11 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
представника цивільного позивача ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024100000001427 стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за апеляційною скаргою цивільного позивача ОСОБА_9 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2025 року,
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2025 року звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням із потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 закрито.
Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, залишено без розгляду.
Справа №11-кп/824/3529/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_13
Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_1
Цією ж ухвалою вирішено питання щодо арешту майна, речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно обвинувального акта, 13 грудня 2024 року приблизно о 23 годині 31 хвилині, водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Tesla Model X», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався другою (крайньою лівою) смугою проїзної частини Володимирського узвозу у місті Києві, зі сторони Європейської площі в напрямку Боричевого узвозу.
В цей час попереду, в попутному напрямку, другою (крайньою лівою) смугою проїзної частини Володимирського узвозу у місті Києві, зі сторони Європейської площі в напрямку Боричевого узвозу, рухався автомобіль марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також в цей час, в зустрічному напрямку, першою (крайньою правою) смугою проїзної частини Володимирського узвозу у місті Києві, зі сторони Боричевого узвозу в напрямку Європейської площі, рухався автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В салоні вказаного автомобіля, на задньому правому пасажирському сидінні перебував пасажир ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Під час руху ОСОБА_8 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 10.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України:
пункт 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
підпункт «б» пункту 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
пункт 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим;
пункт 13.1: водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_8 виявились у тому, що він, 13 грудня 2024 року приблизно о 23 годині 31 хвилині, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, а саме технічно справним автомобілем марки «Tesla Model X», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись другою (крайньою лівою) смугою проїзної частини Володимирського узвозу у місті Києві, зі сторони Європейської площі в напрямку Боричевого узвозу, не врахував дійсну дорожню обстановку та не дотримуючись безпечної дистанції до автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що рухався попереду по тій самій смузі, розпочав перестроювання у першу (крайню праву) смугу руху попутного напрямку, не пересвідчившись, що вказана зміна напрямку руху буде безпечною і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого, створюючи загрозу здоров'ю громадян, поблизу будівлі № 6 по Володимирському узвозу у місті Києві, здійснив зіткнення із задньою частиною попутного автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 .
Внаслідок зіткнення автомобіль марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в некерованому стані виїхав на зустрічні смуги руху, де відбулося зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався в зустрічному напрямку, а саме першою (крайньою правою) смугою проїзної частини Володимирського узвозу у м. Києві, зі сторони Боричевого узвозу в напрямку Європейської площі.
Після зіткнення, водій ОСОБА_8 , зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, не зупиняючись, покинув місце дорожньо-транспортної пригоди та продовжив рух в напрямку Боричевого узвозу у місті Києві, чим допустив порушення вимог підпунктів «а», «г», «д», «е» пункту 2.10 Правил дорожнього руху України, а саме:
підпункт «а» пункту 2.10: у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
підпункт «г» пункту 2.10: у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я;
підпункт «д» пункту 2.10: у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;
підпункт «е» пункту 2.10: у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водію автомобілю марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_10 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки: перелому 2-4 ребер по передній аксилярній лінії ліворуч.
Також внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобілю марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_11 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритої травми лівого коліна: розриву заднього рогу медіального меніска; крововиливу у параартикулярних м'яких тканинах (із явищами синовіїту, бурситу); інтерстіціальний розрив сухожилка чотирьохголового м'яза. Крім того, ОСОБА_11 спричинено легке тілесне ушкодження у вигляді рани тім'яної ділянки голови.
В діях водія ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України, які є причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, в діях водія ОСОБА_8 встановлено порушення вимог пунктів 1.5, підпункту «б» пункту 2.3 та підпунктів «а», «г», «д», «е» пункту 2.10 Правил дорожнього руху.
Порушення водієм ОСОБА_8 вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 10.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Дії ОСОБА_8 виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
У судовому засіданні від потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_8 надійшли клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, у зв'язку з примиренням з потерпілими та повним відшкодуванням завданого збитку.
Задовольняючи вказане клопотання, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, злочин вчинено вперше, на даний час примирився з потерпілими ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та відшкодував завдані збитки в повному обсязі, на підставі чого прийшов до висновку, що ОСОБА_8 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілими, а кримінальне провадження відносно нього підлягає закриттю.
В апеляційній скарзі цивільний позивач ОСОБА_14 , вважаючи ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, а викладені в ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, просить її скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він був учасником дорожньо-транспортної пригоди за участі ОСОБА_8 , був госпіталізований до КНП «Консультативно-діагностичний центр Шевченківського району міста Києва, а його автомобіль отримав механічні пошкодження.
В результаті неправомірних дій ОСОБА_8 йому завдано матеріальну та моральну шкоду, орієнтовний розмір якої складає: 840 000 грн. майнова шкода та 1 000 000 грн. моральна шкода.
17 січня 2025 року до Слідчого управління ГУНП в м. Києві було надіслано заяву про визнання його потерпілим, в задоволенні якої постановою слідчого від 22 січня 2025 року відмовлено. Причиною відмови стала відсутність достатніх клінічних даних щодо наявності у нього тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
31 січня 2025 року до Головного управління Національної поліції у м. Києві та Київської міської прокуратури було направлено цивільний позов та заяву про визнання його потерпілим.
Крім того, 05 лютого 2025 року до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було подано скаргу на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
При цьому 07 лютого 2025 року слідчим управлінням ГУНП в м. Києві надіслано відповідь щодо залучення його до кримінального провадження в якості потерпілого та приєднання цивільного позову до матеріалів кримінального провадження, також його повідомлено, що 04 лютого 2025 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100000001427 завершено та направлено матеріали до Подільського районного суду м. Києва. Про відмову у задоволенні його клопотання жодних відомостей не має, що дає підстави вважати, що його залучено до кримінального провадження в якості потерпілого.
Питання по його скарзі на постанову слідчого від 22 січня 2025 року про відмову у визнанні потерпілим на час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції вирішено ще не було.
Приписами ст. 55 КПК України чітко встановлено вимоги, при яких особа вважається потерпілою. На момент подання ним заяви про визнання його потерпілим було встановлено, що він є особою, якій внаслідок кримінального правопорушення завдано матеріальну та моральну шкоду.
Суд першої інстанції 14.02.2025 року безпідставно закрив кримінальне провадження на підставі ст. 46 КК України, оскільки йому не відшкодовано моральну та матеріальну шкоду як потерпілій особі від кримінального правопорушення, а тому суд не мав права закривати провадження, бо примирення з усіма потерпілими особами не відбулось.
Також вказує, що 12 лютого 2025 року до Подільського районного суду м. Києва додатково було направлено заяву про визнання його цивільним позивачем та сам цивільний позов, який судом першої інстанції, всупереч ст. 128 КПК України, не розглянуто.
Тому вважає, що у такий спосіб органом досудового розслідування було допущено бездіяльність, що полягає у навмисному недолученні цивільного позову до обвинувального акта, всупереч вимог п. 2 ч. 4 ст. 291 КПК України, а судом першої інстанції було підтримано бездіяльність органів досудового розгляду та органу нагляду та в порушення чинних норм не було розглянуто цивільний позов, що призвело до порушення прав особи на доступ до правосуддя та компенсацію завданої шкоди.
Будучи повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, обвинувачений ОСОБА_8 , потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також сам апелянт ОСОБА_14 , до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про поважність причин своєї неявки не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду не надсилали, за таких обставин та враховуючи, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі вказаних осіб, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду провадження.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника цивільного позивача ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, а також заперечення прокурора та захисника ОСОБА_6 проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Звільнення від кримінальної відповідальності регламентовано розділом ІХ КК України.
Зокрема, порядок та умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим визначено у ст. 46 КК України.
Відповідно до ст. 46 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
За наявності підстав, передбачених у ст. 46 КК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Для застосування вказаної норми закону обов'язковим є сукупність декількох умов, зокрема примирення винного з потерпілим та відшкодування завданих збитків.
Поняття потерпілий визначено кримінальним процесуальним законодавством.
Так, у ч. 1 ст. 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Водночас, згідно з ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Аналіз наведених норм закону дає підстави вважати, що не кожна особа, яка звернулася до слідчого з клопотанням про залучення її до участі у кримінальному провадженні в якості потерпілого може бути визнана потерпілим, а лише та, якій дійсно завдано шкоду внаслідок протиправних дій.
Особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілим з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено у ч. 2 ст. 55 КПК України.
Частина 1 ст. 286 КК України передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Отже, потерпілим у даному випадку є особа, якій заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Згідно матеріалів кримінального провадження, 13 грудня 2024 року сталася дорожньо-транспортна пригоди за участю водія транспортного засобу «Tesla Model X», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Водночас у матеріалах кримінального провадження № 12024100000001427 відсутні докази того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13 грудня 2024 року, ОСОБА_15 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Ті обставини, що ОСОБА_14 , як він посилається в своїй апеляційній скарзі, був госпіталізований до КНП «Консультативно-діагностичний центр Шевченківського району міста Києва» не підтверджує факту наявності у нього таких тілесних ушкоджень.
Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в м. Києві від 22 січня 2025 року відмовлено ОСОБА_15 у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 12024100000001427, оскільки відсутні достатні клінічні дані щодо наявності у нього тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
При цьому ОСОБА_14 скористався правом на оскарження рішення та бездіяльності слідчого щодо невизнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 12024100000001427, як до прокурора, так і до слідчого судді в порядку ст. 303 КПК України.
Між тим, дані про те, що вказані скарги було задоволено, відсутні.
Що стосується листа СУ ГУНП в м. Києві від 07 лютого 2025 року, то цим листом повідомлено адвокату ОСОБА_16 в інтересах ОСОБА_9 про те, що 04.02.2025 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100000001427 завершено та Київською міською прокуратурою скеровано обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 до Подільського районного суду м. Києва, за чим повернуто йому матеріали цивільного позову і запропоновано пред'явити цивільний позов у підготовчому судовому засіданні. При цьому вказаний лист не містить жодної інформації про залучення ОСОБА_9 до кримінального провадження в якості потерпілого.
З огляду на наведені обставини, твердження ОСОБА_9 , що його безпідставно не допущено до правосуддя є безґрунтовними.
Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції від потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 і обвинуваченого ОСОБА_8 надійшли клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого у зв'язку з примиренням з потерпілими та повним відшкодуванням завданих збитків.
Вказані клопотання ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_8 підтримали в судовому засіданні суду першої інстанції та пояснили, що їх позиція є добровільною, суть і правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого з нереабілітуючих підстав їм зрозумілі.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке відноситься до нетяжких злочинів, злочин вчинив вперше, примирився з потерпілими та відшкодував завдані збитки, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Цивільний позов ОСОБА_9 суд першої інстанції залишив без розгляду, пославшись на ті обставини, що цивільний позов ОСОБА_9 і заява про залучення його до участі в розгляді справи як цивільного позивача були подані після звернення потерпілих і обвинуваченого з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, а, відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, суд невідкладно має розглянути клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
При цьому суд роз'яснив ОСОБА_15 , що залишення цивільного позову без розгляду не позбавляє його права вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2025 року постановлена у відповідності до вимог закону, є обґрунтованою та вмотивованою.
Істотних порушень норм КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2025 року колегією суддів не встановлено.
За наведеного, колегія суддів, вважаючи ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2025 року законною і обґрунтовано, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування, а відтак, апеляційна скарга цивільного позивача ОСОБА_9 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу цивільного позивача ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2025 року, якою звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням із потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 закрито, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
____________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3