Справа № 560/2843/25
іменем України
12 серпня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу містобудування та архітектури обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовною заявою, в якій просить:
1. Визнати протиправними дії відділу містобудування та архітектури обласної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки оформленої листом № 91/24 від 11.10.2024.
2. Зобов'язати відділ містобудування та архітектури обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 будівельний паспорт на забудову земельної ділянки загальною площею 0,2356 га., кадастровий номер 6823986800:03:007:0064, на об'єкт будівництва Реконструкція будинку садибного типу, АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказує, що маючи намір здійснити реконструкцію належного йому житлового будинку він звернувся до відповідача із заявою про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки. Проте, за результатами розгляду такої заяви відповідач відмовив у видачі будівельного паспорта через невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки земельна ділянка віднесена до охоронної зони лісу.
На переконання позивача, така відмова порушує його право як власника земельної ділянки на забудову відповідно до її цільового призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач подав відзив на позов, згідно якого просив відмовити у його задоволенні. Зазначає, що на звернення позивача від 17.09.2024 відділом містобудування та архітектури обласної державної адміністрації листом від 11.10.2024 №91/24 відмовлено у видачі будівельного паспорта на забудову земельної ділянки.
Відповідно до Генерального плану та плану зонування його територій, затвердженого рішенням сесії Крупецької сільської ради від 15.10.2020 №6, земельна ділянка з кадастровим номером 6823986800:03:007:0064 віднесена до охоронної зони лісу.
Дослідивши обставини справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6823986800:03:007:0064 із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадина ділянка).
Позивач звернувся до відділу містобудування та архітектури обласної державної адміністрації із заявою від 15.08.2023 щодо видачі будівельного паспорта на забудову земельної ділянки загальною площею 0,2356 га, кадастровий номер 6823986800:03:007:0064. на об'єкт будівництва Реконструкція будинку садибного типу, АДРЕСА_1 .
Відділ містобудування та архітектури обласної державної адміністрації надав позивачу повідомлення від 21.08.2023 №ВР01:0437-5687-6850-9035, яким відмовив останньому у видачі будівельного паспорта у зв'язку з невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки у відповідності до Генерального плану та плану зонування його територій, затвердженого рішенням сесії Крупецької сільської ради від 15.10.2020 №6, земельна ділянка з кадастровим номером 6823986800:03:007:0064 віднесена до охоронної зони лісу.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі №560/19817/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії відділу містобудування та архітектури Хмельницької обласної військової адміністрації щодо відмови у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки загальною площею 0,2356 га, кадастровий номер 6823986800:03:007:0064 на об'єкт будівництва Реконструкція будинку садибного типу, АДРЕСА_1 .
Зобов'язано відділ містобудування та архітектури Хмельницької обласної військової адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2023 щодо видачі будівельного паспорта на забудову земельної ділянки загальною площею 0,2356 га, кадастровий номер 6823986800:03:007:0064 на об'єкт будівництва Реконструкція будинку садибного типу, АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення суду від 22 липня 2024 року у справі №560/19817/23, відділ містобудування та архітектури обласної державної адміністрації повторно розглянув заяву ОСОБА_1 та листом від 11.10.2024 №91/24 знову відмовив у видачі будівельного паспорта на забудову земельної ділянки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Згідно із пп.6, 7 ч.1 ст.7 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом:
контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації;
надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів):
виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів;
виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів;
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пунктів.
Відповідно до ст. 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; виконання підготовчих та будівельних робіт; державна реєстрація спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва та майбутній об'єкт нерухомості у випадках, визначених законом; проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об'єктів (крім об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об'єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об'єкт (його складову).
Статтею 27 Закону № 3038-VI визначено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).
Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.
Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.
Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Порядок видачі будівельного паспорта визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Відповідно до п. 1.2 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 05.07.2011 № 103 (далі - Порядок №103), будівельний паспорт забудови земельної ділянки визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.
Згідно із п.2.3 Порядку №103 уповноважений орган з питань містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, будівельним нормам і правилам.
Відповідно до ст.16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов'язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони (ст.24 Закону № 3038-VI).
Згідно із п. 4.1 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.11.2011 № 290, рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Як слідує з повідомлення відділу містобудування та архітектури Хмельницької обласної військової адміністрації від 21.08.2023 №ВР01:0437-5687-6850-9035, у відповідності до Генерального плану та плану зонування його територій, затвердженого рішенням сесії Крупецької сільської ради від 15.10.2020 №6, земельна ділянка з кадастровим номером 6823986800:03:007:0064 віднесена до охоронної зони лісу.
Разом з цим, згідно із положенням ч. 4 ст. 373, ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону № 3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» визначає, цільове призначення земельної ділянки це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
Згідно зі змістом статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Частиною першою статті 193 ЗК України встановлено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6823986800:03:007:0064, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Верховний Суд у постанові від 02.12.2021 у справі №640/23893/19 звертав увагу на той факт, що «цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)» в розумінні Земельного кодексу України та «функціональне призначення території» в розумінні Генерального плану міста, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території міста, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом міста, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.
За змістом постанови Верховного Суду від 21.02.2022 у справі №826/1732/18 обов'язковим є використання земельної ділянки за її цільовим призначенням навіть в разі встановлення нового функціонального призначення, якщо це відбулося вже після набуття права власності на землю.
Положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Цивільного кодексу України, відповідно до яких забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, мають вищу юридичну, ніж рішення органу місцевого самоврядування про затвердження Генерального плану міста.
Відповідно до частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, вирішуючи цей спір, належить застосовувати положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Цивільного кодексу України, як акти вищої юридичної сили.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №815/1373/18.
Таким чином, оскільки земельна ділянка із кадастровим номером 6823986800:03:007:0064, яка розташована по АДРЕСА_1 , належить позивачу та має цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), позивач має право використати таку земельну ділянку для реконструкції розміщеного на ній житлового будинку.
Крім того, доводи відповідача про самочинне будівництво на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає необґрунтованими.
Відповідач посилається на акт обстеження домоволодіння, складений робочою групою.
Однак, у самому акті зазначено, що візуальний огляд не дозволяє точно встановити відповідність між наявною правовстановлюючою документацією та фактичним станом забудови, зокрема перевірити розміри існуючих будівель. Виявленні ознаки оновлення фасадів будівель можуть свідчити про проведення будівельних робіт, які не були відображені в офіційній документації, що у свою чергу, може вказувати на можливе порушення містобудівних норм або самочинне будівництво.
Разом з тим, як зазначено в акті обстеження домоволодіння, робоча група не має повноважень щодо встановлення факту самовільної забудови чи реконструкції нерухомого майна. Для підтвердження таких обставин необхідне залучення сертифікованого інженера з технічної інвентаризації та проведення додаткового обстеження.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення такого обстеження або залучення відповідного спеціаліста.
Таким чином, суд зазначає, що твердження відповідача про самочинність будівництва є лише припущенням, що не підтверджується належними та допустимими доказами.
Наведене свідчить про протиправність дії відділу містобудування та архітектури обласної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, оформленої листом №91/24 від 11.10.2024.
Для належного захисту прав позивача, порушених у межах спірних правовідносинах вказаними діями відповідача, необхідно зобов'язати відділ містобудування та архітектури обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 будівельний паспорт на забудову земельної ділянки площею 0,2356 га., кадастровий номер 6823986800:03:007:0064, на об'єкт будівництва Реконструкція житлового будинку садибного типу, за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн., тому ці витрати, враховуючи задоволення позову, слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також представник позивача подав клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно абз.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, згідно ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно з п.1-2 ч.1 ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правової допомоги, акт прийому - передачі наданих послуг, квитанцію на суму 3000,00 грн.
Згідно наданого акту прийому - передачі наданих послуг правнича допомога пов'язана зі складанням та подання позовної заяви до суду, затрачено часу 4 год.
У постанові Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі № 380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат позивача на правову допомогу у сумі 3000 грн. є обґрунтованим.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в загальному розмірі 4211,20 грн., з них: судовий збір в сумі 1211,20 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії відділу містобудування та архітектури обласної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, оформленої листом №91/24 від 11.10.2024.
Зобов'язати відділ містобудування та архітектури обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 будівельний паспорт на забудову земельної ділянки площею 0,2356 га., кадастровий номер 6823986800:03:007:0064, на об'єкт будівництва Реконструкція житлового будинку садибного типу, за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4211 (чотири тисячі двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відділу містобудування та архітектури обласної державної адміністрації.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 12 серпня 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Відділ містобудування та архітектури обласної державної адміністрації (вул. Грушевського, 87, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29001 , код ЄДРПОУ - 38714803)
Головуючий суддя Д.А. Божук