12 серпня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3234/25
Суддя Кіровоградського окружний адміністративний суду Притула К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 30.09.2024 № 37 в частині відмови ОСОБА_1 в підтверджені стажу роботи по Списку № 2 за періоди з 10.09.1991 по 17.12.1991, з 17.05.1996 по 16.11.1997, з 07.09.1999 по 31.10.2005, та з 01.11.2005 по 31.01.2007;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області підтвердити стаж роботи ОСОБА_1 як такого, що включається до стажу роботи за Списком № 2 за періоди з 10.09.1991 по 17.12.1991, з17.05.1996 по 16.11.1997, з 07.09.1999 по 31.10.2005, та з 01.11.2005 по 31.01.2007.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням про результати розгляду вказаної заяви про підтвердження стажу роботи № 37 від 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 підтверджено стаж роботи по Списку № 2, за періоди: з 18.12.1991 по 16.05.1996 та з 17.11.1997 по 06.09.1999.
Цим же рішенням відмовлено в підтверджені стажу роботи по Списку № 2 за періоди: з 10.09.1991 по 17.12.1991, оскільки посада гірничого робітника не передбачена списками № 1 і № 2 , чинними на період роботи заявника; з 17.05.1996 по 16.11.1997 та з 07.09.1999 по 31.10.2005, оскільки посада машиніста транспортно-відвального мосту та підмінного машиніста екскаватора не передбачена Списком № 2 та з 01.11.2005 по 31.01.2007, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку із чим звернулась до суду із даним позовом.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву (а.с.43).
06.06.2025 (вх. № 17516/25) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представником відповідача зазначено, що позовні вимоги не визнаються та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що Комісія про Головному управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянувши заяву ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, винесла рішення від 30.09.2024 № 37, відповідно до змісту якого було вставлено наступне.
В індивідуальних відомостях про застраховану особу (форми ОК-5) реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування наявні відомості по спеціальному стажу ОСОБА_1 за 1998-2007 рік.
В індивідуальних відомостях про застраховану особу (форми ОК-5) наявна інформація про сплат страхових внесків по 31.10.2005.
Комісія вирішила: підтвердити стаж роботи по Списку № 2 а періоди: з 18.12.1991 по 16.05.1996; з 17.11.1997 по 06.09.1999.
Відмовити в підтверджені стажу роботи по Списку № 2 за періоди: з 10.09.1991 по 17.12.1991, оскільки посада гірничого робітника не передбачена Списком № 1 і № 2, чинним на період роботи заявника; з 17.05.1996 по 16.11.1997 та з 07.09.1999 по 31.10.2005, оскільки посада машиніста транспортно-відвального мосту та підмінного машиніста екскаватора не передбачена Списком № 2; з 01.11.2005 по 31.01.2007, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Зазначає, що Управління діяло у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
З матеріалів справи судом встановлено, що 06.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з заявою про підтвердження стажу роботи в розрізі «Морозівський» виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Олександріявугілля» (в подальшому розріз «Морозівський» державної холдингової компанії «Олександріявугілля» , Олександрійська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріально-виробнича об'єднана компанія «Експлерент» ), реєстрація якого припинена за судовим рішенням у зв'язку із визнанням його банкрутом 28.03.2016 року.
До заяви позивачем були долучені документи : трудова книжка, ідентифікаційний код, архівні довідки № 12-36/449-2 від 20.08.2024 , № 12-36/449-3 від 20.08.2024 , № 12- 36/449-1 від 20.08.2024 , лист Архівного відділу Олександрійської міської ради № 12- 36/449 від 20.08.2024 , та лист з додатками Архівного відділу Олександрійської міської ради № 12-36/449-9 від 20.08.2024, , накази № 8 від 16.01.1995 року , № 247 від 06.11.2001 розрізу «Морозівський» ВО по видобутку вугілля «Олександріявугілля», №255 від 20.10.2000 р. розрізу «Морозівський» ГХК «Олександріявугілля», № 187 від 31.10.2006, № 221 від 29.12.2005 року ТОВ ІВОК «Експлерент», Рішенням про результати розгляду вказаної заяви про підтвердження стажу роботи № 37 від 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 підтверджено стаж роботи по Списку № 2, за періоди: з 18.12.1991 по 16.05.1996 та з 17.11.1997 по 06.09.1999.
Цим же рішенням відмовлено в підтверджені стажу роботи по Списку № 2 за періоди: з 10.09.1991 по 17.12.1991, оскільки посада гірничого робітника не передбачена списками № 1 і № 2 , чинними на період роботи заявника; з 17.05.1996 по 16.11.1997 та з 07.09.1999 по 31.10.2005, оскільки посада машиніста транспортно-відвального мосту та підмінного машиніста екскаватора не передбачена Списком № 2; з 01.11.2005 по 31.01.2007, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 N 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та статутом Пенсійного фонду.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058.
Статтею 8 Закону №1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до частинами 1, 2 статті 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі частини 4 статті 24 Закону №1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі-Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку визначено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
На реалізацію пункту 20 Порядку постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії (надалі-Порядок №18-1).
Пунктами 1 та 2 Порядку №18-1 передбачено, що цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, зокрема й для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.
Дія Порядку №18-1 поширюється на осіб, які працювали: на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України; на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років; у період до 01 січня 2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи.
Відповідно до пунктів 3, 4, 6 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.
Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань.
Основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи (пункт 6 Порядку №18-1).
Пунктом 11 Порядку №18-1 передбачено, що із заявою про підтвердження стажу роботи заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.
Згідно з пунктом 10 Порядку №18-1 рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи приймається більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою Комісії або його заступником та набуває чинності з дня його прийняття.
Відповідно до пункту 15 Порядку №18-1 рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.
Відтак, зі змісту наведених положень Порядку №18-1 слідує, що такий застосовується для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника. Для підтвердження стажу роботи заявник (уповноважений представник) подає до територіального органу Пенсійного фонду України відповідну заяву, за результатами розгляду якої комісією, що діє при органі Пенсійного фонду, приймається рішення про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць, відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 зазначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 значиться: з 10.09.1991 - прийнятий гірничим робітником розрізу 2 розряду розкривної дільниці № 2 розрізу «Морозівський» об'єднання «Олександріявугілля»; з 18.12.1991 - переведений машиністом конвеєра 4 розряду тієї ж дільниці; з 17.05.1996 - переведений машиністом відвального моста 5 розряду розкривної дільниці № 2; з 21.07.1997 -розріз «Морозівський» реорганізовано в структурний підрозділ державної холдингової компанії «Олександріявугілля»; з 01.02.2000 - у зв'язку з перетарифікацією встановлено 4 розряд машиніста ТОМа, тієї ж дільниці; з 23.10.2000 -переведений машиністом ТОМа 5 розряду, тієї ж дільниці; з 06.10.2004 року - ДХК «Олександріявугілля» реорганізовано шляхом виділення розрізу «Морозовський» зі складу компанії. Наказ Міністерства палива та енергетики України від 27.09.2004 року № 591; з 06.10.2004 року розріз «Морозовський» приєднано до ТОВ ІВОК «Експлерент» та включено до складу Олександрійської філії ТОВ ІВОК «Експлерент»; 01.04.2005 - розріз «Морозівський» Олександрійської філії ТОВ ІВОК «Експлерент» реорганізовано і включено до складу Олександрійського філіалу розрізу «Морозівський» ТОВ ІВОК «Експлерент»;
Запис про звільнення відсутній.
Згідно з архівною довідкою про стаж № 12-36/449-2 від 20.08.2014 ОСОБА_1 значиться: з 10.09.1991 року - прийнятий «.. ОСОБА_1 (таб. № 316 ) горнорабочим разреза по 2 разряду на вскрышной участок 2»; 18.12.1991 - переведений «..машинистом ковеейера по 4 разряду этого же участка»; 17.05.1996 - переведений «..машинистом отвального моста,5 разряда того же участка»; 01.07.1996 - « в связи с производственной необходимостью … назначить подменным машинистом ТОМа 6 разряда»; 17.11.1997 - «в связи с реорганизацией комплекса НКМЗ в четыре смены, перевести со вскрышного участка № 2 , на вскрышной участок № 1 машинистом конвейера 5 разряда »; з 23.10.2000 - переведений «..машинистом транспортно-отвального моста 5 разряда этого участка»; з 17.11.2003 - «…назначить подменным машинистами экскаватора …»; 01.12.2004 - переведений «… машинистом транспортно-отвального моста 6 разряда этого же участка».
Наказ про звільнення ОСОБА_1 відсутній , заробітна плата нараховувалась по лютий 2007 року.
Довідка про заробітну плату (архівна довідка № 12-36/449-3 від 20.08.2024 ) містить інформацію за період з жовтня 1991 року по лютий 2007 року.
Згідно наказу№ 8 від № 16.01.1995 року в розрізі «Морозівський» виробничого об'єднання «Олександріявугілля» проведено атестацію робочих місць. За результатами атестації посади горнорабочий (2010100а-11709), машиніста екскаватора (2010100а-14089) та машиніста відвального мосту(2010100а-13943) віднесено до професій з шкідливими та важкими умовами праці по Списку № 2.
Згідно наказу від 20.10.2000 року № 255 в розрізі «Морозівський» державної холдінгової компанії «Олександріявугілля» продовжено дію наказу по атестації робочих місць до 31.12.2001.
Згідно наказу від 06.11.2001 № 247 в розрізу «Морозівский» державної холдінгової компанії «Олександріявугілля» проведено атестацію робочих місць. За результатами атестації посади горнорабочий (2010100а-11709), машиніста екскаватора (2010100а-14089) та машиніста відвального мосту(2010100а-13943) віднесено до професій з шкідливими та важкими умовами праці по Списку № 2.
Аналогічні рішення про віднесення вказаних посад до професій з шкідливими та важкими умовами праці по Списку № 2 прийнято за результатами атестації відповідно до наказу № 187 від 31.10.2006.
Згідно наданої копії особової картки форми № Т-2 (таб № 316) ОСОБА_1 значився: з 10.09.1991 - «горнорабочий разреза 2 р .,вскр.2»; з 18.12.1991- «машин.конв.4 р.,вскр.№ 2»; з 17.05.1996- «машин.ТОМа 5 р.,вскр.2»; з 01.08.2000- «-//- 4р., -//- »; з 23.10.2000 - «-//- 5 р., -//- »; з 01.12.2004 - «маш.ТОМ 6 р.,вскрішн. Уч. 2 »
Запис про звільнення відсутній.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 року, що є чинною на момент звернення позивача з заявою про підтвердження стажу роботи , до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах , розділ І ( гірничі роботи) ч. 1 Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні, включено посади: гірника, зайнятого на виробничих дільницях, а також на маркшейдерських і геологічних роботах з відбирання проб і доставляння вибухових матеріалів; машиніста відвального мосту; машиніста екскаватора.
Оскільки посада гірничого робітника розрізу за своїм характером та умовами тотожна посаді гірника, зайнятого на виробничих дільницях, а також на маркшейдерських і геологічних роботах з відбирання проб і доставляння вибухових матеріалів, посада машиніста відвального мосту тотожна посаді машиніста транспортно відвального мосту, посада машиніста екскаватора тотожна посаді підмінного машиніста екскаватора, вказані періоди роботи у підтверджені яких відповідачем відмовлено, мають бути підтверджені та зараховані до стажу роботи по Списку № 2.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 442-92-п (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років /пункт 4 Порядку № 383/.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
У разі підтвердження за результатами атестації та висновку Державної експертизи умов праці права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками № 1 чи № 2 працівникам окремих видів виробництв, робіт, професій чи посад, які мають виражену специфіку, до пільгового стажу зараховується період їх роботи на даному підприємстві, за який умови праці на відповідних робочих місцях не змінювалися і який визначений наказом по підприємству чи організації про затвердження результатів проведення цієї атестації /пункт 5 Порядку № 383/.
Відповідно до пунктів 1-2 та 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 /надалі Порядок №442/, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно наказу від 16.01.1995 року № 8 на розрізі «Морозівський» виробничого об'єднання «Олексадріяуголь» проведено атестацію робочих місць. 3а результатами атестації посади «горнорабочие всех наименований занятые на производственных участках, а так же на маркшейддерской и геологических работах по отбору проб » віднесено до професій зі шкідливими та важкими умовами праці по Списку № 2. (позиція 2010100а-11709).
Посада гірника зайнятого на виробничих дільницях є тотожною посаді гірничого робітника розрізу.
Факт атестації робочого місця позивача підтверджує факт праці у шкідливих та тяжких умовах праці.
Отже період з 10.09.1991 по 17.12.1991 на посаді гірничого робітника має бути зарахованим до стажу роботи за Списком № 2 .
Стосовно рішення відповідача в частині не підтвердження пільгового стажу період роботи 17.05.1996 року по 16.11.1997 року та з 07.09.1999 по 31.10.2005 року.
Судом встановлено, що в період з 17.11.2003 року по 01.12.2004 року позивач працював на посаді підмінного машиніста екскаватора.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2003 (який був чинний на період роботи позивача) до Списку № 2 віднесено посаду машиніста екскаватора (позиція 1.1а.) що є тотожною за характером та умовами праці посаді підмінного машиніста екскаватора.
Факт атестації робочого місця позивача як машиніста екскаватора (позиція 2010100а-14388) за результатами атестації згідно Наказу № 247 від 06.11.2001 року (який діє протягом 5 років з моменту атестації) свідчить про те, що за своїм характером та умовами виконувана позивачем робота є тотожна посаді машиніста екскаватора, яка віднесена до Списку №2.
Окрім того , згідно записів трудової книжки позивача та інших документів , в період з 17.05.1996 року по 16.11.1997 року та з 07.09.1999 по 16.11.2003 , а також з 01.12.2004 року по 31.01.2007 позивач працював на посаді машиніста транпорно- отвального мосту (ТОМа).
Суд звертає увагу на те, що у вказаний час підприємством документація велась російською мовою, тому посада машиніста транспорно-отвального мосту (ТОМа) і посада машиніста транспортно-відвального мосту є однаковими. Оскільки, транспортно-відвальний міст це самохідний аґреґат безперервної дії, яким м'які покривні породи, вийняті при відкритій розробці родовищ корисних копалин, переміщують у внутрішній відвал. Діє разом з роторним або багатоковшовим екскаватором. Відмінність між відвальним та транспортно-відвальним мостом полягає лише у тому, що транспортно-відвальний міст працює на рельсах, зміна в назві цього агрегату пов'язана з його модернізацією. Транспорно-відвальний міст є різновидом відвального мосту, отже суть роботи машиніста відвального мосту від роботи машиніста транспортно-відвального мосту не змінюється .
Під час роботи позивача на посаді машиніста транспортно-відвального мосту діяли Постанова КМУ № 162 від 11.03.1994 року та постанова КМУ № 36 від 16.01.2003. Даними постановами віднесено до Списку 2 посаду машиніста відвального мосту.
Факт атестації робочого місця позивача як машиніста відвального мосту відповідно до наказів № 8 від 16.01.1995 , № 247 від 06.11.2001, № 187 від 31.10.2006 , свідчить про те, що за своїм характером та умовами виконувана позивачем робота є тотожна посаді машиніста відвального мосту, яка віднесена до Списку №2.
Факт праці позивача у шкідливих та тяжких умовах праці підтверджується наявною у матеріалах справи копією особистої картки.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач виявив надмірний формалізм та надав перевагу формі над суттю, обмежившись лише твердженням про те, що посада машиніста транспортно-відвального мосту не віднесена до Списку №2.
Щодо не зарахування періоду з 01.11.2005 по 31.01.2007 року у зв'язку з відсутністю в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформації про сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі за текстом - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IVстрахові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті Закону № 1058-IVстраховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що період з 01.11.2005 по 31.01.2007 має бути підтвердженим та включеним до стажу роботи по Списку № 2 .
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідач, як суб'єктом владних повноважень не подано доказів відповідності закону (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені відповідачем в основу прийнятого рішення.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 30.09.2024 № 37 в частині відмови ОСОБА_1 в підтверджені стажу роботи по Списку № 2 за періоди з 10.09.1991 по 17.12.1991 , з 17.05.1996 по 16.11.1997 , з 07.09.1999 по 31.10.2005 та з 01.11.2005 по 31.01.2007.
З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області підтвердити стаж роботи ОСОБА_1 за Списком № 2 по Списку № 2 за періоди з 10.09.1991 по 17.12.1991 , з 17.05.1996 по 16.11.1997 , з 07.09.1999 по 31.10.2005 та з 01.11.2005 по 31.01.2007.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позову, на користь позивачки слід стягнути витрати на сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який прийняв незаконне рішення.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , не має зареєстрованого кабінету в ЄСІТС РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 30.09.2024 № 37 в частині відмови ОСОБА_1 в підтверджені стажу роботи по Списку № 2 за періоди з 10.09.1991 по 17.12.1991, з 17.05.1996 по 16.11.1997, з 07.09.1999 по 31.10.2005, та з 01.11.2005 по 31.01.2007.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області підтвердити стаж роботи ОСОБА_1 як такого, що включається до стажу роботи за Списком № 2 за періоди з 10.09.1991 по 17.12.1991, з17.05.1996 по 16.11.1997, з 07.09.1999 по 31.10.2005, та з 01.11.2005 по 31.01.2007.
Присудити на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА