Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання вирішення заяви про відвід судді
12 серпня 2025 р. справа № 520/19646/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відвід судді в адміністративній справі №520/19646/25 за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, адміністративний орган, владний суб"єкт, орган публічної адміністрації) про 1) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неповного виконання обов'язку зі сплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 09.08.2022 по 05.09.2022, з 07.09.2022 по 13.12.2022, з 31.01.2023 по 17.02.2023, з 24.04.2023 по 22.05.2023, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; 2) зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 09.08.2022 по 05.09.2022, з 07.09.2022 по 13.12.2022, з 31.01.2023 по 17.02.2023, з 24.04.2023 по 22.05.2023, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого,
встановив:
У межах справи №520/29688/24 у порядку адміністративного судочинства позивачем були заявлені вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неповного виконання обов'язку зі сплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; 2) зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 400.000,00грн. (чотириста тисяч гривень) недоплаченої додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого.
Тож, предметом позову є вимога про виплату військовослужбовцю Національної гвардії України додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме з 30.03.2022 по 10.04.2022, з 09.08.2022 по 05.09.2022, з 07.09.2022 по 13.12.2022, з 31.01.2023 по 17.02.2023, з 24.04.2023 по 22.05.2023.
За викладеними у позові твердженнями - 09.08.2023р. військова служба заявника була припинена.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2024р. у справі №520/29688/24 даний позов було залишено без руху у зв"язку із відсутністю юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду разом із доказами пропуску строку на звернення до суду з поважних причин відносно вимог про виплату грошової винагороди з 09.08.2022 по 05.09.2022, з 07.09.2022 по 13.12.2022, з 31.01.2023 по 17.02.2023, з 24.04.2023 по 22.05.2023.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024р. у справі №520/29644/24 викладені в заяві від 30.10.2024р. доводи було визнано недостатніми підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду. Заяву про поновлення строку звернення до суду від 30.10.2024р. - залишено без задоволення. Вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2024р. у справі №520/29688/24 - визнано невиконаними.
Позов в частині вимог про: 1) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неповного виконання обов'язку зі сплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 09.08.2022 по 05.09.2022, з 07.09.2022 по 13.12.2022, з 31.01.2023 по 17.02.2023, з 24.04.2023 по 22.05.2023, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; 2) зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 09.08.2022 по 05.09.2022, з 07.09.2022 по 13.12.2022, з 31.01.2023 по 17.02.2023, з 24.04.2023 по 22.05.2023, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого було повернуто.
Прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в частині про: 1) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неповного виконання обов'язку зі сплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 30.03.2022 по 10.04.2022, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; 2) зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 30.03.2022 по 10.04.2022, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024р. клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду стосовно вимоги за епізодом стаціонарного лікування з 30.03.2022 по 10.04.2022 було залишено без задоволення; Позов було залишено без задоволення.
Водночас із цим, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024р. у справі №520/29688/24 в частині повернення частини вимог позову була оскаржена в апеляційному порядку представником позивача - адв. ОСОБА_2.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025р. апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адв. ОСОБА_2 була розглянута по суті і задоволена; Ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі № 520/29688/24 була скасована в частині повернення позову ОСОБА_1 .
Тому ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2025р. у справі №520/29688/24 були прийняті до провадження у межах адміністративної справи №520/29688/24 вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неповного виконання обов'язку зі сплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 09.08.2022 по 05.09.2022, з 07.09.2022 по 13.12.2022, з 31.01.2023 по 17.02.2023, з 24.04.2023 по 22.05.2023, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; 2) зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 09.08.2022 по 05.09.2022, з 07.09.2022 по 13.12.2022, з 31.01.2023 по 17.02.2023, з 24.04.2023 по 22.05.2023, відкривши провадження в адміністративній справі в цій частині.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2025р. у справі №520/29688/24 були роз'єднані в окремі провадження об'єднані у позові вимоги. У межах справи №520/29688/24 були залишені позовні вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неповного виконання обов'язку зі сплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 30.03.2022 по 10.04.2022, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; 2) зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 30.03.2022 по 10.04.2022, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, які розглянуті по суті рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024р. у справі №520/29688/24. Вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неповного виконання обов'язку зі сплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 09.08.2022 по 05.09.2022, з 07.09.2022 по 13.12.2022, з 31.01.2023 по 17.02.2023, з 24.04.2023 по 22.05.2023, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; 2) зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 09.08.2022 по 05.09.2022, з 07.09.2022 по 13.12.2022, з 31.01.2023 по 17.02.2023, з 24.04.2023 по 22.05.2023, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого до розгляду виділити в окреме провадження і передати до відповідного структурного підрозділу апарату Харківського окружного адміністративного суду для організації виконання положень ст. 31 КАС України.
Виділеній в окреме самостійне провадження адміністративній справі було присвоєно номер - 520/19646/25.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2025р. у справі №520/19646/25 була прийнята адміністративна справа №520/19646/25 до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Сліденка А.В.; у відповідача були витребувані докази: про проходження заявником публічної служби із відображенням дати зарахування на кожну нову штатну посаду та звільнення/переміщення/переведення; докази про алгоритм обчислення грошового забезпечення за усіма розрахунковими елементами за період з 09.08.2022 року по 22.05.2023 року; документи про призначення, нарахування та виплату заявникові додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у період з 09.08.2022 року по 22.05.2023 року; документи про період часу знаходження заявника на лікуванні та причини лікування; документи про період часу знаходження заявника у відпустках та причини надання відпусток у 2022-2023 роках; документи, які спростовують право заявника на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі у зв"язку із отриманням поранення з 09.08.2022 року по 22.05.2023 року тощо).
05.08.2025р. судом від відповідача - суб"єкта владних повноважень було отримано процесуальний документ у вигляді відзиву на позов, де не було зазначено жодної конкретної обставини стосовно спірних правовідносин та не було надано жодного доказу, а натомість, були викладені вимоги: про залишення позову без руху через невідповідність положенням ст.ст.160, 161 КАС України; про залишення позову без розгляду через відсутність у представника заявника належних повноважень на ведення справи в адміністративному суді; про залишення позову без розгляду через порушення строку звернення до суду.
Оскільки викладені у згаданому процесуальному документі клопотання сторони відповідача не належать до визначеного нормами КАС України кола процесуальних документів, котрі потребують негайного (невідкладного або хоча б першочергового) вирішення, а розв"язання по суті цих клопотань вимагало фізичної наявності в матеріалах справи доказів, витребуваних ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024р. у справі №520/29644/24 та ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2025р. у справі №520/19646/25, але так і не поданих без зазначення будь-яких поважних причин стороною відповідача (в частині проведення виплати додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі за кожний конкретний календарний день знаходження заявника на лікуванні), то ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2025. у справі №520/19646/25 були витребувані докази, котрі явно та очевидно входять до предмету доказування відносно обставин дотримання заявником визначеного ст.233 Кодексу законів про працю України строку звернення до суду стосовно обізнаності заявника із обставинами проведення виплати додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі за кожний конкретний календарний день знаходження заявника на лікуванні.
Натомість, замість подання витребуваних ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2025. у справі №520/19646/25, представник відповідача - Щит Ігор Анатолійович 12.08.2025р. подав до суду заяву про відвід судді від розгляду справи, умотивовану тим, що: 1) позов заявника не містить посилань на сплату або звільнення від сплати судового збору; 2) долучений до позову ордер серії АН №1131203 від 25.10.2024р. вже неодноразово був предметом розгляду у справах, де вимоги були залишені без розгляду, а за ці порушення рішенням Донецької КДКА від 21.06.2025р. адв. ОСОБА_2 була притягнуто до дисциплінарної відповідальності; 3) позов поданий поза межами строку згідно з ст.233 Кодексу законів про працю України; 4) клопотання про залишення позову без руху та про залишення позову без розгляду не розглянуті; 5) судом незаконно продовжено розгляд справи; 6) у відповідача сформувалось враження про необ"єктивність та упередженість головуючого судді у спосіб надання переваги доказам сторони позивача.
Розглядаючи згаданий вище процесуальний документ, суд зазначає, що правовідносини з приводу відводу (самовідводу) від участі у розгляді адміністративної справи унормовані, насамперед, приписами ст.ст.36-41 КАС України та додаткового деталізовані приписами Закону України "Про запобігання корупції" в частині урегулювання реального конфлікту інтересів чи потенційного конфлікту інтересів.
У тексті поданого процесуального документу у вигляді заяви про відвід не викладено жодних доводів, котрі б вимагали застосування норм Закону України "Про запобігання корупції".
Відтак, суд не вбачає підстав для вирішення поданого процесуального документу в аспекті названого акту законодавства.
Продовжуючи вирішення поданого стороною відповідача процесуального документу, суд зважає, що згідно з ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.9 КАС України суд зобов'язаний з'ясувати об'єктивну істину у спорі за власною ініціативою безвідносно до правових позицій сторін та процесуальної поведінки учасників справи.
Частиною ч.2 ст.73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Оцінивши наявні у справі документи, суд констатує, що насправді (у дійсності) зміст усіх аргументів процесуального документу сторони відповідача (незважаючи на застосовані мовні конструкції та лексичний зміст) явно та очевидно зводиться до незгоди саме із процесуальними рішеннями, постановленими суддею при відправленні правосуддя у цій справі та зумовлений помилковим тлумаченням їх дійсного змісту.
Між тим, чітко сформульованим застереженням ч.4 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підтверджує повне усвідомлення того, що єдина легітимна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
У положеннях п.4 ч.1 ст.36 КАС України законодавцем у якості підстави для відводу зазначені обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Проте, коло цих обставин, характер, суть та їх правова природа, межа рівня істотності, а також джерело походження інформації про них процесуальним законом не визначені.
Тому суд зважає на положення ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України", де зазначено, що: 1) "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду"; 2) Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного"; 3) Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими", суд вважає, що не можуть бути визнані достатніми підставами для відводу суддів - заяви учасників справи, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, котрі не підтверджені належними і допустимими доказами.
До того ж, у силу правових висновків ухвали Верховного Суду від 23.09.2021р. у справі №520/3535/2020: 1) Надаючи оцінку об'єктивності та неупередженості судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах. 2) Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання. 3) При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, проте не вирішальною. 4) Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
У свою чергу, відповідно до вимог ч.7 ст.56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний, зокрема, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, а також дотримуватися правил суддівської етики.
Серед Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23), які мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів, зазначено об'єктивність судді, яка є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів встановлено, що на застосування принципу об'єктивності, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи, зокрема в тому випадку, коли у сторони могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Аргументи процесуального документа сторони відповідача не містять жодних юридично спроможних доводів демонстрування суддею упередженості та небезсторонності.
На противагу доводам процесуального документу позивача суд зазначає, що ч.1 статті 57 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді такого змісту: "Я, (ім'я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов'язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя".
Відтак, запровадження законодавцем правового інституту Присяги судді та повсякденна дія цього правового інституту спростовує обґрунтованість доводів, наведених у запереченнях та засвідчує відсутність навіть щонайменшої можливості виникнення у судді упередженого або необ'єктивного ставлення до будь-якого учасника справи.
Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що матеріали справи не містять жодної з передбачених ч.1 ст.36 КАС України підстав відводу (самовідводу), адже зміст поданого стороною відповідача процесуального документу не містить взагалі будь-яких вагомих та істотних аргументів на підтвердження як минулих, так і майбутніх проявів суддею упередженості чи необ'єктивності.
Пунктом 1 ч.7 ст.56 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Наявні у матеріалах справи докази об"єктивно та неспростовно засвідчують, що поведінка судді у межах справи №520/29688/24 та №520/19646/25 відповідає стандарту зразкової та бездоганної, спрямована виключно на здобуття безпідставно не поданих стороною відповідача доказів, об"єктивно необхідних для вирішення питання про дотримання заявником строку звернення до суду у межах спірних правовідносин згідно з ст.233 Кодексу законів про працю України в частині обізнаності із розмірами виплаченого виду грошового забезпечення - додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 в частині кожного окремого календарного дня, котрий припадав на період перебування на лікуванні.
Відтак, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що матеріали справи не містять жодної з передбачених ч.1 ст.36 КАС України підстав відводу (самовідводу), позаяк доводи поданого процесуального документа не підтверджені ані належними аргументами, ані відповідними доказами.
Однак, з огляду на зміст та характер доводів представника відповідача про наявні (на особисту та суб"єктивну думку представника сторони відповідача) прояви упередженості та необ"єктивності та задля створення в усвідомленні заявника усіх фізично можливих в об'єктивній дійсності умов дотримання вимог процесуального закону, суд вважає за необхідне передати поданий стороною відповідача процесуальний документ від 12.08.2025р. разом з матеріалами справи для вирішення по суті іншому складу суду згідно з абз.1 ч.4 ст.40 КАС України.
При вирішенні питання про відвід, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), надав оцінку усім обставинам, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення відводу, та дослухався до усіх аргументів сторони відповідача, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення згаданого питання.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 36-41, 90, 211, 236, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
1.Передати заяву представника відповідача - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Щит Ігора Анатолійовича про відвід судді від 12.08.2025р. для вирішення по суті у порядку ч. 4 ст. 40 КАС України іншому складу суду.
2.Роз'яснити, що ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту проголошення (підписання).
Суддя А.В. Сліденко