м. Черкаси
11 серпня 2025 року Справа № 580/104/22
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Орленко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 580/104/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Рішенням суду від 10.02.2022 вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 09.11.2021 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» № 33/44/1-В-436/08-1637 від 14.06.2021. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» № 33/44/1-В-436/08-1637 від 14.06.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
30.07.2025 вх. 38749/25 до суду надійшла заява представника позивача про зміну способу та порядку виконання вищезазначеного рішення суду.
Заява мотивована тим, що, попри набрання судовим рішенням законної сили 13.03.2022, відповідач не виконав його у повному обсязі, а саме не здійснив фактичної виплати позивачу недоплаченої пенсії після проведення її перерахунку у сумі 173151,96 грн.
Відтак представник позивача просить суд змінити спосіб виконання рішення суду та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 вказану заборгованість.
З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів, суд вважає можливим провести розгляд питання про зміну способу та порядку виконання рішення за відсутності сторін (у письмовому провадженні).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Суд встановив, що 29.03.2022 Черкаський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №580/104/22 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» № 33/44/1-В-436/08-1637 від 14.06.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 17.05.2022 №2305-1921/В-03/8-2300/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача, що доплата пенсії, нарахована у справі №580/104/22, за період з 01.12.2019 до 30.04.2022 становить 173151,96 грн, виплату якої буде здійснено за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Вказане рішення набрало законної сили 13.03.2022, однак залишається невиконаним в частині виплати позивачу заборгованої пенсії в сумі 173151,96 грн.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Суд наголошує, що вказана норма за своїм змістом має імперативний характер та фактично покладає на суд обов'язок змінити порядок і спосіб виконання судового рішення у справах цієї категорії, у разі його невиконання суб'ктом владних повноважень понад два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Водночас ухвалене у цій соціальній справі на користь позивача судове рішення не виконується вже майже три роки з дня набрання ним законної сили.
У свою чергу, це порушує принцип обов'язковості судових рішень, закріплений у статті 129-1 Конституції України, і суперечить праву особи на ефективний засіб юридичного захисту відповідно до статей 6 та 13 Європейської конвенції з прав людини.
Наведене також вказує на недотримання необхідного балансу між публічними інтересами та правом позивача на своєчасне отримання пенсійних виплат.
При цьому суд враховує, що відповідні зміни до ч. 3 ст. 378 КАС України були внесені Законом № 4094-IX від 21.11.2024, тобто в умовах дії воєнного стану та за наявності багатомільярдної заборгованості дежавного бюджету з виконання судових рішень у справах цієї категорії, що свідчить про те, що такі обставини враховувались законодавцем як такі, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, але не можуть бути перешкодою на шляху виконання судового рішення.
З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду від 10.02.2022 в частині зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з проведенням її перерахунку на стягнення з пенсійного органу на користь позивача заборгованих пенсійних виплат в сумі 173151,96 грн.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 294, 372, 378 КАС України, суд
Заяву представника позивача задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.02.2022 в адміністративній справі № 580/104/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, встановивши новий спосіб виконання цього судового рішення в частині виплати позивачу заборгованості після перерахунку пенсії, а саме стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 донараховані кошти в сумі 173151,96 грн (сто сімдесят три тисячі сто п'ятдесят одна гривня 96 копійок).
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала складена 11.08.2025.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО