про повернення позовної заяви
12 серпня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/3781/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Боднарюк О.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до 1 державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області щодо заниження ОСОБА_1 , грошового забезпечення, а також всіх інших належних додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні) за період з 29.01.2020 по 18.09.2020 із використанням посадового окладу та окладу за спеціальне звання, обчислених шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;
- зобов'язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок грошового забезпечення, а також всіх інших належних додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні) за період з 29.01.2020 по 18.09.2020, із використанням посадового окладу та окладу за спеціальне звання, обчислених шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та провести його виплату із врахуванням вже виплачених сум;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Ухвалою суду від позовну заяву залишено без руху з підстав пропущення строку звернення до суду та встановлено строк для звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку.
На адресу суду від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, в обґрунтуванні якої зазначено про те, що спірні правовідносини виникли в період до 19 липня 2022 року, а тому на момент їх виникнення діяла редакція частини 2 статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відтак останній вважає, що строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення та його складових частин на момент звільнення з військової служби та виплати спірних сум не застосовувалися. Враховуючи зазначене, просить поновити строк звернення до суду.
Дослідивши доводи заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункти 3, 4 частини першої цієї статті).
За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
Приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу норм частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачено можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, суд звертає увагу, що до 19.07.2022 спеціальними імперативними нормами, що регулювали правовідносини щодо оскарження дій суб'єктів владних повноважень про виплату у неповному обсязі грошового забезпечення (заробітної плати) незалежно від того чи перебував працівник на державній службі чи ні, є норми ст.233 КЗпП України.
Разом з тим, Законом №2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
За змістом статті 234 КЗпП України (у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-IX) у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Згідно ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, суд звертає увагу, що з 19 липня 2022 року строк звернення до суду щодо правомірності виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, становить тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Так, зі змісту позовної заяви судом встановлено, що предметом розгляду по справі є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення, а також всіх інших належних додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні) за період з 29.01.2020 по 18.09.2020, із використанням посадового окладу та окладу за спеціальне звання, обчислених шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року
Також, зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивач був звільнений з військової служби наказом 10 ДПРЧ УДСНС України в Чернівецькій області № 42 від 18.09.2020 року Отже, про порушення свого права останній мав дізнатися щонайменше у вересні 2020 року.
Таким чином, зазначений спір про виплату грошового забезпечення та додаткових його видів набуває ознак трудового спору та враховуючи, що ст.233 КЗпП України більше не містить спеціальних норм щодо обчислення строків звернення до суду із позовами про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком - тому, суд приходить висновку про необхідність застосовувати саме тримісячний строк звернення до суду визначений ст.233 КЗпП України у новій редакції з 19.07.2022.
Водночас відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Аналогічна правові позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22.
З огляду на вказане, до спірних правовідносин застосуванню підлягають приписи статті 233 КЗпП України у частині, що стосується строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці та які мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Тому з 01.07.2023 починається відлік 3-місячного строку звернення до суду з позовом.
Разом з тим, до суду з даним позовом за захистом свого права на перерахунок грошового забезпечення в належному розмірі позивач звернувся лише 05.08.2025року, тобто з пропуском передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду.
Судом також встановлено, що позивачем не зазначено жодних підстав для поновлення строку звернення до суду.
Крім того, суд зазначає, що згідно статті 234 КЗпП України (у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-IX) - у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Аналізуючи зміст наведеного, суд наголошує, що ст.234 КЗпП України містить імперативні норми, які забороняють суду поновлювати строк звернення до суду, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло більше одного року.
Як зазначено вище, позивач був звільнений з військової служби наказом начальника 10 ДПРЧ УДСНС України в Чернівецькій області № 42 від 18.09.2020 року.
Отже, оскільки після прийняття наказу № 42 від 18.09.2020 пройшло майже 5 років - тому виходячи зі змісту ст.234 КЗпП України, у суду відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду, що є самостійною підставою для відмови у поновленні строку звернення до суду.
Таким чином, беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку, що викладені представником позивача обставини та додані до позову матеріали справи не вказують на пропущення позивачем строку звернення до суду з поважних причин.
Згідно ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 КАС України, визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення заяви про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду, а тому позовна заява підлягає поверненню позивачу.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -
1.Позовну заяву ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
2.Копію ухвали суду направити учасникам справи.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя О.В. Боднарюк