про відмову у забезпеченні позову
12 серпня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/3388/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №440/3388/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якій позивач просить:
1) визнати неправомірним рішення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 26.02.2025 №6/52/12-1291 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі абз.12 підпункту "г" частини 4 пункту 2 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
2) зобов'язати військову частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі абз.12 підпункту "г" частини 4 пункту 2 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" шляхом прийняття відповідного рішення у формі наказів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 17.03.2022 призваний на військову службу по мобілізації та на час звернення до суду з позовом проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Пояснює, що звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 підпункту "г" частини 4, пункту 2 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який потребує постійного догляду, як особа з інвалідністю ІІ групи, за відсутності інших членів сім'ї. Відповідач відмовив у звільненні ОСОБА_1 з військової служби, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 18 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3388/25. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
27 червня 2025 року до суду надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі №440/3388/25 як співвідповідача військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, яке вмотивовано тим, що у позові позивачем заявлено вимоги про зобов'язання звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абз.12 підпункту "г" частини 4 пункту 2 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" шляхом прийняття відповідного рішення у формі наказів, а наказом №169 (по стройовій частині) від 23.05.2025 позивач переведений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року клопотання позивача про залучення співвідповідача у справі №440/3388/25 задоволено. Залучено до участі у справі №440/3388/25 як співвідповідача військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України.
02 липня 2025 року до суду через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову в адміністративній справі №440/3388/25 шляхом заборони відповідачу військовій частині НОМЕР_2 Національної Гвардії України вчиняти певні дії (видання усних та письмових наказів) по переміщенню ОСОБА_1 з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_1 ) до прийняття Полтавським окружним адміністративним судом рішення по справі та набранням рішення законної сили.
Заява про забезпечення позову передана головуючому судді Сич С.С. 11 серпня 2025 року, що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11 серпня 2025 року.
Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов'язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача, як і суду. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
У своїй заяві заявник просить заборонити військовій частині НОМЕР_2 Національної Гвардії України вчиняти певні дії (видання усних та письмових наказів) по переміщенню ОСОБА_1 з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_1 ) до прийняття Полтавським окружним адміністративним судом рішення по справі та набрання рішення законної сили, посилаючись на те, що солдат ОСОБА_1 отримав усний наказ про підготовку до вибуття на навчання (можливо за межі території України) з подальшим направленням його в район ведення бойових дій для виконання бойових завдань. Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України з рапортом клопотати перед вищим командуванням частини про залишення ОСОБА_1 в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України до прийняття судового рішення у справі №330/3388/25, за результатами розгляду цього рапорту командир прийняв рішення про недоцільність його задоволення. За твердженням позивача, у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову, виконання рішення суду може бути істотно ускладнено або унеможливлено, у разі, якщо позивач буде направлений на навчання з подальшим направленням в район ведення бойових дій для виконання бойових завдань.
Як слідує з матеріалів справи, 17 березня 2022 року ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України на військову службу по мобілізації, з 24 травня 2025 року ОСОБА_1 проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
18 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до командира роти з рапортом клопотати перед вищим командуванням частини про залишення солдата ОСОБА_1 в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України до прийняття судового рішення у справі №330/3388/25, позивачу відмовлено у задоволенні рапорту 18.06.2025 через недоцільність у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 з підрозділу не переводять та він відбуває на навчання у резервний взвод, про що зазначено у резолюції командира роти на рапорті.
Отже, наразі відсутні підстави вважати, що військовослужбовець - солдат ОСОБА_1 буде переведений для проходження військової служби з військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України до іншої військової частини.
Наведені позивачем у заяві про забезпечення позову аргументи не дають підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у цій справі, в якій предметом позову є визнання неправомірним рішення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 26.02.2025 №6/52/12-1291 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі абз.12 підпункту "г" частини 4 пункту 2 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі абз.12 підпункту "г" частини 4 пункту 2 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" шляхом прийняття відповідного рішення у формі наказів.
ОСОБА_1 не доведено наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Суд зазначає, що оцінка оскаржуваному у цій справі рішенню щодо відмови військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у звільненні з військової служби ОСОБА_1 може бути надана під час розгляду справи по суті заявлених вимог, тоді як очевидні ознаки протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №440/3388/25 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №440/3388/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.С. Сич