про залишення позовної заяви без руху
11 серпня 2025 року м. Житомир
справа № 240/19457/25
категорія 112010200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №0600/25 від 15.05.2025 у призначенні пенсії без зарахування страхового стажу одного року служби в період строкової служби згідно Закону України №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати здійснити призначення та виплату пенсії по інвалідності з дня звернення за призначенням пенсії 08.09.2022, зарахувавши до страхового стажу період проходження строкової служби в армії з 23.04.2009 по 22.04.2010 років та з врахуванням пільги щодо зарахування стажу в період військової служби в особливий період.
Перевіряючи адміністративний позов на його відповідність вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає положенням вказаних статей з наступних підстав.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
Таким чином, позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги.
Слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 2 ст.5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У своїй прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №0600/25 від 15.05.2025 у призначенні пенсії без зарахування страхового стажу одного року служби в період строкової служби, водночас не конкретизує суб'єкта якого необхідно зобов'язати вчинити певні дії.
Таким чином, позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог, викладених із зазначенням прохальної частини відповідно до обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Суд звертає увагу позивача, що згідно з приписами ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Як вбачається з матеріалів позову, предметом спору є незгода позивача з тим, що під час розгляду його заяви від 08.09.2022 про призначення пенсії, органом Пенсійного фонду не було враховано спірні періоду стажу, у зв'язку з чим листом від 22.09.2022 відповідач повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії.
Разом з тим, суд зазначає, що листом від 22.09.2022 №0600-0215-8/71576 відповідач також із зазначенням причин відмови, надав роз'яснення щодо порядку оскарження прийнятого рішення.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач 09.04.2025 повторно звернувся до відповідача з заявою щодо призначення пенсії по інвалідності з урахуванням страхового стажу за період з 23.04.2009 по 22.04.2010 та отримав лист-відповідь від 15.05.2025 №21579-18103/П-02/8-0600/25.
Водночас, в обґрунтуваннях позовних вимог позивач не зазначає чому в період з 22.09.2022 по 09.04.2025 (повторне звернення до відповідача) не вчиняв дії задля відновлення свого порушеного права, а лише через 3 роки звернувся з заявою до відповідача щодо призначення пенсії по інвалідності з урахуванням страхового стажу за період з 23.04.2009 по 22.04.2010 з дати подання заяви до Пенсійного фонду, а саме з 08.09.2022.
Крім цього, окремо викладеної заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску позивач до суду не подав.
Суд наголошує, що заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Частинами першою та другою статті 169 КАС України, визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду:
1) уточненої позовної заяви (та її копій по кількості учасників справи), в якій слід уточнити:
- зміст позовних вимог, викладених відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, із зазначенням прохальної частини відповідно до обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
2) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду з урахуванням висновків суду наведених вище або примірник уточненої позовної заяви із зазначенням дати про призначення пенсії в межах шестимісячного строку звернення до суду, який обраховується з моменту звернення позивача до суду.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
ухвалив:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк позовну заяву буде повернено.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Горовенко