справа № 758/11662/24
головуючий у суді І інстанції Войтенко Т.В.
провадження № 22-ц/824/6426/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
12 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журида Сергія Миколайовича про повернення безпідставно набутих коштів, -
У вересні 2024 року АТ «Страхова компанія ІНГО» звернулося до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журида С.М., у якій просило стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у розмірі 47 080 грн 97 коп.
Позов обґрунтовано тим, що АТ «Страхова компанія ІНГО» перерахувало на рахунок приватного виконавця Журида С.М. кошти на загальну суму 47 080 грн 97 коп. з призначенням платежу на виконання виконавчих документів.
Документи відповідачу для примусового виконання рішення суду не передавалися та на примусовому виконанні не перебували. Відтак, позивач вважає, що грошові кошти, сплачені відповідачу, є такими, що набуті без достатньої правової підстави, та підлягають поверненню.
Позивач зазначив, що 01 липня 2024 року направив на адресу приватного виконавця заяву з проханням повернути безпідставно утримувані кошти.
Такі кошти приватним виконавцем повернуті не були, що стало підставою для звернення до суду.
05 липня 2024 року АТ СК «ІНГО» звертався до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного виконавця Журида С.М. про повернення безпідставно набутих коштів у сумі 47 080 грн 97 коп. Однак ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 липня 2024 року у справі № 910/8498/24 відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом АТ СК «ІНГО» до приватного виконавця Журида С.М. про стягнення коштів у розмірі 47 080 грн 97 коп. з тих підстав, що даний позов не відноситься до юрисдикції господарських судів, спір у цій справі має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року відмовлено у задоволені позову АТ «СК «ІНГО».
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що здійснення платежів здійснювалося на рахунок відповідача, оскільки він здійснював практику як приватний виконавець. Такі обставини не спростовані учасниками. Виконавчі документи після проведених авансових платежів пред'явлено до виконання приватному виконавцю Журида С.М. не було, тобто відпала необхідність фінансування виконавчого провадження, у виконавця виник обов'язок повернути кошти, які він отримав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звернувшись до суду у вересні 2024 року, позивач пропустив встановлений статтею 256 ЦК України строк позовної давності.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «СК «ІНГО» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що пунктом 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану.
Також суд першої інстанції неправильно встановив початок перебігу строку позовної давності з 03 серпня 2021 року.
Законодавство не визначає час та строк пред'явлення виконавчого документу після оплати авансового внеску. АТ СК «ІНГО» як позивач зазначає, що до моменту направлення приватному виконавцю заяви про повернення безпідставно набутих коштів від 01 липня 2024 року за вихідним №1298, позивач не міг знати про безпідставність платежів оскільки мав намір пред'явити виконавчі документи на виконання.
01 липня 2024 року позивач підтвердив, що направляти дані виконавчі документи відповідно до яких було сплачено авансові внески до приватного виконавця Журида С.М. не буде, суд першої інстанції не взяв це до уваги.
Приватний виконавець Журид С.М. мав надати відповідь на заяву про повернення безпідставно набутих коштів, у якій повідомити про прийняте ним рішення, а саме: повернення чи відмову у поверненні авансових внесків. Саме після отримання відповіді приватного виконавця про відмову у поверненні коштів у позивача виникав підстава вважати що приватний виконавець Журид С.М. зберігає майно без достатньої правової підстави. Оскільки приватним виконавцем про прийняте ним рішення про відмову у повернення коштів позивачу надано не було, враховуючи позицію приватного виконавця Журида С.М. під час розгляду справи в суді першої інстанції та встановленими висновками в рішенні суду першої інстанції, слід вважати що приватний виконавець Журид С.М. відмовляє позивачу у поверненні авансових внесків оплачених на його рахунок відповідно до наданих платіжних інструкцій. Отже саме факт відмови відповідача про повернення коштів авансових внесків, є початком коли позивач дізнався про порушення свого права.
Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Страхова компанія ІНГО» перерахувало на рахунок приватного виконавця Журида С.М. кошти на загальну суму 47 080 грн 97 коп. з призначенням платежу на виконання виконавчих документів: що підтверджується платіжними інструкціями:
№ 14840 від 05 липня 2021 року на суму 3 230 грн з призначенням платежу на виконання зведеного ВП № 910/24046/14 від 16 грудня 2014 року про стягнення з СК «Український страховий дім» на користь СК «ІНГО» боргу;
№ 14990 від 06 липня 2021 року на суму 2 277 грн 28 коп. на виконання зведеного ВЛ № 759/18148/18 від 05 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь СК «ІНГО» боргу;
№ 15001 від 06 липня 2021 року на суму 3 091 грн 99 коп. з призначенням на виконання ВЛ № 761/6372/20 від 26 жовтня 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь СК «ІНГО» боргу;
№ 15774 від 14 липня 2021 року на суму 2 474 грн 12 коп. з призначенням платежу на виконання ВЛ № 367/4784/18 від 19 грудня 2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь СК «ІНГО» боргу;
№ 15898 від 15 липня 2021 року на суму 2 469 грн з призначенням платежу на виконання ВЛ №473/1461/20 від 20 серпня 2020 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь СК «ІНГО» боргу;
№ 15900 від 15 липня 2021 року на суму 3 105 грн 24 коп. з призначенням платежу на виконання ВЛ № 761/24582/19 від 13 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь СК «ІНГО» боргу;
№ 16064 від 19 липня 2021 року на суму 4235,00 грн. з призначенням платежу на виконання зведеного виконавчого провадження № 910/17277/20 від 08 лютого 2021 року про стягнення з СК «Європейський страховий союз» на користь СК «ІНГО» боргу;
№ 16152 від 20 липня 2021 року на суму 4 596 грн 72 коп. з призначенням платежу на виконання рішення № 295/12114/20 від 23 лютого 2021 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь СК «ІНГО» боргу;
№ 16352 від 22 липня 2021 року на суму 3378 грн з призначенням платежу на виконання зведеного ВП №904/4681/20 від 22 грудня 2020 року про стягнення з СК «Домінанта» на користь СК «ІНГО» боргу;
№ 16385 від 22 липня 2021 року на суму 2 354 грн 45 коп. з призначенням платежу на виконання зведеного ВП № 909/688/20 від 12 січня 2021 року про стягнення з СК Галицька» на користь СК «ІНГО» боргу;
№ 16394 від 22 липня 2021 року на суму 3 845 грн з призначенням платежу на виконання зведеного ВП № 910/20779/17 від 22 грудня 2017 року про стягнення з СК «Іллічевське» на користь СК «ІНГО» боргу;
№ 16722 від 29 липня 2021 року на суму 1055 грн 47 коп. з призначенням платежу на виконання зведеного ВП № 909/461/20 від 29 вересня 2020 року про стягнення з СК «Галицька» на користь СК «ІНГО» боргу;
№ 16725 від 29 липня 2021 року на суму 4 226 грн 24 коп. з призначенням платежу на виконання зведеного ВП № 904/4689/20 від 01 грудня 2020 року про стягнення з СК «Домінанта» на користь СК «ІНГО» боргу;
№ 16939 від 03 серпня 2021 року на суму 2 469 грн з призначенням платежу на виконання ВП № 473/1461/20 від 20 серпня 2020 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь СК «ІНГО» боргу;
№ 16950 від 03 серпня 2021 року на суму 4 273 грн 46 коп. з призначенням платежу на виконання ВЛ № 552/3735/20 від 28 грудня 2020 року про стягнення з ОСОБА_7 на користь СК «ІНГО» боргу.
Загальна сума перерахованих коштів відповідно до цих платіжних інструкцій становить 47 080 грн 97 коп.
В усіх платіжних інструкціях зазначається призначення «на виконання виконавчого листа» або «на виконання зведеного виконавчого провадження».
Дата останньої платіжної інструкції 03 серпня 2021 року (а.с. 17).
Позивач стверджує, що виконавчі документи не пред'являлися до виконання, відтак платежі підлягають поверненню платнику, для стягнення яких звернулися до суду.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Страхова компанія «ІНГО» здійснювало переказ коштів на рахунок приватного виконавця для забезпечення виконання виконавчих документів, що підтверджується призначенням платежів.
Здійснення платежів здійснювалося на рахунок ОСОБА_8 , оскільки він здійснював практику як приватний виконавець. Такі обставини не спростовані учасниками.
Відповідач у відзиві не заперечував таких обставин, лише зазначив, що його діяльність як приватного виконавця зупинена відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 04 квітня 2023 року № 1202/5, його доступ до системи АСВП заблокований.
Відтак, як правильно зазначено судом першої інстанції, платежі від позивача здійснювалися на рахунок відповідача саме з метою здійснення примусового виконання виконавчих документів в порядку Закону України «Про виконавче провадження».
Авансовий внесок (сплачується стягувачем до моменту, коли боржник виконав рішення) та витрати виконавчого провадження (стягуються з боржника) мають на меті забезпечити витрати виконавчого провадження приватних виконавців.
До 15 травня 2019 року, коли Конституційний Суд України визнав неконституційною норму статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», Закон покладав обов'язок на стягувача до заяви про примусове виконання рішення додавати квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_9 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа № 3-368/2018(5259/18) положення частини 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII зі змінами були визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відтак, з 15 травня 2019 року долучення до заяви про відкриття виконавчого провадження квитанції на підтвердження сплати авансового внеску стало не обов'язковим.
Попри таке рішення КСУ від 15 травня 2019 року, Закон України «Про виконавче провадження» продовжує містити поняття та необхідність сплати авансового внеску. Рішення Конституційного Суду України фактично відмінило обов'язок долучати квитанцію про сплату авансового внеску до заяви про відкриття виконавчого провадження, однак не відмінило принцип, за яким приватні виконавці фінансують свою діяльність та розпочинають виконавчі дії саме за рахунок таких авансових внесків (на відміну від державних виконавців, які фінансуються Державою).
Так, стаття 42 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на момент розгляду справи судом, встановлює, що кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Зважаючи на те, що фактично припинила дію норма Закону, яка зобов'язувала стягувача долучати до заяви про відкриття виконавчого провадження квитанцію (підтвердження) про сплату авансового внеску, однак авансування витрат виконавчого провадження стягувачем з метою організації та проведення виконавчих дій, законодавством продовжує бути передбачене (інакше приватний виконавець не був би зацікавлений розпочинати примусове виконання за власний рахунок), суд погоджується з твердженням позивача, що платежі АТ «СК «ІНГО» було здійснено як авансовий платіж відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження».
Оскільки виконавчі документи після проведених авансових платежів пред'явлено до виконання приватному виконавцю ОСОБА_8 не було, тобто відпала необхідність фінансування виконавчого провадження, у виконавця виник обов'язок повернути кошти, які він отримав.
Судом першої інстанції правильно визнано доведеними ті обставини, що виконавчі документи до виконання не подавалися, оскільки протилежне не доведено приватним виконавцем.
Оскільки у виконавця виник обов'язок повернути кошти, які він отримав як авансовий внесок, то між сторонами виникли спірні правовідносини, які регулюються нормам статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з частиною 3 статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу (збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв'язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
При цьому, набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.
Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15, від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19.
Як встановлено, правовою підставою для набуття приватним виконавцем грошових коштів, було внесення авансових внесків.
Згодом потреба у таких внесках підпала, адже СК «ІНГО» вирішила не пред'являти приватному виконавцю Журиді С.М. виконавчі документи на виконання.
Відтак, правова підстава для отримання таких коштів відпала, а тому грошові кошти підлягали поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин правил про наслідки пропуску строку позовної давності та суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна заява подала після спливу такого строку.
Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Враховуючи висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21 та з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 05 липня по 03 серпня 2021 року.
Згідно з частинами 2, 3 статті 263 ЦК України у разі виникнення обставин для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19 Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 був введений карантин (дата набрання чинності 12.03.2020 року), дія якого неодноразово продовжувалась відповідними постановами КМ України до 30 червня 2023 року.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 зазначено, що у п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин, який продовжений до 03 серпня 2021 року.
Тобто строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені на час карантину, а тому слідує, що на момент звернення позивача з цим позовом, строк позовної давності не закінчився.
Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності, зокрема, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, який з-поміж іншого передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності встановлені, статтями 257-259 ЦК України.
Так, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв'язку з військовою агресією проти України указом Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України, крайнім з яких є указ Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025, що затверджено Законом від 15 січня 2025 року № 4220-1Х, який продовжує дію воєнного стану до 09 травня 2025 року.
Отже, керуючись пунктами 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки карантин почався на території України від 12 березня 2020 року, а воєнний стан - від 24 лютого 2022 року, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану.
Як вбачається з платіжних документів АТ «Страхова компанія ІНГО» перерахувала на рахунок приватного виконавця Журида С.М. кошти на загальну суму 47 080 грн 97 коп. у період з 05 липня по 03 серпня 2021 року.
З матеріалі справи вбачається, що з позовом АТ «Страхова компанія ІНГО» звернулось до суду у вересні 2024 року, разом із тим у спірний період на всій території України було запроваджено карантин, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, а також враховуючи введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду справи, а перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану, -
колегія суддів дійшла висновку, що позивач звернувся до суду із позовом у межах продовженого Законом строку позовної давності.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності є помилковим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи - частина 1 статті 133 ЦПК України.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, а тому з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн (оскільки позивачем не сплачено судовий збір за подання позову), та стягнути на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн 60 коп.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журида Сергія Миколайовича на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» безпідставно набуті кошти у розмірі 47 080 грн 97 коп.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журида Сергія Миколайовича на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журида Сергія Миколайовича на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн 60 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська