11 серпня 2025 року м. Київ №320/31596/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НАМАТО" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "НАМАТО" з позовом до Київської митниці, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування » вартості товарів від 24.04.2024 №UA100380/2024/000037/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару Київській митниці Держмитслужби уповноваженим представником позивача було подано митну декларацію від 23.04.2024 №24UA100380315254U2. Стверджує, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товарів та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товарів, а подані документи не містять розбіжностей. Проте, митний орган зазначених документів не визнав достатніми для підтвердження митної вартості товарів, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного. Вважає, що відповідач не мав правових підстав для коригування митної вартості товарів, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить належного обґрунтування.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, в якому зазначив, що подані позивачем разом із митною декларацією документи містять розбіжності та невідповідності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, що не дають можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.
Позивач також надав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи одноособово суддею Лисенко В.І. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2024р. ТОВ «НАМАТО» з метою митного оформлення імпорту товару, через свого представника - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАН ГРУППИ» в особі Охмакевича Ю.В., за допомогою електронного декларування до Київської митниці була подана митна декларація, якій митним органом було присвоєно №24UA100380315023U5.
23.04.2024 відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2024/000368 у зв'язку з тим, що ЕМД заповнено з порушенням вимог наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа», а саме: виявлені помилки в гр. 34 ЕМД в частині зазначення літерного коду країни походження товару.
24.04.2024р. Товариством з обмеженою відповідальністю «НАМАТО» з метою митного оформлення імпорту товару, через свого представника - Товариство з обмеженого відповідальністю «МАН ГРУППИ» в особі Охмакевич Ю.В., за допомогою електронного декларування до Київської митниці була подана нова митна декларація, якій митним органом було присвоєно №24UA100380315254U2.
Самостійно визначена та заявлена митна вартість товару в митній декларації №24UA100380315254U2 - 2 113 199.59 грн.
У вказаній митній декларації декларантом зазначено такий опис товару: Фотоелектричні (сонячні) елементи, зібрані у модулі, номінальною потужністю 530 Вг, з монокристалічними чарунками , поверхневим навантаженням 5,4 кПа, допустимим відхиленням потужності 0-3%, з сумісним типом роз?єму МС4, призначенні для монтажу сонячних електростанцій, модуль з антивідблискувальним покриттям, ефективність 22,3%, непридатний для прямого живлення споживачів електроенергії (комплектація не передбачає інвертор), арт.2005750089: Longi LRS-66HTH-530M - 682 шт. загальною вартістю 46648,80 евро.
Позивачем обраний метод визначення митної вартості товару - основний метод - за ціною договору (контракту), який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.
Для митного оформлення позивачем також подані документи, встановлені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме: договір поставки товарів №2024/27.3 від 27.03.2024; рахунок-фактура (sales-invoice) №ат42409593 від 15.04.2024; експортна декларація (export accompanying document) №24nl46yue8p8t59da0; сертифікат кінцевого споживача (end-use certificate) від 15.04.2024; пакувальний лист (packing list) №pal-100903; проформа-інвойс (proforma invoice) №ат22406157; платіжна інструкція в іноземній валюті № 8; транзитна декларація mrn24n10005101c3f8811; декларація відповідності (ce declaration of conformity) №LGi-DG-Oth-2308-0345-№012 від 02 серпня 2023; атестат підтвердження відповідності №8а 099333 0066; акт про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу до митної декларації 24а1003803150235; рахунок на оплату №52 від 16.04.2024; лист №268 від 16.04.2024; договір-заявка №1 на транспортні послуги від 15.04.2024; договір на митно-брокерські послуги №150424-6 від 15.04.2024; заявка №22 до договору на митно-брокерські послуги №150424-6 від 15.04.2024; транспортна накладна CMR.
24.04.2024р. за результатами розгляду поданої митної декларації №24U100380315254U2 та документів до неї, посадовою особою відповідача ОСОБА_1 позивачу було надіслане електронне повідомлення за ідентифікатором b9ae9f32-6abe-46d1-bcc0-b43e2dd6f74f, у якому відповідачем зазначено наступне :
1. відповідно до наданого документу, що підтверджує вартість перевезення від 16.04.2024 № 268, є посилання на документ договір - заявку від 15.04.2024 № 1, який декларантом до митного оформлення не надавався. Зазначені обставини не дають можливості перевірити декларування такої складової митної вартості, як транспортні витрати відповідність числового значення доданої складової, оскільки декларантом не надано всіх документів;
2. відповідно до платіжного документа від 11.04.2024 (дата на печатці банку) № 8 в графі 70 «Призначення платежу» прописано, що це оплата за зовнішньоекономічним договором від 27.03.2024 № 2024/27.03 та інвойсами №. AT22406157, № AT22406158 від 09.04.2024. Декларантом подано до митного оформлення інвойс від 15.04.2024. № АТ42409593 та проформи - інвойс № АТ22406157 (партією товару поданої до митного оформлення) та № АТ22406158 від 09.04.2024. Відповідно до від 09.04.2024 проформи інвойс № АТ22406157 зазначено умови поставки згідно з Інкотермс FCA Інкотермс 2010 (без зазначення місця завантаження товарів) та умови оплати 100% предоплата Згідно з інвойсом від 15.04.2024 № АТ42409593 зазначені умови поставки FCA - NL-Роттердам Інкотермс 2010 та умови оплати 10% предоплати та 90% перед відправкою. Відповідно до п. 6.2 зовнішньоекономічного договору від 27.03.2024 №2024/27.03 вказується що умови поставки товару можуть бути змінені вказуються в інвойсах на оплату продукції після узгодження та підписання угоди сторін... Отже, проплата за товар здійснена на основі проформи інвойс у якій не зазначено місце відвантаження товарів, разом з цим до митного оформлення не надавались додаткові угоди з вказаними у інвойсі умовами поставки. Також, у пункті 6.1 зовнішньоекономічного договору вказано місце відвантаження товарів - склад Постачальника. При цьому адреса постачальника Industriestasse V/1, 7052 Mullendorf, AT Австрія. Де саме місце розташування складу постачальника у зовнішньоекономічному договорі не зазначається. Зазначені обставини не дають можливості перевірити декларування такої складової митної вартості, як транспортні витрати, відповідність числового значення доданої складової, оскільки декларантом не надано всіх документів;
3. відповідно до п. 1.2 до зовнішньоекономічного договору від 27.03.2024 №2024/27.03 передбачено надання покупцеві наступних документів, в тому числі сертифікат відповідності (або сертифікат якості) та сертифікат походження продукції. Вищевказані документи декларантом до митного оформления не подавались
У зв?язку з вищевикладеним, позивачу запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: - додатки до зовнішньоекономічного договору (контракт) до нього у разі їх наявності - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, договір - заявку від 15.04.2024 № 1 та також документи визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (до таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури), страхові документи (якщо здійснювалось страхування). - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію, тощо); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника
24.04.2024р. позивачем на вимогу відповідача надано лист №22, відповідно до якого повідомлено, що всі наявні документи, які стали підставою для визначення митної вартості товару, позивачем надані, про що свідчить прийняття ЕМД до оформлення, інших документів, які стали підставою для визначення митної вартості товару, немає в наявності.
24.04.2024р. відповідачем надано консультацію повторно, яка була надіслана електронним повідомленням за ідентифікатором 2509bf23-1324-45d5-8f20-bbf5b982f10d, та зазначено, що декларантом не надано в повному обсязі додаткових документів та не було за власним бажанням надано інші додаткові документи, наявні у нього, інші документи які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах. Дана консультація містить обгрунтування вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі, зокрема як джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, на підставі опису товару, умов постачання за Інкотермс, країни його походження та відвантаження, обсягу поставки за результатом аналізу зазначених критеріїв обрано: товар №1-4,32 USD/кг митна декларація від 31.01.2024 №24UA209170008890U7. Враховуючи неможливість застосування інших методів, керуючись положеннями частини 8 статті 57 та частини 1 статті 55 МКУ, відповідачем застосовано «резервний» метод відповідно до статті 64 МКУ.
В подальшому відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24.04.2024 №UA100380/2024/000037/2 за резервним методом та складено картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2024/000372 у зв?язку з прийняттям Рішення про коригування митної вартості від 24.04.2024 №UA100380/2024/000037/2.
Товар випущений у вільний обіг за митною декларацією №24UA100380315370U2 від 24.04.2024 під гарантійні зобов?язання, відповідно до ст. 55 Митного кодексу України, із сплатою позивачем скоригованих митних платежів з різницею у сумі 183 841.23 грн.
Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач оскаржив рішення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно з п. 34-1 ч. 1 статті 4 Митного Кодексу України (далі - МК України), органи - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (ч. ч. 8, 9 статті 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (ч. 3 статті 54 МК України).
Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноважений ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митному органу.
Згідно з ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.
Водночас, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.
Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом , та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судом, в адміністративному позові позивач посилається на ті обставини, що відповідач протиправно зобов'язав декларанта надати додаткові документи за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, а тому протиправно вчинив наступні дії, направлені на прийняття рішення про коригування митної вартості.
За правилами ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
При цьому позивач також посилається на правову позицією Верховного Суду, що зазначена у постанові від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а, адміністративне провадження №№ К/9901/7255/21, згідно з якою наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів; Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Так, в обгрунтуванні спірного рішення відповідачем, як підставу для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначено, що декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 4 ст. 53 МКУ.
Суд бере до уваги, висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 15 жовтня 2024 року у справі № 520/6058/24, адміністративне провадження № К/990/32026/24, яким встановлено, що у частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Судом встановлено, що при поданні митної декларації позивачем були надані всі документи, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 МК України, в тому числі, договір поставки товарів №2024/27.03 від 27 березня 2024 року з інвойсом №АТ42409593 від 15.04.2024р., що спростовує доводи відповідача про ненадання позивачем для митного оформлення договору-заявки від 15.04.2024 № 1.
Крім того, суд враховує, що позивачем для митного оформлення на підтвердження транспортних витрат надавалась довідка про транспортні витрати ТОВ «Українська молочна компанія» №268 від 16 квітня 2024, відповідно до якої вартість перевезення автомобільним транспортом: Rotterdam (Нідерланди) - МАПП ЧОП/ЗАХОНЬ становить 141 728,00 грн. без ПДВ, п/п ЧОП/ЗАХОНЬ м. Київ (Україна) - 48000,00 грн.
Також, судом встановлено, що позивачем було надано рахунок на оплату №52 від 16 квітня 2024, відповідно до якого послуги з міжнародних перевезень вантажу Rotterdam, Нідерланди - МАПП ЧОП/ЗАХОНЬ становлять 141 728,00 грп. без ПДВ, послуги з міжнародного перевезення вантажу МАПП ЧОП/ЗАХОНЬ -Київ, України становлять 48000,00 грн.
Вказані встановлені судом обставини підтверджують понесення позивачем транспортних витрат, при цьому належних та допустимих доказів зворотного відповідачем не надано.
Стосовно доводів відповідача про ненадання позивачем додаткових угод до договору поставки товарів №2024/27.03 від 27 березня 2024 року з вказаними у інвойсі умовами поставки суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до проформи - інвойс No Т22406157 від 09.04.2024 зазначено умови поставки згідно з Інкотермс FCA Інкотермс 2010 та умови оплати 100% предоплата.
Згідно з інвойсом від 15.04.2024 №АТ42409593 зазначені умови поставки FCA - Odin Warehousing Witte Zeeweg Witte Zeeweg/ Port №8871 3199 RE Maasvlakte, Rotterdam та умови оплати 10% предоплати та 90% перед відправкою.
Тобто, умови оплати за проформою-інвойсом та інвойсом не суперечать один одному, а лише інвойс деталізує строк здійснення 100% передоплати, тобто до моменту поставки товару.
Відповідно до п. 6.1 Договору поставки товарів №2024/27.03 від 27 березня 2024 року місце відвантаження товару - склад Постачальника. Згідно з умовами FCA (Free Carrier - Франко перевізник) відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найманому покупцем у названому місці чи пункті. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно.
Відтак, твердження відповідача про те, що де саме місце розташування складу постачальника у зовнішньоекономічному договорі не зазначено спростовується наданим інвойсом від 15.04.2024 №AT42409593 та таке місце відвантаження не суперечить положенням договору.
Крім того, судом з'ясовано, що разом із митним оформленням товару було надано експортну декларацію №24NL46YUE8P8T59DA0 від 15.04.2024, транзитну декларацію MRN24NL0005101C3F8811, транспортну накладну CMR, де країною експорту зазначено Нідерланди (NL).
Так, суд вказує про безпідставність доводів відповідача про те, що вищевказані обставини не дають можливості перевірити декларування такої складової митної вартості, як транспортні витрати, відповідність числового значення доданої складової, оскільки для митного оформлення на підтвердження транспортних витрат надавалась довідка про транспортні витрати ТОВ «Українська молочна компанія» №268 від 16 квітня. 2024, рахунок на оплату №52 від 16 квітня 2024 та договір-заявка від 15.04.2024 № 1. Зазначене місце завантаження повністю відповідає наданим документам для митного оформлення. Належних доказів зворотнього відповідачем не надано.
Посилання відповідача на зазначення адреси постачальника Industriestasse V/1, 7052 Mullendorf, AT Австрія також не заслуговує на увагу суду, оскільки не спростовує того факту, що відвантаження могло бути здійснено з того місця (складу постачальника).
Стосовно доводів відповідача про те, що в платіжному документі від 11.04.2024 (дата на печатці банку) № 8 в графі 70 «Призначення платежу» зроблено посилання на оплату за зовнішньоекономічним договором від 27.03.2024 № 2024/27.03 та інвойсами № ЛТ22406157, № АТ22406158 від 09.04.2024, а фактично до митного оформлення надано інвойс від 15.04.2024 № АТ42409593 та проформу - інвойс № AT22406157, судом не приймаються до уваги в якості обгрунтованих, оскільки не доведено відповідачем, а судом встановлено, що надані позивачем документи для митного оформлення не містять розбіжностей та свідчать, що наведені в них відомості піддаються обчисленню та надають можливість встановити митну вартість імпортованого товару.
Крім того, відповідно до п. 33 Розділу V "Порядок проведення операцій із переказу іноземної валюти" Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого Постановою Правління національного банку України 02.01.2019 №2, клієнти банків для здійснення переказів в іноземній валюті подають платіжне доручення в іноземній валюті, реквізити якого передбачені Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216 (далі - Положення № 216).
Згідно з п. 15 Положення № 216 платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Визначення відповідачем відсутності у платіжних дорученнях номеру інвойсу, а зазначення проформи-інвойсу, як однією з підстав для відмови у митному оформленні товару є необгрунтованим, оскільки норми чинного законодавства не встановлюють перелік інформації, яка в обов?язковому порядку повинна міститись в графі платіжного доручення "Призначення платежу", а тому ТОВ «НАМАТО» з дотриманням норм чинного законодавства здійснено заповнення платіжного доручення і зазначено номер і дату зовнішньоекономічного контракту, яка в повній мірі надає змогу ідентифікувати на якій підставі було здійснено платіж.
Таким чином, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи містять недостовірні відомості, які не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів декларанта.
Стосовно доводів відповідача про не надання сертифікатів відповідності (або сертифікат якості) та сертифікату походження продукції також не приймаються судом до уваги, оскільки частинами 5-6 ст. 53 МК України передбачено, що в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 04.11.2020 у справі № 815/648/17, адміністративне провадження № К/9901/18485/18, встановлено, що частиною 2 статті 53 Митного кодексу України встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Сертифікати відповідності та походження продукції товару не є документами, що підлягають обов'язковому поданню при митному оформленні товарів.
Суд бере до уваги, що відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №818/1186/17, адміністративне провадження №К/9901/51204/18, вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №815/1780/17.
Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 21.02.2020 у справі №813/1229/16, адміністративне провадження №К/9901/10823/18 - митниця, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.
При цьому, відповідач у рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Ненаведення в рішенні митного органу будь-якого розрахунку для обґрунтування визначеної вартості товару не дає можливості встановити правильність такої вартості.
Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.
Підсумовуючи, суд вважає за необхідне вказати на те, що визначена декларантом митна вартість товарів за ціною договору (контракту) була підтверджена наданими до митниці документами; відповідач протиправно зобов'язав декларанта надати додаткові документів за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України; витребував у позивача додаткові документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, проте не вказав які обставини ці документи повинні підтвердити; не вказав обсяг партії, умови поставки, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості; враховуючи, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі, відповідач не довів, що декларантом не правильно визначено митну вартість товарів.
Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами своєї позиції та правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжною інструкцією, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування заявленої митної вартості товару від 24.04.2024 №UA100380/2024/000037/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАМАТО" (код ЄДРПОУ 41725642; місцезнаходження: вул. Куренівська, буд.18, оф. 300, м. Київ, 04073) судовий збір у сумі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.