Справа 761/37898/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4192/2025 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
05 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ,-
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до 27 червня 2025 року, включно.
Таке рішення суд мотивував тим, що хоча останній і є раніше не судимим, має певні стійкі соціальні зв'язки, однак на даний час обвинувачується у вчиненні декількох умисних особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки та основ національної безпеки України.
Крім того, враховуючи стадію кримінального провадження (судове провадження), обізнаність обвинуваченого про свідків у кримінальному провадженні, які мають надати свої показання в суді, суд дійшов висновку, що обвинувачений може незаконно впливати на останніх з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відтак при розгляді клопотання прокурора встановлено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою та встановлена наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для застосування та подальшого продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2025 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурорів про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
В обґрунтування апеляційної скарги з доповненнями обвинувачений зазначає, що оскаржувана ухвала суду необґрунтована та така, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також допущені судом істотні порушення процесуальних норм при її постановленні. Крім того, на переконання обвинуваченого, обраний запобіжний захід не відповідає меті його застосування, загальним кримінального судочинства та вимогам Європейської конвенції з прав людини і сучасним підходам, закріпленим нині діючим кримінально-процесуальним законом.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями та просив її задовольнити,
пояснення захисника ОСОБА_8 , який підтримала апеляційну скаргу обвинуваченого з доповненнями та просив її задовольнити,
пояснення захисника ОСОБА_9 , який також підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого з доповненнями та просив її задовольнити,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого з доповненнями,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі з доповненнями, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги з доповненнями, обвинуваченим ОСОБА_7 порушене питання про скасування оскаржуваної ухвали. Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала судом першої інстанції була постановлена 30.04.2025, строк тримання обвинуваченого під вартою був визначений до 27.06.2025. На день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 30.04.2025 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 до 27.06.2025 фактично втратила чинність, висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
Так, необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах, про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у одним із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє, повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей діючого КПК України. Зокрема, аналіз положень ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 196, ч. 3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу, суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду справи оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необґрунтованість вимог обвинуваченого в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що у відповідності із вимогами ст. 407 КПК України, до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. Цією нормою закону не передбачено можливості встановлення будь-яких фактів, констатації порушень закону, тощо без прийняття апеляційним судом свого рішення щодо рішення суду першої інстанції. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені обвинуваченим у апеляційній скарзі з доповненнями.
Колегія судів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку із неможливістю скасування ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 30.04.2025 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу обвинуваченого з доповненнями без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 176-178, 183, 194, 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4