06 серпня 2025 рокум. Ужгород№ 640/1305/21
12:20 год
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі Колушкіна Ю.В.,
за участю сторін:
позивача: ОСОБА_1 - представник не з'явився,
відповідач 1: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - представник не з'явився,
відповідач 2: Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, код ЄДРПОУ 39924774), Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області (ЄДРПОУ 40323081, адреса: Україна, 08134, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул.Паркова, будинок 34 А) про визнання протиправним та скасування рішення, -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 06 серпня 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 11 серпня 2025 року.
20 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, якою просить визнати протиправним та скасувати рішення №0020 Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 23.10.2020 року у сумі 14 576,60 грн відносно ОСОБА_1 .
25 січня 2021 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16 вересня 2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
05 березня 2025 зазначена справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на супровідному листі, та за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду судді Скраль Т.В..
10 березня 2025 року ухвалою суду прийнято до свого провадження адміністративну справу № 640/1305/21. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін. Судовий розгляд справи по суті відбудеться 30 квітня 2025 року.
30 квітня 2025 року ухвалою суду призначено судове засідання у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
20 червня 2025 року ухвалою суду поновлено судовий розгляд по даній справі. Залучено Головне управління Держпродспожислужби в Київській області як відповідача 2.
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що як оскаржуване рішення №0020 Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу так і отримані документи, на підставі яких воно винесено не містять обставин порушення ОСОБА_1 законодавства про рекламу, а саме дати й конкретного місця такого порушення. Зазначають, що висновки, викладені в експертному висновку ГО «Українська Асоціація Маркетингу», які в подальшому були використані відповідачем та покладені в основу прийняття оскаржуваного рішення, носить лише рекомендаційний характер. Держспоживслужбою в оскаржуваному рішенні та протоколі не наведено, яким саме чином літературний напис слова «секс» порушує етичні, моральні норми та нехтує правилами пристойності, не враховує особливу чутливість людей та є недобросовісним, адже зазначене слово у сучасному суспільстві не може бути визнано таким, що порушує вказані норми права. Разом з тим, названим висновком, контекстний рекламний напис «С.Е.К.С. за 4 хв. ВІДЧИСТИМО ЧИСТЕНЬКО АВТІВОЧКУ ШВИДЕСЕНЬКО...» не розглядається, має місце вибірковість. Вважає, зазначені обставини стали причиною свідомого неналежного повідомлення про дату розгляду справи та прийняття оспорюваного рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
23 лютого 2021 року представником відповідача 1 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що фахівцем Головного управління виявлено розповсюдження зовнішньої реклами з послуг мийки автомобілів за адресою: Київська область, смт. Гостомель такого змісту «С.Е.К.С. за 4 хв ВІДЧИСТИМО ЧИСТЕНЬКО АВТІВОЧКУ ШВИДЕСЕНЬКО ШВИДКО МИЙКА 4 хв смт. ГОСТОМЕЛЬ, вул. ЧКАЛОВА, 37-А» з ознаками порушення вимог частини третьої статті 7 та частини першої статті 10 Закону. Реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. Недобросовісна реклама забороняється. На підставі матеріалів справи, попередніх висновків, протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 06.10.2020 року та розрахунку штрафних санкцій за виявлені порушення законодавства України про рекламу, відповідно до частини четвертої статті 27 Закону на рекламодавців накладається штраф у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами. Відповідно до договору від 15.04.2020 № 010420 ТОВ «Піар-Лайн», вартість розповсюдженої реклами становить з квітня 2020 по 30.04.2020 1457 грн. 66 коп. без урахуванням ПДВ, тому згідно з розрахунку штрафних санкцій згідно сума штрафу складає 14 576 грн. 60 коп.
10 липня 2025 року представником відповідача 2 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що весь рекламний контент, що розповсюджується ОСОБА_1 містить натяки на сексуальну тематику, яка жодним чином не пов'язана з об'єктом реклами- безпосередньо послугами з миття автомобілів. Підсумовуючи зазначене, ОСОБА_2 порушено вимоги: 1) частини першої, третьої, четвертої статті 7 Закону України «Про рекламу», а саме: основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди. Реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди; 2) частини першої статті 10 Закону України «Про рекламу» - недобросовісна реклама забороняється. За результатами розгляду, на підставі матеріалів справи, Протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 06.10.2020, керуючись статтею 27 Закону України «Про рекламу», Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів прийняте рішення від 25.10.2020 №0020 про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Сторони у судове засідання не з'явилися, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином.
Заява представника відповідача 1 від 01 серпня 2025 року про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки штат відповідача - суб'єкта владних повноважень передбачає наявність декількох представників та не обмежується однією особою. Відтак, відповідач 1 мав можливість уповноважити іншого представника для участі у даному судовому засіданні.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 19 травня 2020 року Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини звернувся з листом № 3165.2/20/28.4 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в якому зазначено, що під час моніторингу виявлено зовнішню рекламу автомобільної мийки «Швидко мийка» за адресою: вул. Чкалова, 37-Б, м. Гостомель Київської області, яка може містити ознаки дискримінації. Ураховуючи зазначене, керуючись статтями 13, 22 Закону України «Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», статтею 9 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», просять здійснити перевірку щодо наявності у зазначеній вище рекламі ознак дискримінації та у разі виявлення порушень законодавства України вжити заходів, необхідних для припинення її розповсюдження, (т.1, а.с. 135).
26 травня 2020 року Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області листом № Вих-10-05.1/4189-20 повідомило Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Департамент захисту споживачів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, що наразі фахівцями Головного управління проводяться необхідні заходи (збір доказів) для розгляду справи про порушення законодавства у сфері реклами, (т.1, а.с. 129-130).
26 червня 2020 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області складено протокол про порушення законодавства про рекламу, відповідно до якого встановлено порушення ОСОБА_1 вимог частин першої, третьої, четвертої статті 7 та частини першої статті 10 Закону України «Про рекламу» за адресою: Київська область, смт. Гостомель такого змісту «С.Е.К.С. за 4 хв ВІДЧИСТИМО ЧИСТЕНЬКО АВТІВОЧКУ ШВИДЕСЕНЬКО ШВИДКО МИЙКА 4 хв смт. ГОСТОМЕЛЬ, вул. ЧКАЛОВА, 37-А», (т.1, а.с. 82).
13 липня 2020 року Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області прийняло рішення про початок розгляду справи про порушення вимог законодавства України про рекламу відносно рекламодавця - ОСОБА_1 у відповідності до вимог пункту 11 Порядку № 693, (т.1, а.с. 81).
31 липня 2020 року за службовою запискою Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області ОСОБА_3 було продовжено строк розгляду справи на три місяці, ( а.с.12, т.1)
06 жовтня 2020 року Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, відповідно до протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, вирішило направити матеріали до Держпродспоживслужби для прийняття рішення по справі, оскільки сума штрафних санкцій перевищує 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, (т.1, а.с. 65-68).
06 жовтня 2020 року Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області листом №Вих-10-05.1/8313-20 надіслало Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Департаменті захисту споживачів матеріали справи відносно ОСОБА_1 для прийняття рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, (т.1, а.с. 59-60).
23 жовтня 2020 року Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів прийнято рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 0020, яким вирішено за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами накласти на рекламодавця - фізичну особу ОСОБА_1 штраф у розмірі 14 576,60 грн, (т.1, а.с. 50-51).
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Розгляд правовідносин у сфері виробництва, розповсюдження та споживання реклами на території України підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження, розміщення та споживання реклами визначаються Законом України «Про рекламу» від 03.07.1996 №270/96-ВР (далі - Закон України «Про рекламу», у редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про рекламу» цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про рекламу»:
реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару
Відповідно до статті 7 Закону України «Про рекламу» основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди. Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції. Реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.
Згідно з частинами 1-2 статті 27 Закону України «Про рекламу» особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:
1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами (у тому числі користувацького контенту, який визнається рекламою), в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;
2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;
3) розповсюджувачі реклами, винні у порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Відповідно до частин 4-8 статті 27 Закону України «Про рекламу» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету України, Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, а також крім тих, які віднесено до компетенції Національного банку України або Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:
рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами;
виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами;
розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.
Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.
Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.
За неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Частиною 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» передбачено, що на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.
Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 (далі - Положення №667), Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.
Згідно з пунктом 7 Положення №667 Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Згідно з пунктом 6 Положення №667 Держпродспоживслужба для виконання покладених на неї завдань має право: здійснювати заходи державного нагляду (контролю) відповідно до закону (підпункт 8); вимагати відповідно до закону від суб'єктів господарювання усунення виявлених порушень (підпункт 9); вживати у межах повноважень, передбачених законом, заходів до усунення порушень вимог закону і притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності відповідно до закону (підпункт 10); складати в установлених законом випадках протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення і приймати за результатами розгляду рішення про накладення штрафів та застосовування інших санкцій, передбачених законом (підпункт 17); залучати в установленому порядку незалежних експертів і спеціалізовані організації для проведення перевірок та підготовки висновків з питань, що належать до їх компетенції (підпункт 22).
Аналіз викладених вище правових норм дає підстави стверджувати, що Держпродспоживслужба та її територіальний орган уповноважені здійснювати контроль щодо дотримання вимог законодавства з питань реклами та у разі встановлення порушень таких вимог виносити відповідні рішення, в тому числі про накладення штрафу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (далі - Порядок №693), який регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).
Згідно з пунктами 8-19 Порядку №693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.
Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції.
Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.
Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.
Протокол розглядається у місячний строк.
За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду.
До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи.
Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.
Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.
Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.
З метою з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, Головою Держспоживінспекції, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками може бути призначена експертиза.
Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.
Провадження у справі припиняється, якщо в діях рекламодавця, виробника та розповсюджувача реклами не виявлено ознак порушення законодавства про рекламу або не доведено факт вчинення порушення.
За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.
Рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку.
Виходячи з системного аналізу положень статті 26 Закону України «Про рекламу», приписів Порядку № 693, у провадженні у справах про порушення законодавства про рекламу оформлюються процесуальні документи протокол про порушення законодавства про рекламу, рішення про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про рекламу, протокол засідання та рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Водночас, виявлення ознак порушення законодавства про рекламу Закон України «Про рекламу» не пов'язує з проведенням перевірок чи інших спеціальних заходів контролю, оформлення направлень на перевірку, повідомлень про перевірку, актів перевірок законодавством про рекламу не передбачено.
Крім того, виходячи з поняття «реклама», закріпленого у статті 1 Закону України «Про рекламу» Держпродспоживслужба та її територіальні органи здійснюють контроль за розповсюдженням інформації (реклами), а не перевіряють господарську діяльність рекламодавців, розповсюджувачів та виробників реклами.
На підставі викладеного, слід дійти висновку, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу та провадженні у справі за ознаками порушення законодавства про рекламу відносно позивача Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області діяло в межах повноважень та у відповідності з порядком, визначеним наведеними нормами законодавства.
Підставою прийняття рішення стало звернення Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому зазначено, що під час моніторингу виявлено зовнішню рекламу автомобільної мийки «Швидко мийка» за адресою: вул. Чкалова, 37 -Б, м. Гостомель Київської області, яка може містити ознаки дискримінації, (т.1, а.с. 135).
Як вбачається зі змісту матеріалів справи, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області отримано Експертний висновок Всеукраїнської громадської організації «Українська Асоціація Маркетингу» №21-2020 від 04 травня 2020 року, яким встановлено, що реклама автомобільної мийки «Швидко мийка» порушує вимоги частини першої, третьої та четвертої статті 7 Закону України «Про рекламу» та статтю 10 Закону України «Про рекламу», (т.1, а.с. 143-145).
Вказаний вище експертний висновок також був взятий до уваги Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області при прийнятті спірного рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вимоги до висновку експерта, як доказу в адміністративному процесі, викладені в статті 101 КАС України, відповідно до якої висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до частин 6, 7 статті 101 КАС України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно зі статтею 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Втім, відповідачем не надано доказів на підтвердження повноважень Української Асоціації Маркетингу на проведення відповідних експертиз.
Водночас, долучений відповідачем експертний висновок не містить зазначення про те, що спеціалісти, які зробили відповідні висновки, попереджалися (були обізнані) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Таким чином, поданий відповідачем експертний висновок не відповідає критеріям належності та допустимості доказу в адміністративній справі, а тому не приймається судом до уваги.
Разом з тим, реклама не може містити дискримінаційні твердження та реклама не повинна містити інформації чи зображень які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності.
Як вже зазначалося судом, що статті 7 Закону України "Про рекламу" встановлює, що реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.
Таким чином, закон містить пряму заборону щодо розміщення зовнішньої реклами, що містить зображення сексуального характеру.
На думку суду, розміщена позивачем зовнішня реклама вказаним критеріям не відповідає.
Щодо доводів позову, що оскаржуване рішення №0020 Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про накладення штрафу так і отримані документи, на підставі яких винесено таке рішення, не містить обставин порушення ОСОБА_1 законодавства, саме дати й конкретного місця такого порушення, то суд вважає необхідним вказати наступне.
Суд встановив, що у рішенні відповідач вказав на недотримання змісту реклами, а саме зовнішня реклама, яка розповсюджувалася в Київській області, смт. Гостомель порушує етичні та моральні норми, нехтує правилами пристойності, не враховує особливу чутливість дітей та є недобросовісною, чим порушено вимоги частин третьої, четвертої статті 7, частини першої статті 10 закону України "Про рекламу". Тому такі, доводи представника позивача є безпідставними.
Листами-вимогами №10-05.4/3525-20 від 29.04.2020 року ( а.с.159, т.1), № 10-05.4/4349-20 від 01.06.2020 року (а.с.95,т.1) ОСОБА_1 зобов'язано надати Головному управлінню інформацію передбачену вимогами ч.2 ст. 26 Закону України "Про рекламу". Такі вимоги направлялися за двома відомими адресами позивачу ( а.с.94, т.1). Докази виконання таких вимог матеріли справи не містять.
Крім того, на вимогу Головного управління від ТОВ "Піар-Лайн" надані пояснення від 10.07.2020 року №100720 та договір про надання рекламних послуг від 15.04.2020 №010420 між ТОВ"Піар-Лайн" та ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України "Про рекламу" Головним управлінням було направлено ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи від 13.07.2020 року №10-05.4/5619-20, згідно якого розгляд справи відбудеться 04.08.2020 року об 11 год 30 хв із зазначенням адреси. (а.с.147, т.1). Підтвердження про вручення (а.с.73, т.1).
29 липня 2020 року ОСОБА_1 подав до Головного управління Держспоживслужби в Київській області заяву про відкладення розгляду справи (а.с.80 т.1) у зв'язку із карантинними заходами.
Повідомлення про перенесення вручено позивачу, (а.с.72, т.1).
08 вересня 2020 року ОСОБА_1 за двома адресами повідомлено, що Управлінням Держпродспожислужби в Київській області було отримано лист від 07.09.2020 року щодо перенесення розгляду справи та повідомляють, що розгляд справи відбудеться 06.10.2020 року об 14 год 30 хв, (а.с.70, т.1). Підтвердження про вручення (а.с.58,74 т.1)
Листом (вх.№9442-20 від 05.10.2020) позивачем втретє направлено Головному управлінню заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з карантинними заходами на території України.
Вказана хронологія подій свідчить про те, що контролюючим органом була надана можливість ОСОБА_1 подати інформацію, що має істотне значення для об'єктивного розгляду справи. Тому доводи позову, що позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи спростовуються вищевказаними обставинами та матеріалами справи.
На підставі матеріалів справи, попередніх висновків (а.с.61, т.1), протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 06.10.2020 року та розрахунку штрафних санкцій за виявлені порушення законодавства України про рекламу, відповідно до ч.4 статті 27 Закону на рекламодавців накладається штраф у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами. Відповідно до договору від 15.04.2020 року №010420 ТОВ "Піар-Лайн" вартість розповсюдженої реклами становить з квітня 2020 року по 30.04.2020 року 1457 грн 66 коп без урахування ПДВ, тому згідно з розрахунку штрафних санкцій сума штрафу становить 14 576, 60 грн.
Суд зазначає, що наданий відповідачем розрахунок штрафу проведений відповідно
до закону, виходячи з договірної ціни вартості реклами та строку розповсюдження, починаючи з моменту укладання договору до моменту виявлення порушення.
Матеріали справи містять достатні докази про порушення законодавства про рекламу, що доводять провину позивача у вчиненні порушення законодавства про рекламу. Крім того, суд зазначає, що відповідач в межах здійснення своїх повноважень наділений правом на оцінку розміщеної реклами вимогам законодавства, що ним і було зроблено в даному випадку.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України приймаючи рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 23 жовтня 2020 року №0020.
Інші доводи та аргументи сторін не мають визначального значення для вирішення цього спору та не впливають на юридичну оцінку спірних правовідносин у цій справі.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при вчиненні оспорюваних дій, відповідачем були дотримані усі критерії, передбачені частиною другою статті 2 КАС України, відтак суд не знаходить протиправності вказаних дій, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 229, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяТ.В.Скраль