12 серпня 2025 року Чернігів Справа № 620/5456/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) за допомогою системи ''Електронний суд'' звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУНП в Чернігівській області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22.05.2017 по 31.10.2017 включно;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22.05.2017 по 31.10.2017 включно;
визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_1 1) грошової компенсації за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2018 та 2021 рік, 2) грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2022 роки, 3) допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017-2022 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно Постанови № 168;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 1) грошову компенсації за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік та 2021 рік, 2) грошову допомогу на оздоровлення за 2017-2022 роки, 3) допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2017-2022 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно Постанови № 168;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з квітня 2020 по жовтень 2020 та за період з грудня 2020 року по 29.06.2022, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з квітня 2020 по жовтень 2020 та за період з грудня 2020 року по 29.06.2022 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не нараховувалася та не виплачувалася йому в спірні періоди проходження служби індексація грошового забезпечення відповідно до законодавства. Також вказує, що має право на грошову компенсацію за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік та 2021 рік, грошову допомогу на оздоровлення за 2017-2022 роки, допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2017-2022 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно Постанови № 168 та доплату, на період карантину, до грошового забезпечення за період з березня 2021 року по травень 2022 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем, в установлений судом строк (з урахуванням ухвали суду від 22.07.2025), подано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, вважає доводи позовної заяви необґрунтованими нормами матеріального права та просив у їх задоволенні відмовити з підстав, що викладені в відзиві на позов.
Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначені аналогічні обставини, викладені в позові.
Відповідачем подані заперечення, в яких зазначені аналогічні обставини, викладені у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 22.05.2017 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області та наказом від 28.06.2022 № 342 о/с звільнений зі служби в поліції з 29.06.2022 за пунктом 6 частини 1 статті 77 закону України “Про національну поліцію».
Як слідує з довідки про нараховане грошове забезпечення позивача за спірний період, а саме з травня 2017 року по 31.10.2017 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
При цьому позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення з листопада 2017 року по червень 2022 року щомісячно.
Згідно з листом від 12.06.2025 №2916-2025 відповідач повідомив, що позивач не виконував обов'язків та функцій, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) за період з квітня 2020 року по жовтень 2020 року та грудня 2020 року по 29 травня 2022 року.
Як слідує з листа від 23.07.2025 №12020-2025 позивачу виплачено матеріальну допомогу для оздоровлення у 2017 році в розмірі 2400,00 грн, у 2018 році - 2400,00 грн, у 2019 році-2600,00 грн, у 2020 році - 4620,00 грн, у 2021 році- 7003,5 грн, у 2022 році-12735,91 та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2020 році-11852,06 грн, у 2021 році-1016,00 грн.
Відповідно до пункту 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 зі змінами та на виконання наказу по особовому складу ГУНП в Чернігівські області від 28.06.2022 № 342 о/с ОСОБА_1 нарахована та виплачена в червні 2022 року компенсація за невикористану відпустку за 2022 рік (за 12 діб) в сумі 4087,87 грн.
Додаткова винагорода передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» нарахована ОСОБА_1 згідно наказу по особовому складу ГУНП в Чернігівській області від 24.06.2022 № 287 о/с в сумі 12000,00 грн (за період з 12.06.2022-23.06.2024). В інші періоди починаючи з 24.02.2022 вищевказана додаткова винагорода не встановлювалася та не виплачувалася.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Так у відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Закон України від 02.07.2015 №580-VIII “Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону (частина 5 статті 94 Закону № 580-VIII ).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення»(далі - Закон №1282-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Так статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так постановою Кабінету Міністрів України від17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Таким чином індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження виплати відповідачем індексації грошового забезпечення з 22.05.2017.
Таким чином Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 22.05.2017 по 31.10.2017 відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення».
Відтак підсумовуючи вищезазначене, з огляду на те, що відповідач не врахував та не перевірив наявність підстав визначених Законом №1282-ХІІ та Порядком № 1078 для виплати позивачу індексації грошового забезпечення, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 22.05.2017 по 31.10.2017.
Також суд зазначає, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.
Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно частини 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Оскільки право на індексацію грошового забезпечення позивача, передбаченого Законами № 1282-ХІІ та № 580-VIII та порушено, воно підлягає відновленню в судовому порядку.
Також суд зазначає, що статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Статтею 9 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України “Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Таким чином, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною сум, для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані відпустки.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку вказаних вище виплат.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки та компенсації за невикористані відпустки без урахування індексації грошового забезпечення є протиправними.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки та компенсації за невикористані відпустки; зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки та компенсації за невикористані відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Щодо позовних вимог в частині перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2019 роки та 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, то останні задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо отримання позивачем матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в період з 2017 по 2019 роки та 2022 рік, як наслідок відсутні правові підстави для відповідного перерахунку.
Також як встановлено судом вище додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» нарахована ОСОБА_1 згідно наказу по особовому складу ГУНП в Чернігівській області від 24.06.2022 № 287 о/с в сумі 12000,00 грн (за період з 12.06.2022-23.06.2024). В інші періоди починаючи з 24.02.2022 вищевказана додаткова винагорода не встановлювалася та не виплачувалася.
Тобто, вказана виплата у спірний період не мала постійного, щомісячного характеру, як наслідок відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані відпустки з урахуванням додаткової винагороди згідно постанови №168.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 (далі - Постанова № 375) за період з квітня 2020 по жовтень 2020 та за період з грудня 2020 року по 29.06.2022 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 Постанови №375 встановлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Відповідно до пунктів 2, 3 Постанови №375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Зі змісту вищевикладеного вбачається, що доплата проводиться не всім поліцейським, а саме тим, які безпосередньо забезпечують життєдіяльність населення і мають безпосередній контакт з ним. Для проведення вказаної доплати, безпосередніми керівниками формуються відповідні списки, де відображаються кількість днів несення служби в таких умовах. Наприклад, працівник штабу чи кадрової служби в такий список не буде внесений, бо його функціональні обов'язки не передбачають безпосередньою участь у забезпеченні життєдіяльності населення.
Відповідно до статті 94 Закону №580-VIII, Постанови №988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).
Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку №260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ЗВО про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.
Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.
Водночас необхідно зауважити, що відповідно до пункту 5 Постанови №375 доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Судом встановлено, що позивач проходив службу на посаді старшого інспектора відділу формування та супроводження інформаційних ресурсів управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП.
Разом з тим суд зазначає, що вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Проте суд зауважує, що згідно листа Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 05.05.2025 позивачу виплачувалась додаткова доплата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 у період дії карантину, в періоди залучення позивача щодо виконання обов'язків із забезпечення життєдіяльності населення.
Так, згідно з листом від 12.06.2025 №2916-2025 відповідач повідомив, що позивач не виконував обов'язків та функцій, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) за період з квітня 2020 року по жовтень 2020 року та грудня 2020 року по 29 травня 2022 року.
Отже позивачем не доведено суду, що відповідачем було протиправно не нарахована та не виплачена додаткова доплата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 у період проходження ним служби з квітня 2020 року по жовтень 2020 року та з грудня 2020 року по червень 2022 року.
Враховуючи викладене позовні вимоги позивача про нарахування доплати за несення служби, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 задоволенню не підлягають.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22.05.2017 по 31.10.2017.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22.05.2017 по 31.10.2017.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки та компенсації за невикористані відпустки.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки та компенсації за невикористані відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (просп. Перемоги, 74,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000, код ЄДРПОУ 40108651).
Повне судове рішення складено 12.08.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО