Справа № 760/15617/21
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/4136/2024
27 березня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Ящуку Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 серпня 2023 року (суддя Чирка С.С.) у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «К.Енерго» про повернення безпідставно отриманих коштів,
встановив:
у червні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 891 538,60грн, інфляційну складову боргу у розмірі 88 279,73грн та 3 % річних у розмірі 42 356,33грн.
Мотивуючі позовні вимоги, позивач зазначав, що у 1968 році у віці шести років відповідач отримав тяжкі тілесні ушкодження на трансформаторному пункті № 1298, що належав ПАТ «Київенерго», внаслідок чого став непрацездатним інвалідом ІІ групи з дитинства (довічно). Рішенням Залізничного районного народного суду м. Києва від 23 вересня 1969 року винним у заподіянні відповідачу шкоди визнано Київську міську електромережу «Київенерго», правонаступником якого в подальшому стало ПАТ «Київенерго», а також визнано за ним право на відшкодування шкоди, у зв'язку із втратою працездатності.
Позивач посилався на те, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року у справі № 359/4701/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року, стягнуто з ПАТ «Київенерго» на користь ОСОБА_1 вартість косметичного протезу правої руки (плеча) у сумі 57 589,85грн; вартість механічного протезу правої руки (плеча) у сумі 57 589,85грн; вартість МИО електричного протезу правої руки (плеча) у сумі 668 701,68грн та на користь держави судовий збір у розмірі 13 373,75грн.
Позивач зазначав, що на виконання вказаного судового рішення 1 листопада 2018 року ПАТ «Київенерго» перерахувало на банківський рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 891 583,60грн, однак постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, за результатами якого постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року було
скасовано та постановлено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , яке постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року залишено без змін.
Позивач вважає, що у зв'язку із скасуванням вказаного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року відпала правова підстава для отримання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 891 583,60грн, стягнутих з ПАТ «Київенерго» в примусовому порядку, а відтак відповідач має повернути отримані ним кошти на підставі статті 1212 ЦК України, як безпідставно набуті.
Також позивач просив стягнути із відповідача інфляційні втрати та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України.
Позивач зазначав, що за висновком Верховного Суду, зробленим у постанові від 6 травня 2020 року по справі № 359/9022/17-ц, за заявою ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому провадженні у справі за його позовом до ПАТ «Київенерго» про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від ПАТ «Київенерго» в порядку правонаступництва перейшли зобов'язання зокрема, щодо безпечної експлуатації, технічного обслуговування та розвитку системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу електричної енергії, а тому ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» є правонаступником ПАТ «Київенерго» у спірних зобов'язаннях.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» - адвокат Халимон С.В. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
Представник позивача зазначає, що на підставі частини 13 розділу ХVII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» від ПАТ «Київенерго» до ПрАТ «Київські електромережі» перейшли права та зобов'язання, зокрема за судовими рішеннями у справі № 359/4701/16-ц про відшкодування вартості протезування правої руки внаслідок травми, отриманої ОСОБА_1 в трансформаторному пункті № 1298.
Представник позивача посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у ПАТ «Київенерго» був відсутній обов'язок сплати ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 891 583,60грн, а відтак позивач виконав рішення суду у добровільному порядку і ОСОБА_1 отримав грошові кошти безпідставно, так як кошти були виплачені відповідачу на підставі рішення суду.
Представник позивача вважає, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 1215 ЦК України, оскільки сплата коштів була проведена не з власної волі, а на виконання рішення суду, що набрало законної сили, яке у подальшому було скасоване.
Також представник позивача посилається на наявність постанов про стягнення судового збору та витрат виконавчого провадження, які свідчать про вжиття державним виконавцем заходів по примусовому виконанню судового рішення, що виключає добровільність перерахування коштів на рахунок відповідача.
Представник позивачазазначає, що хоча зупинення виконання судового рішення і породжує у державного/приватного виконавця обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій, однак для боржника таких обов'язків зупинення виконання не встановлює, і відповідно, зупинення виконання не відміняє та не скасовує саме судове рішення, що набрало законної сили та перебуває на примусовому виконанні.
Крім цього представник позивача не погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях відповідача відсутні ознаки недобросовісності, оскільки в рамках
перегляду цивільної справи № 359/4701/16-ц Верховним Судом було встановлено, що матеріали справи не містять відповідного медичного висновку про необхідність заміни протезів відповідача та доказів, що підтверджують наявність дійсного наміру на їх придбання, в результаті чого судом було ухвалено незаконне рішення на підставі неналежних доказів, а позивачем здійснено перерахування коштів на рахунок відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що питання повернення сплачених на його користь коштів вже було предметом судового розгляду, за результатами якого постановлено ухвалу від 3 липня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні заяви АТ «К.Енерго» про поворот виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 359/4701/16-ц від 24 жовтня 2016 року. Постановою Київського апеляційного суду від 2 грудня 2020 року вказана ухвала, у частині вирішення питання про поворот виконання рішення суду, залишена без змін.
Відповідач, посилаючись на правові висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 22 березня 2023 року по справі № 592/12956/21, вказує, що при стягненні грошових коштів, які були набуті на підставі судового рішення, яке в подальшому було змінено/скасовано, належним способом захисту порушених прав є звернення до суду із заявою про поворот виконання судового рішення, а не шляхом заявлення позову про стягнення безпідставно набутих коштів.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Крім цього відповідач зазначає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення цього кондиційного позову на підставі статті 1215 ЦК України, оскільки виплата була проведена добровільно, з боку позивача не було допущено рахункових помилок, а з боку відповідача будь-яких недобросовісних дій.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «К.Енерго» припинено (с.с.180 т.2).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» - адвоката Дудніка-Дубіняка Д.І., який апеляційну скаргу підтримав, пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Влащенка О.А., які проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року у справі 359/4701/16-ц стягнуто з ПАТ «Київенерго» на користь ОСОБА_1 вартість косметичного протезу правої руки (плеча) у сумі 57 589,85грн, вартість механічного протезу правої руки (плеча) у сумі 165 292,07грн, вартість МИО електричного протезу правої руки (плеча) у розмірі 668 701,68грн.
Вказане рішення ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року було залишено без змін.
Постановою заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заєць Т.І. від 10 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 359/4701/16-ц, виданого 9 лютого 2017 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ПАТ «Київенерго» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 891 583,60грн (с.с.19 т.1).
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року було зупинено виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду від 24 жовтня 2016 року та ухвали Апеляційного
суду Київської області від 18 січня 2017 року до закінчення касаційного провадження (с.с.245 т.1).
1 листопада 2018 року ПАТ «Київенерго» сплатило ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 891 583,60грн, згідно рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року у справі №359/4701/16-ц (виконавче провадження НОМЕР_1), що підтверджується копією платіжного доручення №2117292419 від 1 листопада 2018 року (с.с.151 т.1).
Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди С.Г. від 5 листопада 2018 року виконавче провадження НОМЕР_1 закінчено у зв'язку з фактичним виконанням зазначеного рішення суду (с.с.20 т.1).
Постановою Верховного суду від 21 серпня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «К.Енерго» про відшкодування вартості протезування відмовлено(а.с.24-26, т.1).
Постановою Верховного суду від 12 лютого 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року залишено без змін (с.с.27-28, т.1).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 липня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви АТ «К.Енерго» про поворот виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року у справі №359/4701/16-ц (с.с.89-91 т.1).
Постановою Київського апеляційного суду від 2 грудня 2020 року ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 липня 2020 року скасовано в частині вирішення заяви АТ «К.Енерго» про поворот виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року в частині стягнення з АТ «К.Енерго» в дохід держави судового збору в сумі 13 373,75грн та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Допущено поворот виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року в частині стягнення з АТ «К.Енерго» в дохід держави судового збору в сумі 13 373,75грн, у зв'язку з його скасуванням (с.с.92-94 т.1).
Відмовляючи у задоволенні заяви про поворот виконання рішення, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився апеляційний суд, що відповідно до положень статті 445 ЦПК України поворот виконання рішення суду про стягнення матеріальної чи моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю фізичної особи не застосовується на загальних підставах, водночас підставою скасування рішення суду не слугувало повідомлення ОСОБА_1 неправдивих відомостей або подання ним підроблених документів.
Під час судового розгляду відповідач не заперечував, що позивач є правонаступником Акціонерного товариства «К. Енерго».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 1 листопада 2018 року, тобто на момент перерахування коштів ОСОБА_1 , у ПАТ «Київенерго», враховуючи зупинення виконання рішення суду ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року, був відсутній обов'язок сплачувати на користь ОСОБА_1 суму за рішенням суду, відтак кошти сплачені ПАТ «Київенерго» у добровільному порядку, а ОСОБА_1 отримав ці кошти безпідставно.
Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що грошові кошти ОСОБА_1 були сплачені в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, а тому, згідно положень
статті 1215 ЦК України, поверненню не підлягають, при цьому матеріали справи не містять доказів того, що кошти були сплачені внаслідок рахункової помилки позивача чи недобросовісності з боку відповідача.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї статті застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту.
У справі, що переглядається, відповідач отримав грошові кошти на підставі рішення суду, яке у подальшому було скасовано, а отже, не безпідставно.
Відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю,
аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.
Крім того, не підлягає поверненню безпідставне відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я,якщо її виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, у той час як спірна сума коштів виплачена позивачем відповідачу не добровільно, а на виконання судового рішення, яке у подальшому скасовано.
Зазначаючи підставу для стягнення з відповідача сплачених йому грошових коштів, позивач посилався на скасування рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «К. Енерго» про відшкодування вартості протезування.
Отже, посилання позивача на статтю 1212 Цивільного кодексу України при вирішенні даного спору є неправомірним.
Відповідно до частини другої статті 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Частина 5 статті 444 ЦПК України передбачає, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
Згідно з частиною дев'ятою статті 444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 3-рп/2011 поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.
Поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (постанова Верховного Суду у справі № 522/12153/19 від 1 березня 2023 року).
Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень, установлених законом.
Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16-ц та постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року у справі № 405/3788/19.
Частина 1 статті 445 ЦПК України передбачає, що у разі скасування за
нововиявленими чи виключними обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
В постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 вказано, що «поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення. Виняток становлять лише випадки, передбачені статтею 382 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року (далі - ЦПК України 2004 року), а саме у разі скасування у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача. Аналіз частини першої статті 382 ЦПК України 2004 року дає можливість дійти висновку, що поворот виконання не допускається, якщо відповідні правовідносини сторін характеризуються одночасною наявністю таких ознак: 1) виконане рішення постановлене за позовом про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи. При цьому мається на увазі як матеріальна, так і моральна шкода; 2) виконане рішення скасоване у зв'язку з нововиявленими обставинами. Тобто у разі скасування такого рішення в іншому порядку (наприклад, судом касаційної інстанції в порядку касаційного оскарження) поворот виконання допускається; 3) виконане рішення не було обґрунтовано на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. За відсутності хоча б однієї з вказаних ознак обмеження повороту виконання не діє. Положення частини другої статті 382 ЦПК України 2004 року встановлюють обмеження повороту виконання виключно щодо судових рішень, постановлених в одній з таких категорій справ: про стягнення аліментів; про стягнення заробітної плати; про стягнення інших, крім заробітної плати, виплат, що випливають з трудових правовідносин. Порядок, у якому було скасовано відповідні рішення у таких категоріях справ, значення не має. У взаємному співвідношенні норма частини першої статті 382 ЦПК України 2004 року є спеціальною щодо норми частини другої статті 382 ЦПК України 2004 року. Відтак, поворот виконання судового рішення про стягнення матеріальної чи моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи здійснюється на загальних підставах з обмеженнями, визначеними частиною першою, а не частиною другою статті 382 ЦПК України 2004 року. Суди вірно відмовили у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду, але при цьому не врахували, що у цій справі застосуванню підлягала частина друга, а не частина перша, статті 382 ЦПК України 2004 року, згідно з якою у справах про стягнення інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача. При цьому під виплатою слід розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати та інших видів трудових виплат, а і інші трудові виплати, віднесені до обов'язку роботодавця.»
Отже, позивачем обраний неналежний спосіб захисту, так як правовідносини
сторін не регулюються положеннями статті 1212 ЦК України, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 при пред'явлені позову про відшкодування вартості протезування діяв недобросовісно, не надавши належних та достатніх доказів необхідності заміни протезу, тому незаконне рішення було ухвалено на доказах, які не підтверджували позовні вимоги, про що також зазначено у постанові Київського апеляційного суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено у зв'язку з його недоведеністю. При цьому, апеляційним судом не було встановлено, що ОСОБА_1 надав суду підроблені документи або неправдиві відомості.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. … Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Таких обставин при розгляді позову ОСОБА_1 судом встановлено не було.
Посилання в апеляційній скарзі на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2018 року у справі № 359/6113/17, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки обставини даної справи та обставини у справі № 359/6113/17 є різними.
У справі № 359/6113/17 судом було встановлено, що ОСОБА_1 на виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 26 лютого 2015 року двічі отримав грошову суму у розмірі 74 818 гривень 25 копійок, а відтак вона підлягала стягненню з нього, як безпідставно отримана.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» залишити без задоволення, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 серпня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 8 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук