12 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/33987/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року
у справі №160/33987/24
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)»
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)», в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у необлаштуванні лазні СМРБ ДУ «ДВК(№89)» належним чином, що призвело до позбавленні позивача ОСОБА_1 права на належні умови дотримання санітарії та гігієни у лазні;
- зобов'язати відповідача привести лазню сектора максимального рівня безпеки до норм встановлених законодавством шляхом: відокремлення суцільною перегородкою з дверима кімнату для роздягання/одягання від приміщення душової кімнати; провести до лазні централізоване гаряче водо- та паропостачання; встановлення необхідного обладнання для підтримування належної температури у приміщеннях лазні протягом робочого дня: у приміщенні для роздягання (одягання) +25° С та душових (з відкритими кабінами) +25° С;. встановлення умивальника у приміщенні для роздягання (одягання) засуджених; установлення кабінок у приміщенні душової кімнати та облаштувати кабінки душовою сіткою на гнучкому шлангу.
- стягнути з відповідача за порушення прав позивача на належні умови дотримання санітарії та гігієни у лазні на користь позивача завдану цими порушеннями моральну шкоду в розмірі 856000 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року адміністративний позов повернуто позивачеві на підставі п. 6 ч. 4 ст.169 КАС України через порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог.
Суд виходив з того, що правовідносини між позивачем та відповідачем не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначив, що заявлені позивачем позовні вимоги є самостійними та стосуються різних підстав для звернення до суду, тобто обґрунтовуються різними доказами та підставами виникнення, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у ст. 172 КАС України. Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов'язаними між собою.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви. Скаржник вказує, що звернувся до суду за захистом свого одного права - мати належні умови дотримання санітарії та гігієни у лазні, яке було порушено в наслідок протиправної бездіяльності відповідача. Вважає, що зазначені судом підстави для повернення позовної заяви формальні, необґрунтовані, є припущеннями.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (ч.5 ст.21 КАС України).
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч.6 ст.21 КАС України).
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
В той же час частиною 1 статті 172 КАС України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Частиною 2 статті 172 КАС України визначено, що суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ (ч.3 ст. 172 КАС України).
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 172 КАС України).
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (ч.5 ст.172 КАС України).
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог (ч.6 ст.172 КАС України).
За наведеного вище правового регулювання підставою для повернення позовної заяви є порушення правил об'єднання позовних вимог за умови неможливості застосування положень ст.172 КАС України.
В свою чергу, згідно із ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В даному випадку, суд першої інстанції не встановив порушення позивачем вимог ч. 4, 5 ст. 172 КАС України, не зазначив, які позовні вимоги позивача не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства, чим фактично формально підійшов до розгляду питання про відкриття провадження у справі.
Також, зробивши висновок, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги є самостійними та стосуються різних підстав для звернення до суду, тобто обґрунтовуються різними доказами та підставами виникнення, суд не навів відповідного мотивування та жодним чином не обґрунтував неможливість застосування положень ст. 172 КАС України, зокрема, щодо роз'єднання заявлених позивачем позовних вимог в самостійні провадження з метою виконання завдання адміністративного судочинства, що призвело до передчасного висновку про наявність підстав повернення позовної заяви.
Суд апеляційної інстанції також враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18) зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала про повернення позовної заяви винесена судом першої інстанції необґрунтовано, тому відповідно до ст. 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 311, 320, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року в адміністративній справі №160/33987/24 скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров