Справа № 420/26282/25
11 серпня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування постанови,
04.08.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому остання просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 28.02.2017 ВП № 53500260 про відкриття виконавчого провадження, винесену державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 28.02.2017.
Вивчивши подані до суду матеріали, суддя встановив, що звернення до суду подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 122, 123, 287 КАС України, у зв'язку із чим позов підлягає залишенню без руху.
З огляду на матеріали адміністративного позову, предметом оскарження у даній справі є постанова ВП № 53500260 від 28.02.2017 р. про відкриття виконавчого провадження.
Проте, до суду позивач звернулася 08.07.2025 р., що свідчить про недотримання спеціального десятиденного строку на звернення до суду із даними вимогами.
У адміністративному позові позивачка просить поновити строк на звернення до суду із даними вимогами, зважаючи на те, що 14.09.2022 ОСОБА_1 стало відомо, що на її грошові кошти, що містяться на пенсійному рахунку накладено арешт, Білгород-Дністровським ВДВС Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), однак, у зв'язку із чим, даний арешт було накладено нею не встановлено.
В подальшому 24 червня 2025 року представником ОСОБА_1 , адвокатом Янковською І.В. до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено адвокатський запит щодо виконавчих проваджень у відношенні ОСОБА_1 . Звертає увагу суду, що постанова про відкриття провадження № 53500260 та постанова про стягнення виконавчого збору № 47839866 на адресу ОСОБА_1 , в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» не надходила. 30.06.2025 надійшов лист від управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Таким чином, 30.06.2025 ОСОБА_1 в повному обсязі ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження № 53500260 В АСВП, ідентифікатор доступу до нього (ідентифікатор доступу до АСВП № 53500260 43584178B44Г).
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені статтею 287 КАС України.
Відповідно до частини 1 цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини 2 статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як вже було встановлено судом, предметом оскарження у даній справі є постанова ВП № 53500260 від 28.02.2017 р. про відкриття виконавчого провадження.
Проте, до суду позивач звернулася 04.08.2025 р., тобто після майже 12-річного терміну з дати прийняття оскаржуваної постанови, що свідчить про недотримання спеціального десятиденного строку на звернення до суду із даними вимогами.
Виходячи з висновків Верховного Суду, які викладено у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Щодо поважності причин, то такими слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
При цьому, представник позивача не заперечує, що позивачка ще у вересні 2022 дізналася про арешт грошових коштів, при цьому з адвокатським запитом звернулась до виконавчої служби лише 24.06.2025 р. тобто майже через 3 роки.
Щодо посилання представника позивача на момент обізнаності позивачки про порушення її прав лише після отримання 30.06.2025 р. від відповідача відповіді, то суд зауважує, що отримання відповіді на заяву позивача чи його представника не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона чи її представник почали вчиняти дії щодо реалізації права особи і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, як і не перериває такий строк.
Відтак, позивач не навів переконливих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таке правозастосування не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, а є дотриманням принципу «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, в світлі якого і запроваджено обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, вчинених на звернення позивача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
З огляду на вищевказане та враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а вказана заява позивача не містить жодних обставин, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне в звернення до суду, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про поновлення строку на звернення до суду.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Отже, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
Крім того, згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Розмір судового збору за одну вимогу немайнового характеру становить 1211,20 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2025 року (3028) ) (968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн. 96 коп.) - з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».).
Таким чином, в порушення вимог вищезазначеної статті позивачем до позову не додано документу про сплату судового збору в розмірі 968,96 грн.
На підставі викладеного, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, керуючись ст.169 КАС України, суд
На підставі викладеного, керуючись ст. 169 КАС України, суддя
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду із даними вимогами відмовити.
Адміністративний ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування постанови - залишити без руху, надавши десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Завальнюк