерухомості: АДРЕСА_1 , податковий період 2021 рік;
5) №0893610-2412-0462-UA12060010000090992 від 15.11.2023 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 50 851,58 грн., адреса місцезнаходження об'єкту нерухомості: АДРЕСА_2 , податковий період 2020 рік;
6) №0893608-2412-0462-UA12020010000033698 від 15.11.2023 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 34 170,5 грн., адреса місцезнаходження об'єкту нерухомості: АДРЕСА_1 , податковий період 2021 рік;
7) №0893611-2412-0462-UA12020010000033698 від 15.11.2023 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 10 388 грн., адреса місцезнаходження об'єкту нерухомості: АДРЕСА_1 , податковий період 2021 рік;
8) №0893609-2412-0462-UA12020010000033698 від 15.11.2023 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 10 466 грн., адреса місцезнаходження об'єкту нерухомості: АДРЕСА_3 , податковий період 2021 рік;
9) №0893606-2412-0462-UA12020010000033698 від 15.11.2023 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 9 948 грн., адреса місцезнаходження об'єкту нерухомості: АДРЕСА_1 , податковий період 2021 рік;
10) №0893612-2412-0462-UA12020010000033698 від 15.11.2023 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 35 954,75 грн., адреса місцезнаходження об'єкту нерухомості: АДРЕСА_1 , податковий період 2022 рік;
11) №0893615-2412-0462-UA12020010000033698 від 15.11.2023 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 63 459,5 грн., адреса місцезнаходження об'єкту нерухомості: АДРЕСА_1 , податковий період 2022 рік;
12) №0893616-2412-0462-UA12060010000090992 від 15.11.2023 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 77 124,9 грн., адреса місцезнаходження об'єкту нерухомості: АДРЕСА_2 , податковий період 2022 рік;
13) №0893617-2412-0462-UA12060010000090992 від 15.11.2023 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 16 880,5 грн., адреса місцезнаходження об'єкту нерухомості: АДРЕСА_1 , податковий період 2022 рік.
Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , проте повідомлення повернулося до податкового органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим відправленням.
У зв'язку із наявністю податкового боргу ОСОБА_1 було виставлено податкову вимогу форми "Ф" №0016072-1305-0436 від 27.05.2024 року на суму 412 253,04 грн., яку було направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення, однак таке повідомлення повернулося на адресу позивача з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Станом на 08.11.2024 року в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковувався не заявлений до суду податковий борг на загальну суму 412 253,04 грн., який виник у зв'язку із:
1. заборгованістю по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (регіон 4, код платежу 18010300, код території UA120200100000336981, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розміні 247583,61 грн. згідно із:
- податковим повідомленням-рішення №0893603-2412-0462-UА12020010000033698 від 15.11.2023 р. на суму 22 655,84 грн., терміном сплати 02.04.2024 р.;
- податковим повідомленням-рішення №0893607-2412-0462-UА12020010000033698 від 15.11.2023 р. на суму 22 126 грн., терміном сплати 02.04.2024 р.;
- податковим повідомленням-рішення №0893б12-2412-0462-UА12020010000033698 від 15.11.2023 р. на суму 35 954,75 грн., терміном сплати 02.04.2024 р.;
- податковим повідомленням-рішення №0893615-2412-0462-UА12020010000033698 від 15.11.2023 р. на суму 63 459,50 грн., терміном сплати 02.04.2024 р.;
- податковим повідомленням-рішення №0893617-2412-0462-UА12020010000033698 від 15.11.2023 р. на суму 16 880,50 грн., терміном сплати 02.04.2024 р.;
- податковим повідомленням-рішення №0893609-2412-0462-UА12020010000033698 від 15.11.2023 р. на суму 10 466 грн., терміном сплати 02.04.2024 р.;
- податковим повідомленням-рішення №0893601-2412-0462-UА12020010000033698 від 15.11.2023 р. на суму 21 534,52 грн., терміном сплати 02.04.2024 р.;
- податковим повідомленням-рішення №0893606-2412-0462-UА12020010000033698 від 15.11.2023 р. на суму 9 948 грн., терміном сплати 02.04.2024 р.;
- податковим повідомленням-рішення №0893611-2412-0462-UА12020010000033698 від 15.11.2023 р. на суму 10 388 грн., терміном сплати 02.04.2024 р.;
- податковим повідомленням-рішення №0893608-2412-0462-UА12020010000033698 від 15.11.2023 на суму 34 170,50 грн., терміном сплати 02.04.2024 р.;
2. заборгованістю по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (регіон 4, код платежу 18010300, код території UA12020010000090992), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 164 669,43 грн. згідно із:
- податковим повідомленням-рішення №0893610-2412-0462-UА12020010000090992 від 15.11.2023 р. на суму 50 851,58 грн., терміном сплати 02.04.2024 р.;
- податковим повідомленням-рішення №0893616-2412-0462-UА12020010000090992 від 15.11.2023 р. на суму 77124,90 грн., терміном сплати 02.04.2024 р.;
- податковим повідомленням-рішення №0893605-2412-0462-UА12020010000033698 від 15.11.2023 р. на суму 36 692,95 грн., терміном сплати 02.04.2024 р.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову, та відсутності підстав для задоволення позовних вимог зустрічного позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 36.1. ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 36.5. ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пп. 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Отже, ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою в установленому законодавством порядку, надсилання платнику податків вимоги про сплату боргу.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до положень пункту 59.1 статті 59 ПК України, податковим органом було надіслано ОСОБА_1 податкову вимогу про сплату боргу за податковою адресою, однак, з незалежних від контролюючого органу причин така податкова вимога була повернута на адресу контролюючого органу.
Згідно із пунктом 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 42.3 статті 42 ПК України визначено, що якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до пунктів 3, 5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 р. №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 р. за №124/28254 податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об'єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , за несплату ним податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020-2021 роки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.11.2023 року на суму 412 253,04 грн., але зазначені податкові повідомлення-рішення повернулися до контролюючого органу, з відміткою причин невручення "за закінченням терміну зберігання".
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно із пунктом 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 р. № 822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, яке розроблено відповідно до статей 63 та 70 глави 6 розділу ПК України з метою визначення єдиної методики реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
Пунктом 2 цього Положення визначено, що державний реєстр створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються ПК України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Це Положення регулює відносини, що виникають при реєстрації фізичних осіб, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства.
Вказаним положенням визначено, що усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням.
Облік фізичних осіб - платників податків ведеться у Державному реєстрі за реєстраційними номерами облікової картки платника податків, а осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків (до паспортів громадянина України з числа зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).
Розділом IX цього Положення передбачено порядок подання Заяви про зміну даних, які вносяться до Облікової картки та Повідомлення.
Так встановлено, що фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою №5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток13) відповідно.
Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання.
Внесення змін до Державного реєстру та окремого реєстру Державного реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання фізичною особою Заяви за формою № 5ДР або Заяви за формою № 5ДРП до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання). У разі звернення до будь-якого контролюючого органу строк внесення змін до Державного реєстру може бути продовжено до п'яти робочих днів.
В свою чергу, згідно із пунктом 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Таким чином, вказаними нормами чинного законодавства передбачено обов'язок фізичної особи-платника податків повідомляти податкові органи про зміну податкової адреси.
Спірні податкові повідомлення-рішення та вимога направлені позивачем за первісним позовом на адресу: вул.Чорноморська, буд.2-Б, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49066.
Докази повідомлення позивачем за зустрічним позовом податкових органів та надання заяви 5ДР про зміну податкової адреси в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку адреса відповідача за первісним позовом для цілей направлення податкової вимоги та податкових повідомлень рішень підтверджується відомостями, які були в наявності у контролюючого органу станом на дату прийняття та направлення відповідних правових актів, що засвідчується інформацією підрозділу ДПС по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом та є належним джерелом інформації для таких цілей згідно правового висновку Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що міститься у постановах від 28.02.2023 року у справі №160/27532/21, від 15.02.2023 року у справі №420/26492/21.
З огляду на зазначене, вимога про сплату боргу та податкові повідомлення-рішення надсилались Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 за останньою відомою податковою адресою: вул. Чорноморська, буд.2-Б, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49066, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто з дотриманням вимог ПК України.
Невручення в даному випадку відповідачу податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги відбулось з незалежних від податкового органу причин, та згідно пунктів 42.2, 42.3 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими.
При цьому, колегія суддів наголошує, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку, платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2019 р. у справі №825/1109/16, від 20.10.2020 року у справі №140/30/20, 21.10.2021 року у справі №360/4692/19, від 14.07.2022 року у справі № 120/479/21-а, від 26.07.2022 року у справі №640/3437/21.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що спірні податкові повідомлення-рішення не були направлені контролюючим органом та є такими, що складені та не направлені в порушення норм пп.266.7.2 ст.266 ПК України.
Щодо твердження позивача за зустрічним позовом, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 29.11.2024 р. ОСОБА_1 є власником об'єкту нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 54/74, з 17.12.2010 р., оскільки не зазначено загальна площа об'єкта нежитлової нерухомості, в тому числі його часток яка є базою оподаткування не можливо перевірити яким чином здійснено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020-2022 роки, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.
Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 29.11.2024 року ОСОБА_1 є власником об'єкту нежитлової нерухомості - комплексу, будівель та споруд автотранспортного підприємства за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа (кв.м.) 4645,7, частка власності 11/74, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 17.12.2010 р.
В даному випадку, позивачем за первісним позовом було нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за площу 3390,11 кв.м. (розмір частки у праві спільної власності), а не за весь об'єкт 4645,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що узгоджується з нормами статті 14 та 266 ПК України.
За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Позивачем за первісним позовом здійснено розрахунок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за площу 3390,11 кв.м., враховуючи ставку податку за рішенням міської ради 0,25% у 2020 році, виходячи з 11,81 грн. за 1 кв. метр бази оподаткування, за площу 3390,11 кв.м., враховуючи ставку податку за рішенням міської ради 0,25% у 2021 році, виходячи з 15 грн. за 1 кв. метр бази оподаткування, за площу 3390,11 кв.м., враховуючи ставку податку за рішенням міської ради 0,35% у 2022 році, виходячи з 22,75 грн. за 1 кв. метр бази оподаткування.
Отже, розрахунок спірних податкових повідомлень-рішень від 15.11.2023 року №0893605-2412-0462-UA12060010000090992, №0893610-2412-0462-UA12060010000090992, №0893616-2412-0462-UA12060010000090992, здійснено позивачем за первісним позовом відповідно вимог статті 266 ПК України.
Щодо твердження позивача за зустрічним позовом, що на об'єкти нерухомості, які належать йому, розповсюджується в 2020 році абз. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України (у редакції за 2020 р.), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абз. "є" пп.266.2.2 п.266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Згідно із Державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. №507, до будівель промисловості належать будівлі класу 1251 "Будівлі промисловості".
Цей клас включає:
криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням;
1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості",
1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії",
1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості",
1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості",
1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості",
1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості",
1251.7 "Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості",
1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості",
1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не надано до суду доказів здійснення ним господарської діяльності, як суб'єкта господарювання, основна діяльність якого класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, як визначено вимогами абз."є" пп.266.2.2 п.266.2 статті 266 ПК України, а об'єкти спірної нерухомості «Комплекс» та «Нежитлові будівлі» не відносяться до вищенаведеного переліку за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що 26.12.2019 року між ОСОБА_1 (позичкодавець) та ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС» (користувач) було укладено договір позички майна №261219. Відповідно до якого позичкодавець зобов'язується передати користувачеві у безоплатне тимчасове користування нежитлові будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 54/74, а користувач зобов'язується повернути майно у тому стані, в якому він їх одержав, з урахуванням фізичного зносу.
26.12.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС» було укладено та підписано акт приймання- передачі майна.
01.01.2020 року між ОСОБА_1 (позичкодавець) та ФОП ОСОБА_2 (користувач) було укладено договір позички майна №010120 відповідно до якого позичкодавець зобов'язується передати користувачеві у безоплатне тимчасове користування нежитлові будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 , а користувач зобов'язується повернути майно у тому стані, в якому він їх одержав, з урахуванням фізичного зносу.
01.01.2020 року між ОСОБА_1 (позичкодавець) та ФОП ОСОБА_2 укладено та підписано акт приймання-передачі майна.
Як передбачено у пункті 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Згідно із пунктом 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
За правилами абз. "є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Окрім того, застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. "є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, в яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Так, ОСОБА_1 не здійснює господарської діяльності як суб'єкт господарювання у розумінні вимог податкового законодавства, оскільки ним не було надано та матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження зворотного.
Водночас, належні йому на праві власності будівлі, що становлять об'єкт оподаткування, було передано ним у користування іншим суб'єктам господарювання, за договором позички майна, за умовами якого одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що пільга яка передбачена абз. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не може бути застосована тому, що позивач за зустрічним позовом уклав та підписав договір позички майна та акти приймання-передачі майна з ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС» та ФОП ОСОБА_2 .
Та обставина, що спірні будівлі передані позивачем в безоплатне тимчасове користування іншим особам, не звільняє позивача за зустрічним позовом від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ці будівлі.
Суд також враховує, що питання правомірності донарахування податковим органом грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлового приміщення, що віднесене до будівель промисловості, та можливість застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до будівлі, яка, хоч і віднесена до будівель промисловості згідно із правовстановлюючими документами, однак не використовується у виробничому процесі промислових підприємств, - отримало правову оцінку у рішенні Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 року (справа №820/3556/17).
У подальшому висновки касаційного суду у справі №820/3556/17 були застосовані Верховним Судом у постановах від 25.02.2020 року (справа №0940/1708/18); від 05.03.2020 року (справа №825/1625/17), від 01.04.2020 року (справа №120/4261/18-а), від 21.10.2020 року (справа № 806/2686/18), від 11.11.2020 року (справа №826/6647/17), від 17.01.2024 року (справа №520/2239/21).
Відтак, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що контролюючий орган приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення від 15.11.2023 року № 0893601-2412-0462-UA12020010000033698, №0893605-2412-0462-UA12020010000033698, № 0893603-2412-0462-UA12020010000033698, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, діяв у межах та відповідно до вимог чинного податкового законодавства.
Щодо твердження позивача за зустрічним позовом, що податкові повідомлення-рішення від 15.11.2023 року № 0893601-2412-0462-UA12020010000033698 у розмірі 21 534,52 грн. за 2020 рік, №0893605-2412-0462-UA12020010000033698 у розмірі 36692,95 грн. за 2020 рік, № 0893603-2412-0462-UA12020010000033698 у розмірі 22 655,84 грн. за 2020 рік є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на порушення податковим органом строків їх направлення платнику податків, колегія суддів зазначає наступне.
У постанові від 20.06.2022 року по справі № 826/15940/18 Колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розглядала питання щодо порушення податковим органом строків прийняття і надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України та правових наслідків для платника податків.
Так, за результатами судового розгляду Колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі №825/1903/17, з огляду на наступне.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі №825/1903/17 висловив правову позицію, відповідно до якої контролюючий орган зобов'язаний нарахувати платнику податків податкове зобов'язання з транспортного податку за відповідний рік та надіслати (вручити) таке податкове повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Податкове повідомлення-рішення, прийняте або направлене з порушенням цього строку, є неправомірним, оскільки воно прийнято поза межами строку, встановленого у абзаці 1 підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України.
Водночас з аналізу наведених вище положень статей 54 та 267 ПК України випливає, що контролюючий орган дійсно зобов'язаний нарахувати платнику податків податкове зобов'язання з транспортного податку за відповідний рік та надіслати (вручити) таке податкове повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Невиконання контролюючим органом такого обов'язку звільняє платника податків лише від відповідальності за несвоєчасність сплати податкового зобов'язання (аналогічно до приписів підпункту 266.10.2 статті 266, підпункту 287.9 статті 287 ПК України), проте не звільняє від обов'язку сплати такого податку за наявності відповідних правових підстав.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що пропуск податковим органом встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України строку надсилання податкового повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), не є тим порушенням, яке спростовує правомірність нарахування грошового зобов'язання податковим органом, та не може бути самостійною підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Недотримання контролюючим органом встановлених строків надіслання податкового повідомлення-рішення не є підставою для припинення податкового обов'язку платника податку. Строк надсилання податкового повідомлення-рішення, встановлений підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, не є строком, що зумовлює припинення податкового обов'язку або звільнення від його виконання.
З огляду на вищевикладене, покладені в основу зустрічного позову посилання на те, що податкові повідомлення-рішення складені 15.11.2023 року та були направлені органом податкової служби за 2021, 2020, 2022 податкові періоди, а отже за період 2020 року, є такими, що прийняті з порушенням пп.266.7.2 ст.266 ПК України, як на підставу для скасування таких податкових повідомлень-рішень, колегією суддів не приймаються як такі що необґрунтовані.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним стягнення з відповідача за первісним позовом суми податкового боргу у загальному розмірі 412 253,04 грн.
Відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» суд наголошує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи позивача, надав оцінку наявним у справі доказам, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів та переоцінки доказів у зв'язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновки суду викладені в оскарженому рішенні.
У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з вимогами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 в адміністративній справі №160/29867/24,- залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 в адміністративній справі №160/29867/24,- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко