11 серпня 2025 року Справа № 280/3621/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Стрельнікової Н.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимг на предмет спору: військова частина НОМЕР_2
про визнання протиправним та скасування наказу,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), третя оосба, яка не заявляє самостійних вимг на предмет спору: військова частина НОМЕР_2 (далі - третя особа) в якій позивач з урахувакння уточненого позову від 05.05.2025 просить суд: визнати протиправним та скасувати п.2.8, п.4, п.5, п.6 в частині, що стосується ОСОБА_2 , п.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.04.2025 №521.
В обґрунтування позову зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 було проведено службове розслідування за фактом надлишкової виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 , за наслідками якого було прийнято наказ № 521 від 07.04.2025 521 «Про результати службового розслідування за фактом надлишкової виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 » п.2.8 якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ та ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Також п.4 Наказу 521 визначено що порушення вказаних вище норм завдало збитків державі у розмірі 364903,21 грн. Абз.2 п.4 Наказу 521 наказано, у тому числі позивачу, у добровільному порядку повернути кошти рівними частками до каси військової частини НОМЕР_1 . З результатами службового розслідування, затвердженими наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.04.2025 № 521 «Про результати службового розслідування за фактом надлишкової виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 » позивач не погоджується, вважає такі висновки не законними і такими, що зроблені без належного обґрунтування, а наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.04.2025 № 521, протиправним і таким що підлягає скасуванню. Позивач вважає неправильне застосування Відповідачем норм діючого законодавства: ст. 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», п. 2 - п. 4, п. 9, п. 10 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Усі суми нарахованої військовою частиною НОМЕР_2 грошової винагороди та виплачені військовою частиною НОМЕР_1 , які Відповідач вважає сумою прямої дійсної шкоди, Позивач вважає правомірними, адже нарахування та виплата відповідає ст. 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», п. 2 - п. 4, п. 9, п. 10 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». На підставі наведеного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 02.06.2025 було відкрито провадженя у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. Також витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копію матеріалів службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.03.2025 №261 та висновки якого затверджені наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.04.2025 №521.
06.06.2025 до суду від третьої особи надійшли писомві пояснення на позову у яких зазначено, що Нарахована військовою частиною НОМЕР_2 грошова винагорода за січень 2025 року, виплачена військовою частиною НОМЕР_1 зазначеним у додатку до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.02.2025 № 41 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , які зазначені у рапорті начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 вх. №1467 від 05.02.2025. Враховуючи те, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 , вказані у рапорті начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 вх. №1467 від 05.02.2025, виконували бойові (спеціальні) завдання у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах), - командуванням військової частини вважалось, що вказані військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 мають право на отримання додаткової винагороди, з розрахунку 50 000,00 гривень на місяць за виконання таких завдань у січні 2025 року. При цьому, враховувались надані Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України роз'яснення від 14.11.2023 № 220/13/7643.
23.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначено наступне. Відповідач стверджує, що в діях молодшого лейтенанта ОСОБА_3 , начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 , вбачається недбале ставлення до своїх посадових обов'язків, що стало причиною протиправних дій у військовій частині НОМЕР_2 за фінансово-економічним напрямком, а саме:
спричинення надлишкової виплати додаткової винагороди військовослужбовцям зазначених в пунктах 3.3., 3.5. та 3.8. акту службового розслідування сукупно загальна сума з урахуванням ПДФО та ЄСВ склала 364 903,21 грн, що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі, що підтверджується зібраними матеріалами в ході службового розслідування. Молодший лейтенант ОСОБА_4 начальник штабу - заступник командира військової частини НОМЕР_2 своїм рапортом від 05.02.2025 року №1467,
зазначив данні, які не відповідають критеріям виплати додаткової винагороди із розрахунку 50000 грн згідно пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (з змінами) стосовно підлеглого особового складу, що свідчить про вчинення ним протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків в частині дотримання вимог чинного законодавства. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
26.06.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що подання Позивачем на розгляд командира військової частини НОМЕР_2 рапорту вх. №1467 від 05.02.2025 та підсумкового бойового донесення №21/дск від 01.02.2025 здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства. нарахована військовою частиною НОМЕР_2 сума додаткової винагороди, була погоджена та виплачена Відповідачем військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , чим Відповідач підтвердив законність дій Позивача та відсутність будь-якої протиправної бездіяльності з боку посадових осіб військової частини НОМЕР_2 . Враховуючи вищенаведене, заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є таким, що: 1) суперечать законодавству України з питання нарахування та виплати додаткової винагороди, а саме: Ч. 1 ст. 9, ст. 92 Закону № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», Розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»; 2) не спростовують мотиви, викладені Позивачем в позовній заяві.
Також, 28.07.2025 до суду від третьої особи надійшло клопотання про заміну третьої особи її правонаступником - військовою частиною НОМЕР_1 , оскільки відповідно Відповідно до спільної Директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року №Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році» та Директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році, військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) є правонаступником військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) у зв'язку із переформатуванням.
05.08.2025 до суду від відповідача також надійшло клопотання про заміну відповідача у справі військову частину НОМЕР_2 правонаступником - військовою частиною НОМЕР_1 . В обгрунтування н клопотання послався на те, що відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року №Д-321/65/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році» та директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року №Д-22/ДСК “Про проведення додаткових організаційних заходів у Командуванні Сил територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році» військова частина НОМЕР_1 є правонаступником військової частини НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_2 , НОМЕР_9 у зв'язку із переформуванням.
Суд, розглянув вищенаведені клопотання вважає що вони не підлгяають задоволенню, оскільки відповідачем у справі і є військова частина НОМЕР_1 , чий наказ оскаржується позивачем.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Позивач проходив військову службу на посаді начальника штабу - заступника командира військової частини у військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходиться на забезпеченні та у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 (у тому числі з питання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військовій частині НОМЕР_2 ).
Відповідно до вимог статей 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 “Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України», наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104 “Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280», Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), на підставі Акту приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2025 №3650/дск, та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.03.2025 року №261 “Про призначення службового розслідування за фактом перевиплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 », наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13.03.2025 №307 “Про продовження строку проведення службового розслідування», наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2025 №358 “Про продовження строку службового розслідування» офіцером відділення підготовки штабу військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_5 , було проведено службове розслідування, з метою встановлення причин та умов виникнення факту неправомірно виплаченої додаткової винагороди особовому складу військової частини НОМЕР_2 за січень 2025 року в розмірі 50 000 гривень. Під час проведення вищезазначеного службового розслідування було встановленні наступні обставини:
Основні завдання на січень 2025 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 визначені бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 01.01.2025 №9/127дск та бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 05.01.2025 №75/127дск.
Виплата додаткової винагороди 50 000 гривень за січень 2025 року військовослужбовцям управління та штабу військової частини НОМЕР_2 здійснювалась на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.02.2025 №41 та додатку 2 до цього наказу.
Підставою для внесення даних в наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2025 №41 є:
рапорт начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_4 від 05.02.2025 №1467, в якому він просить виплатити військовослужбовцям управління та штабу військової частини НОМЕР_2 додаткову винагороду за січень 2025 року у таких розмірах:
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах) на території Гуляйпільської міської територіальної громади та Малинівської сільської територіальної громади Запорізької області, Великоновосілківської селищної територіальної громади Донецької області, а саме:
підполковнику ОСОБА_6 , у період з 08.01.2025 по 31.01.2025;
сержанту ОСОБА_7 , у період з 09.01.2025 по 12.01.2025 та з 21.01.2025 по 24.01.2025;
молодшому лейтенанту ОСОБА_4 , у період з 08.01.2025 по 25.01.2025 та з 28.01.2025 по 31.01.2025;
старшому лейтенанту ОСОБА_8 , у період з 08.01.2025 по 31.01.2025;
старшому сержанту ОСОБА_9 , у період з 08.01.2025 по 31.01.2025;
молодшому сержанту ОСОБА_10 , у період з 08.01.2025 по 31.01.2025;
молодшому сержанту ОСОБА_11 , у період з 08.01.2025 по 31.01.2025;
старшому солдату ОСОБА_12 ЧУХІНІЙ, у період з 08.01.2025 по 11.01.2025 та з 25.01.2025 по 31.01.2025;
старшому солдату ОСОБА_13 , у період з 08.01.2025 по 31.01.2025;
молодшому сержанту ОСОБА_14 , у період з 17.01.2025 по 31.01.2025;
старшому лейтенанту ОСОБА_15 , у період 08.01.2025, з
10.01.2025 по 11.01.2025, з 13.01.2025 по 15.01.2025, 19.01.2025, 22.01.2025, 25.01.2025, 28.01.2025;
лейтенанту ОСОБА_16 ПАРНЮКУ, у період з 17.01.2025 по 18.01.2025, 22.01.2025, 24.01.2025, 27.01.2025, 30.01.2025;
головному сержанту ОСОБА_17 , у період з 08.01.2025 по 10.01.2025, з 12.01.2025 по 14.01.2025, 16.01.2025, 20.01.2025, 23.01.2025, 26.01.2025, 29.01.2025, 31.01.2025;
старшому лейтенанту ОСОБА_18 ДОЛИНСЬКОМУ, у період з 08.01.2025 по 09.01.2025, 11.01.2025, з 13.01.2025 по 15.01.2025, з 17.01.2025 по 18.01.2025;
молодшому сержанту ОСОБА_19 ПОГОДАЕВУ, у період 10.01.2025, з 12.01.2025 по 13.01.2025, з 15.01.2025 по 17.01.2025, 20.01.2025;
штаб-сержанту ОСОБА_20 , у період 13.01.2025;
молодшому сержанту ОСОБА_21 , у період з 08.01.2025 по 24.01.2025 та з 28.01.2025 по 31.01.2025;
молодшому сержанту ОСОБА_22 , у період з 08.01.2025 по 20.01.2025, з 24.01.2025 по 28.01.2025, 31.01.2025;
капітану ОСОБА_23 , у період з 08.01.2025 по 20.01.2025; з 22.01.2025 по 25.01.2025, з 27.01.2025 по 31.01.2025;
молодшому лейтенанту Дем'яну Івановичу ЧОРНОІВАНЕНКУ, у період з 19.01.2025 по 31.01.2025;
старшому лейтенанту ОСОБА_24 ШРАМКУ, у період з 08.01.2025 по 10.01.2025, з 12.01.2025 по 14.01.2025, з 16.01.2025 по 18.01.2025, з 20.01.2025 по 23.01.2025, з 25.01.2025 по 27.01.2025, з 29.01.2025 по 31.01.2025;
молодшому сержанту Андрію Володимировичу НІКОЛАЄВУ, у період з 08.01.2025 по 10.01.2025, 12.01.2025, 14.01.2024, з 16.01.2025 по 18.01.2025, 20.01.2025, з 22.01.2025 по 23.01.2025, 26.01.2025, 28.01.2025, 30.01.2025;
сержанту ОСОБА_25 , у період 08.01.2025, з 10.01.2025 по 11.01.2025, 13.01.2025, 15.01.2025, 19.01.2025, 21.01.2025, з 24.01.2025 по 25.01.2025, 27.01.2025, 29.01.2025, 31.01.2025;
молодшому сержанту Андрію Миколайовичу МИТИКАСОВУ, у період з 08.01.2025 по
14.01.2025, з 16.01.2025 по 18.01.2025, з 20.01.2025 по 23.01.2025, з 30.01.2025 по 31.01.2025;
старшому лейтенанту ОСОБА_26 ГОМАНУ, у період з 09.01.2025 по 11.01.2025, з 13.01.2025 по 15.01.2025, з 17.01.2025 по 19.01.2025, з 21.01.2025 по 23.01.2025, з 25.01.2025 по 27.01.2025, з 29.01.2025 по 30.01.2025;
молодшому сержанту Андрію Ігоровичу ТЕЛЬПУКУ, у період 09.01.2025, з 21.01.2025
по 24.01.2025, з 29.01.2025 по 30.01.2025; (на підставі ПБД командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_27 від 01.02.2025 №21/дск)
Сукупна кількість днів у особового складу управління та штабу військової частини НОМЕР_2 відповідно до додатку 2 до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.02.2025 №41, за яким нараховувалася додаткова винагорода із розрахунку 50000 грн становить 404 дні.
Згідно висновків службового розслідування, наведених у п. 3.11. акут службового розслідування (а.с. 82), в діях молодшого лейтенанта ОСОБА_3 начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 , вбачається недбале ставлення до своїх посадових обов'язків, що стало причиною протиправних дій у військовій частині НОМЕР_2 за фінансово-економічним напрямком, а саме: спричинення надлишкової виплати додаткової винагороди військовослужбовцям зазначених в пунктах 3.3., 3.5. та 3.8. акту службового розслідування сукупно загальна сума з урахуванням ПДФО та ЄСВ склала 364 903,21 грн, що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі, що підтверджується зібраними матеріалами в ході службового розслідування.
У п. 4.2 акту службового розслідування зазначено, що молодший лейтенант ОСОБА_4 начальник штабу - заступник командира військової частини НОМЕР_2 своїм рапортом від 05.02.2025 року №1467, зазначив данні, які не відповідають критеріям виплати додаткової винагороди із розрахунку 50000 грн згідно пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (з змінами) стосовно підлеглого особового складу, що свідчить про вчинення ним протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків в частині дотримання вимог чинного законодавства.
Згідно пункту 1.9 розділу 1 наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104 “Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280» начальник штабу, заступники (помічники) командира військової частини і начальники служб військової частини відповідають за своєчасне та правильне визначення потреби військової частини у коштах (за напрямами відповідальності), їх цільове, законне, ефективне використання та зобов'язані:
Начальник штабу військової частини чи інша посадова особа, яка очолює підрозділ з обліку особового складу, забезпечує:
підготовку проєктів наказів командира військової частини щодо встановлення посадових окладів військовослужбовцям, тарифних ставок (розрядів) працівникамЗбройних Сил України, оголошення вислуги років особовому складу, встановлення та виплату доплат, надбавок, винагород, одноразових видів грошового забезпечення та заробітної плати, преміювання військовослужбовців, працівників Збройних Сил
України;
за правильність і своєчасність передачі штабом військової частини фінансовому органу довідок, витягів із наказів командира військової частини та інших документів, перевірку відповідності розрахунково-платіжних відомостей обліковому складу і штату (штатному розпису) військової частини начальник штабу чи інша посадова особа, яка очолює облік особового складу, несе відповідальність у встановленому законодавством порядку.
В наслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, які перелічені вище, молодший лейтенант ОСОБА_4 начальник штабу - заступник командира військової частини НОМЕР_2 , недбало віднісся до контролю та погодженню наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.02.2025 №41, що стало причиною протиправних дій у військовій частині НОМЕР_2 за фінансово- економічним напрямком, а саме:
спричинення надлишкової виплати додаткової винагороди військовослужбовцям зазначених в пунктах 3.3-3.8. акту службового розслідування сукупно становить 364 903,21 грн, що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі, що підтверджується зібраними матеріалами в ході службового розслідування. Це підтверджується довідкою про вартісну оцінку завданої шкоди наданої фінансово - економічною службою військової частини НОМЕР_1 .
Виходячи з матеріалів службового розслідування вина в завданні прямої дійсної шкоди молодшого лейтенанта ОСОБА_4 начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 , виражається у формі службової недбалості.
Своїми діями молодший лейтенант ОСОБА_4 начальник штабу - заступник командира військової частини НОМЕР_2 , порушив вимоги: ст. 1, ст. 2, ст. 3, ст. 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Причинами та умовами, що сприяли правопорушенню є неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам державним у наслідок можливої недостатньої обізнаності з правових норм при визначенні підстав з нарахування додаткової винагороди.
07.04.2025, позивача було ознайомлено з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.04.2025 № 521 «Про результати службового розслідування за фактом надлишкової виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 » (надалі також - Наказ 521) п.2.8 якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ та ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Також п.4 Наказу 521 визначено що порушення вказаних вище норм завдало збитків державі у розмірі 364903,21 грн. Абз.2 п.4 Наказу 521 наказано, у тому числі позивачу, у добровільному порядку повернути кошти рівними частками до каси військової частини НОМЕР_1 . П. 6 Наказу 521 передбачено наступне: У разі відмови молодшого лейтенанта ОСОБА_3 , начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 , протягом п'яти робочих днів з моменту ознайомлення, заступнику начальника штабу військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_28 за погодженням з помічником командира з правової роботи - начальником юридичної служби подати проект наказу про притягнення до матеріальної відповідальності даних військовослужбовців в порядку Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (а.с. 14-15).
Вважаючи окремі пункти наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.04.2025 № 521 незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до п.п. 1, 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України по сьогоднішній день включно.
У відповідності до ч. 1 ст. 9, ст. 92 Закону № 2011-XII, Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова № 168) установлено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
Згідно п. 12 Постанови № 168, передбачено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно п. 21 Постанови № 168, установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають:
порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;
особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
Згідно п. 2 - п. 4, п. 9, п. 10 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, грошове забезпечення військовослужбовців, яке гарантується Державою, повинно відповідати умовам військової служби (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII).
Забезпечення гарантій обумовлюються безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перелічених у п. 2 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Враховуючи те, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 , вказані у рапорті начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 вх. №1467 від 05.02.2025, виконували бойові (спеціальні) завдання у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах), - вказані військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 мають право на отримання додаткової винагороди, з розрахунку 50 000,00 гривень на місяць за виконання таких завдань у січні 2025 року.
Таким чином, подання Позивачем на розгляд командира військової частини НОМЕР_2 рапорту вх. №1467 від 05.02.2025 та підсумкового бойового донесення №21/дск від 01.02.2025 здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства.
Натомість відповідач у відзиві на позовну заяву не конкретизує в чому саме полягає проступок позивача, обмежуючись констатацією фактів та цитуванням нормативно-правових актів. Однак як вбачається зі змісту акту службового розслідування (п. 3.9): «З довідки начальника командного пункту - заступника начальника штабу з бойового управління військової частини НОМЕР_1 від 30.03.2025 (Додаток 24) стало відомо, що станом на січень 2025 року у військовій частині НОМЕР_2 в підпорядкуванні не перебували військові частин та підрозділи, що є не від'ємною умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди 50 000 грн., оскільки на законодавчому рівні не визначено саме умову окремого перебування в підпорядкуванні "військових частини або підрозділи" так як займенник "та" визначає умову одночасного перебування в підпорядкуванні саме і військових частин і підрозділів, що виключає визначення терміну "підпорядкування військових частин або підрозділів", що не підпадає під вимоги Пункту 2 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами), але підпадає під вимоги Пункту 2 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами), а саме:
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).»
Однак суд вважає таке тлумачення відповідачем п. 2 - п. 4, п. 9, п. 10 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» помилковим з огляду на наступне.
Суд зазначає, що сполучник «та» може тлумачитися як «і» або «або» залежно від контексту. Якщо перелік логічно поділяється на рівнозначні елементи то «та» вжито у значенні «або»; якщо йдеться про комлпексну вимогу, де все має виконуватись разом тоді «та» має значення «і» у вузькому сенсі. Але у більшості випадків, коли мова про види посад або функцій, як в даному випадку «управління військовими частинами та підрозділами» - мова йде про охоплення різних категорій посад. Це означає, що маються на увазі обидві категорії - і кервіники військових частин і керівники підрозділів. Тобто сполучник «та» не повинен тлумачитись як «і одночасно», у протилежному випадку майже ніхто і не відповідав би цій вимозі, бо зазвичай офіцер керує або частиною або підрозділом, а не всім разом. Отже, в даному випадку «упралвіння частинами та підрозділами» має тлумачення «управління зоча б одним із них, не обов'язково обома».
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011 р.; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015 р.; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р.).
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням вищевикладеного, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Статуту внутрішшньої служби Збройних Сил України з огляду на що спірний наказ № 521 від 07.04.2025 є протиправним та підлягає скасуванню в частині щодо позивача. Отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному орбсязі.
Інші доводи і аргументи сторін викладені ними в заявах по суті справи, не впливають на оцінку спірних правовідносин судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року.)
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки позивач звліьнений від сплати судового збору за подання позову до суду, судові витрати розподілу не підлягають
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимг на предмет спору: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними та скасування наказу задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати п.2.8, п.4, п.5, п.6 в частині, що стосується ОСОБА_1 , п.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №521 від 07.04.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Стрельнікова