12 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/23726/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Житомирській області), у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо незарахування ОСОБА_1 до її загального трудового стажу періоди роботи з 03.08.1982 по 08.04.1985, з 01.11.1987 по 14.02.1992, з 18.02.1992 по 19.01.1995, з 20.01.1995 по 27.12.1996, внесені до трудової книжки НОМЕР_1 , при проведенні перерахунку належної їй пенсії по інвалідності;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області включити та зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.08.1982 по 08.04.1985, з 01.11.1987 по 14.02.1992, з 18.02.1992 по 19.01.1995, з 20.01.1995 по 27.12.1996, внесені до трудової книжки НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 належної їй пенсії по інвалідності, з врахуванням періодів роботи з 03.08.1982 по 08.04.1985, з 01.11.1987 року по 14.02.1992, з 18.02.1992 по 19.01.1995, з 20.01.1995 по 27.12.1996, внесені до трудової книжки НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулась до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку її пенсії, однак пенсійний орган відмовив їй у цьому, посилаючись на те, що записи до її трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції №162, що стало підставою для звернення до суду з позвоом у цій справі.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що оскільки позивачкою заява про перерахунок пенсії визначеного зразка разом з усіма необхідними документами не подавалася, тому рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 не приймалося, а Управлінням надано роз'яснення. Просив відмовити у задоволенні позову за необгрунтованістю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 13.02.2023 отримує пенсію по інвалідності, розмір якої обчислено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач 23.09.2024 вернулась до відповідача із заявою про роз'яснення пенсійного законодавства.
Листом від 16.10.2024 №25373-23662/С-02/8-0600/24 Управління роз'яснило позивачу порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також повідомило, що записи до її трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції №162.
Позивач, вважаючи, що Управлінням відмовлено їй у перерахунку пенсії, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, звернулась з цим позовом до суду.
Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії територіальний орган Пенсійного фонду розглядає та не пізніше 10 днів з дня їх надходження та приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.
Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Додатком 3 до Порядку № 22-1 передбачена форма заяви про призначення/перерахунок пенсії та Розписки-повідомлення, у якій фіксується перелік документів, доданих до заяви.
Таким чином, питання про перерахунок раніше призначеної пенсії вирішується на підставі поданої до пенсійного органу заяви встановленого зразка, а її розгляд завершується ухваленням відповідного рішення, у якому зазначаються мотиви і підстави його прийняття.
Судом встановлено, що позивач не зверталась до пенсійного органу із заявою встановленої форми про перерахунок пенсії. Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, позивач звернулась до пенсійного органу із заявою довільної форми, яка розглянута відповідачем у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян".
Суд акцентує увагу, що подання заяви про перерахунок пенсії у довільній формі не може бути підставою для відмови у здійсненні такого перерахунку у разі, коли зміст такої заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявниці, а також містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка.
Як було встановлено судом та зазначено вище, листом від 16.10.2024 №25373-23662/С-02/8-0600/24 відповідач роз'яснив позивачу порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також повідомило, що записи до її трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції №162.
Зі змісту вказаного листа пенсійного органу не встановлено, що позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії, що давало би підстави для визнання вказаного листа рішенням про відмову у проведенні перерахунку.
Отже, питання про перерахунок позивачу пенсії за віком пенсійним органом не розглядалось, рішення про відмову у перерахунку пенсії не ухвалювалось, а лист Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України Житомирській області має роз'яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС Україниє справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ураховуючи вищенаведене, суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2 і 5 КАС України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. При цьому підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 ст. 73 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 90 КАС України).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивач в порядку, встановленому Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та Порядком №22-1 до органу Пенсійного фонду України з заявою встановленого зразка про проведення перерахунку пенсії не зверталась, відповідно відповідачем не приймалось рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії.
За таких обставин, оскільки судом не встановлено порушень у діях відповідача критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Стосовно розподілу судових витрат слід зазначити, що оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, такі витрати відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України поверненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
12.08.25