11 серпня 2025 року Чернігів Справа № 620/6427/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області №262740013908 від 23.04.2025 про відмову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) з дня звернення, а саме з 15.04.2025, до стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з особливо шкідливими та з особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періодів роботи з 19.08.1986 по 15.11.1994, з 03.04.2017 по 30.04.2020, з 01.05.2020 по 30.09.2020, з 01.10.2020 по 31.12.2022 та призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) з 15.04.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з особливо шкідливими та з особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) з 15.04.2025 з урахуванням включення до стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з особливо шкідливими та з особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періодів роботи з 19.08.1986 по 15.11.1994, з 03.04.2017 по 30.04.2020, з 01.05.2020 по 30.09.2020, з 01.10.2020 по 31.12.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області у спірних правовідносинах дійшло помилкового висновку про відсутність підстав для зарахування ОСОБА_1 в пільговий стаж за Списком № 1 періодів роботи 19.08.1986 по 15.11.1994, з 03.04.2017 по 30.04.2020, з 01.05.2020 по 30.09.2020, з 01.10.2020 по 31.12.2022.
Відповідачем відзив на позовну заяву подано не було.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
15.04.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 23.04.2025 № 262740013908.
Підставою прийняття вказаного рішення слугувала відсутність пільгового стажу роботи, вказано, що до страхового стажу відповідно до трудової книжки від 05.03.1984 не зараховано період роботи з 19.08.1986 по 15.11.1994, оскільки номер наказу про прийняття дописаний, відсутня дата наказу про прийняття та у записі про прийняття на роботу назва організації не відповідає назві організації на печатці, якою завірено запис про звільнення.
Страховий стаж особи становить 12 років 6 місяців 22 дні, з урахуванням вимог частини третьої статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 19 років 6 місяців 22 дні, в тому числі стаж роботи за Списком №1 становить 7 років 6 місяців 21 день.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право призначення пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюється Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон).
Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В силу пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), та яка була чинна на момент початку заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Відповідно до пункту 2.11 Інструкції № 162 після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 вищенаведеної Інструкції).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Так, згідно трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 05.05.1984, позивач працював, зокрема, з 19.08.1986 по 15.11.1994 на посаді помічника машиніста тепловозу вантажно-транспортного управління виробничого відділення «Краснодонвугілля».
Так, судом було встановлено, що вказані записи трудової книжки в повній мірі підтверджують періоди роботи позивача, а наявні можливі помилки заповнення трудової книжки не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.
Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу, а відмова в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.
Так, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави не приймати до уваги запис трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 05.05.1984 про роботу позивача з 19.08.1986 по 15.11.1994 на посаді помічника машиніста тепловозу вантажно- транспортного управління виробничого відділення «Краснодонвугілля».
За таких обставин, суд приходить до висновку, що періоди роботи позивача з 19.08.1986 по 15.11.1994 на посаді помічника машиніста тепловозу вантажно транспортного управління виробничого відділення «Краснодонвугілля» мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
Щодо періодів роботи з 19.08.1986 по 15.11.1994, з 03.04.2017 по 30.04.2020, з 01.05.2020 по 30.09.2020, з 01.10.2020 по 31.12.2022, а також зарахування спірних періодів роботи до стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з особливо шкідливими та з особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, то суд зазначає наступне.
Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Приписами пунктів 4.3 і 4.7 Порядку № 22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на призначення пенсії повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі №1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.
Зміст наведених норм права свідчить про те, що обов'язок прийняти рішення про призначення (перерахунок) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (тобто прийняти рішення по суті), виникає у територіального органу Пенсійного фонду за наслідками розгляду заяви особи, яка складена у формі, установленій вказаним Порядком № 22-1, та яка може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID.
Отже, наведеними нормами чинного законодавства, а саме вказаним Порядком № 22-1, визначено чіткий алгоритм дій щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Так, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області №262740013908 від 23.04.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії не містить жодних підстав для неврахування на підставі поданих позивачем документів періодів роботи з 19.08.1986 по 15.11.1994, з 03.04.2017 по 30.04.2020, з 01.05.2020 по 30.09.2020, з 01.10.2020 по 31.12.2022 до стажу роботи, в тому числі за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з особливо шкідливими та з особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Оскільки питання обрахунку стажу та призначення пенсії віднесено до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, враховуючи ненадання відповідачем правової оцінки наданим для призначення пенсії документам періодів роботи з 19.08.1986 по 15.11.1994, з 03.04.2017 по 30.04.2020, з 01.05.2020 по 30.09.2020, з 01.10.2020 по 31.12.2022 до стажу роботи, в тому числі за Списком №1, суд, в свою чергу, позбавлений можливості надати правову оцінку обставинам наявності у позивача права на призначення та виплату пенсії.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного суду України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно абзацу другого частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням зазначеного, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області №262740013908 від 23.04.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 з 19.08.1986 по 15.11.1994, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15.04.2025 та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 482,48 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області №262740013908 від 23.04.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 з 19.08.1986 по 15.11.1994, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15.04.2025 та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 482,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.08.2025.
Суддя Наталія БАРГАМІНА