11 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/8571/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та скасувати рішення №163850008421 від 09.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 02.05.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувати період навчання з 01.09.1982 по 26.03.1987 роки в Полтавському сільськогосподарському інституті згідно диплому НОМЕР_1 від 26.03.1987 року до трудового стажу.
В обґрунтування позову зазначено, що 02.05.2025 позивач звернулася з заявою до територіального органу Пенсійного фонду України про призначення пенсіі за віком. Звернення було опрацьоване за принципом екстериторіальності Головниим управлінням пенсійного фонду України у Львівській області та прийнято рішення № 163850008421 від 09.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки, оскільки відповідачем не було зараховано до страхового стажу період навчання згідно диплому НОМЕР_1 (з 01.09.1982 по 16.03.1987) та період роботи згідно довідки № 01-13/31 від 06.12.2023, оскільки прізвище ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним заявника.
Стислий зміст заперечень відповідача.
У відзиві відповідач зазначає, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 02.05.2025 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком.
Страховий стаж становив 29 років 05 місяців 21 день. До страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_1 (з 01.09.1982 по 16.03.1987) та період роботи згідно довідки № 01-13/31 від 06.12.2023, оскільки прізвище ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним заявника.
До заяви про призначення пенсії долучено довідку про укладення шлюбу № 170, видану 26.02.2010, складену органами російської федерації російською мовою. Вказану довідку не враховано, оскільки на ній не проставлено апостиль.
Згідно паспорту серія НОМЕР_2 , виданого 15.11.1996, прізвище, ім'я, по батькові позивачки ОСОБА_3 . У довідці про укладення шлюбу № 170 від 26.02.2010 зазначено, що 16.02.1985 укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Після укладення шлюбу прізвище дружини ОСОБА_6 . Диплом НОМЕР_1 від 26.03.1987, видано ОСОБА_5 .
До позовної заяви позивачка додала свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_3 , видане 10.06.1988 укладене російською мовою, де зазначено, що розірвано шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 04.05.1988. Після розірвання шлюбу прізвище позивачки ОСОБА_6 . Згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_4 , виданого 06.08.1988, ОСОБА_7 уклала шлюб 06.08.1988 з ОСОБА_8 . Після укладення шлюбу прізвище дружини ОСОБА_9 .
На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що у позивачки був відсутній страховий стаж 32 роки, Головним управління Пенсійного фонду України у Львіській області 09.05.2025 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону № 1058.
Отже, дії органів Пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії позивачу є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України.
Заяви, клопотання учасників справи.
Сторонами не заявлено будь-яких заяв та клопотань.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя із 23.07.2025-10.08.2025 перебував у відпустці.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 02.05.2025 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідачем прийняте рішення №163850008421 від 09.05.2025, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Страховий стаж становив 29 років 05 місяців 21 день.
До страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_1 (з 01.09.1982 по 16.03.1987) та період роботи згідно довідки № 01-13/31 від 06.12.2023, оскільки прізвище ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним заявника.
Позивач, вважаючи протиправними бездіяльність та рішення про відмову в призначенні їй пенсії за віком, звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У пункті 5 рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється, згідно із Законом України від "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 09.07.2003 р. № 1058-IV (в подальшому- Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до 1 ст. 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 4 ст.24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно із частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, із зазначеного вище вбачається, що страховий стаж, отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону №1058-IV.
Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також, зокрема:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи;
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Щодо незарахування позивачці періоду навчання згідно диплому НОМЕР_1 (з 01.09.1982 по 16.03.1987) та період роботи згідно довідки № 01-13/31 від 06.12.2023, оскільки прізвище ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним заявника, бо до заяви про призначення пенсії долучено довідку про укладення шлюбу № 170, видану 26.02.2010, складену органами російської федерації російською мовою. Вказану довідку не враховано, оскільки на ній не проставлено апостиль, суд зазначає наступне.
13.03.1992 набула чинності Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода), відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюються згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи, адже такий стаж набутий до ухвалення відповідних рішень.
Тому, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, який зараховується до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
До того ж суд зазначає, що Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04.02.2023 №107, якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Таким чином, під час дії воєнного стану, виготовлені на території російської федерації, установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги, що довідка, видана на території російської федерації до 24.02.2022 приймалася без апостиля, суд вважає безпідставним висновок відповідача про необхідність засвідчення довідки від 26.02.2010 № 170 апостилем.
Отже, відмова Пенсійного фонду зарахувати період навчання позивача згідно диплому НОМЕР_1 (з 01.09.1982 по 16.03.1987) є протиправною.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачкою під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,2 грн.
Таким чином, поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають судові витрати у розмірі 1211, 2 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 163850008421 від 09.05.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання згідно диплому НОМЕР_1 (з 01.09.1982 по 16.03.1987) та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.05.2025 про призначення пенсії.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 1211,2 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза