про повернення позовної заяви
12 серпня 2025 року м. Київ № 320/12616/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства енергетики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Міністерства енергетики України (ел. пошта zapyt@mev.gov.ua, адреса 02000 Київ, вулиця Хрещатик, 30), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність (дії) юридичної особи з назвою Міністерство енергетики України ЄДРПОУ 37552996 , що полягає у порушенні імперативних строків надання інформації на запит ОСОБА_2 Прудкогляд від 10.12.24 та 21.01.2025, 08.02.2025;
- визнати протиправною бездіяльність (дії) юридичної особи з назвою Міністерство енергетики України ЄДРПОУ 37552996 , що полягає у ненаданні запитуваної інформації по суті конкретно поставлених питань у запитах на інформацію ОСОБА_2 Прудкогляд від 10.12.24 та 21.01.2025, 08.02.2025;
- зобов'язати уповноважену посадову особу юридичної особи з назвою Міністерство енергетики України ЄДРПОУ 37552996 об'єктивно розглянути запити ОСОБА_2 Прудкогляд від 10.12.24 та 21.01.2025, 08.02.2025 та надати (надіслати поштовим відправленням) та в повному обсязі відповіді по суті поставлених питань, у хронологічному порядку відповідно до конкретно поставлених питань ОСОБА_2 Прудкогляд в запитах на інформацію від 10.12.24 р. та 21.01.2025, 08.02.2025 року.
У зв'язку з невідповідністю позовної заяви встановленим Кодексом адміністративного судочинства України вимогам, ухвалою суду від 24 березня 2025 року позов залишено без руху та надано позивачу час на усунення виявлених недоліків, зокрема шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату 2906,88 грн судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону або надати копії документів на підтвердження наявності у нього пільг щодо сплати судового збору, передбачених статтею 5 Закону № 3674-VI, а саме:
- довідку з Пенсійного фонду України про наявність / відсутність виплат позивача за 2023 рік ;
- довідку з Управління праці та соціального захисту населення про наявність / відсутність виплат позивача за 2023 рік;
- довідку з Державного центу зайнятості про наявність / відсутність виплат позивача за 2023 рік;
- докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у форматі, передбаченому чинним законодавством України.
26 березня 2025 року на адресу суду від позивача надійшла заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами, зареєстрована канцелярією суду 05.08.2025.
Зі змісту вбачається що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами є заявою про усунення недоліків. Дане твердження підтверджується також заявою позивача від 02.08.2025, зареєстрованою канцелярією суду 04.08.2025.
У заяві про усунення недоліків позивач не надав жодних документів, які мають докази сплати судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, або копії документів на підтвердження наявності у нього пільг щодо сплати судового збору, передбачених статтею 5 Закону № 3674-VI.
Відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 02.12.2024 про те, що за період з 1 кварталу 2024 року по 3 квартал 2024 року у позивача відсутня інформація щодо джерел /сум нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору не приймається судом до уваги, оскільки такі відомості були предметом розгляду судом при вирішенні питання про залишення позову без руху (суд визнав їх недостатніми).
Як вже було зазначено судом в ухвалі про залишення позову без руху Верховний Суд неодноразово висловлював висновки стосовно того, які документи можуть бути належними доказами майнового стану сторони при вирішенні питання стосовно наявності підстав для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», зокрема в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у справі № 9901/988/18.
У зазначеній ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у справі № 9901/988/18 висловлені наступні висновки: «…указані відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела / суми виплачених доходів та утриманих податків Головного управління ДПС у м. Києві від 15 лютого 2023 року № 2655-23-00557 не виключають можливості отримання скаржником інших доходів, зокрема, від Пенсійного фонду України, Управління праці та соціального захисту населення, Державного центру зайнятості…тому для підтвердження наявності у нього пільг щодо сплати судового збору, передбачених статтею 5 Закону № 3674-VI, необхідно надати копії документів а саме:
- довідку з Пенсійного фонду України про наявність / відсутність виплат ОСОБА_1 за 2022 рік ;
- довідку з Управління праці та соціального захисту населення про наявність / відсутність виплат ОСОБА_1 за 2022 рік;
- довідку з Державного центу зайнятості про наявність / відсутність виплат ОСОБА_1 за 2022 рік».
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано статтею 133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст.8 ЗУ «Про судовий збір» .
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України - суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Положенням статті 5 ЗУ «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.
Крім того, судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, у розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» - відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 р. №2 «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015р. №484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» №484-VIII від 22.05.2015 р.
Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.
У розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір», відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, позивач має довести існування фінансових труднощів.
Водночас, позивачем не надано до суду належних та вичерпних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як на підставу для звільнення від сплати судового збору.
Більш тог, як вже було зазначено судом, позивач, звертаючись до суду із клопотанням про звільнення його від сплати судового збору, на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого 9 перерахованого) податку та військового збору від 02.12.2024..
Однак, надані позивачем відомості не можуть бути єдиним належним доказом на підтвердження перевищення розміру судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Крім цього, вказана довідка охоплює лише 9 місяців 2024 року, а не весь рік, як то передбачено приписами чинного законодаства.
Окрім того, вищезазначені відомості не є достатніми доказами на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, яким підтверджується факт неможливості сплати останнім судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (довідка органу доходів і зборів, довідка про склад сім'ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо).
Натомість, доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником до позовної заяви не надано.
Отже, вищевикладені обставини свідчать про те, що на даний час відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.
Крім того, статтею 133 КАС України передбачено право (а не обов'язок) суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом. Визначення ж майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Суд зазначає, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
Оскільки зазначені умови, за наявності яких позивач підлягає звільненню від сплати судового збору, відсутні, належних доказів, що підтверджують незадовільного майнового стану та відсутність інших джерел доходу, а відтак суд приходить до висновку про відсутність вдруге правових підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання до суду даного позову та невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що позивач не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства енергетики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.