Справа № 560/12006/25
іменем України
12 серпня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23 червня 2025 року №064250010923 щодо відмови позивачу ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 (шість) відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області винести рішення про зменшення позивачу ОСОБА_1 віку виходу на пенсію відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 6 (шість) років.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що ним було подано всі необхідні документи для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23 червня 2025 року №064250010923 протиправно відмовлено у заниженні пенсійного віку, вказане рішення вважає протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження по справі.
Відповідач відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача до суду не надав, причин неможливості надання відзиву та доказів суду не повідомив.
Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що позивач 16.06.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 (шість) відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 23.06.2025 №064250010923 відмовлено позивачу. Підставою для відмови в оскаржуваному рішенні вказано, що документами не підтверджено право на заниження пенсійного віку, так як не було доведено проживання не менше 3 років станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення.
Не погоджуючись із відмовою відповідача, вважаючи рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок), затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
Підпунктом 5 п.2.1 цього Порядку передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Згідно з абзацом 7 пп. "ґ" п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм ст.55 Закону №796-XII).
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статус громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 1986-1993.
Водночас, законодавець встановив перелік документів, що підтверджує постійне проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 1986-1993, який не обмежується лише довідкою, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.
Документами, що підтверджують статус громадян, які постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 1986-1993, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є відповідне посвідчення "громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 1986-1993".
З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 1986-1993 та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 1986-1993".
Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17, від 23 травня 2018 року у справі №398/3509/16, від 08 червня 2022 року у справі №805/3752/18-а.
Судом встановлено, що згідно з посвідченням виданого Житомирською облдержадміністрацією 14.02.1996 серії НОМЕР_1 позивач - громадянин, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (Категорія 3) та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для осіб, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони постійно проживали на день аварії, або на 1 січня 1993 р. у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні добровільного відселення - не менше трьох років.
Отже, під час видачі позивачу вказаного посвідчення уповноваженим органом перевірялись обставини проживання останнього у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року.
Суд звертає увагу на те, що посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю не оспорюється, тому у суду немає підстав ставити під сумнів законність отримання позивачем посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорії 3) серії НОМЕР_1 .
Також, на підтвердження факту проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю позивачем надано довідку Відділу реєстрації місця проживання Коростенської міської ради №9498 від 07.05.2025 року, відповідно до якої позивач, постійно був зареєстрований в АДРЕСА_1 , з 29.09.1988 по 23.04.1992 та з 31.12.1992 по 06.11.2003. Дата зняття з відповідного місця реєстрації 06.11.2003. З 19.12.2003 позивач зареєстрований у АДРЕСА_2 по теперішній час.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особа, яка постійно проживала і працювала в зоні посиленого радіологічного контролю більше чотирьох років.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.06.2025 року, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 (шість) відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області винести рішення про зменшення позивачу віку виходу на пенсію відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 6 (шість) років, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Статтею 58 Закону №1058-VІІ визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки, вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією органів пенсійного фонду, та відсутності можливості перевірити наявність, необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу позивача, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.06.2025 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 (шість) відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням правових висновків суду, викладених у цій справі.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.06.2025 №064250010923 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 (шість) відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.06.2025 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 (шість) відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та прийняти рішення з урахуванням правових висновків суду, викладених у цій справі.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 21318350)
Головуючий суддя О.П. Шевчук